Справа №2-9/2011 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„10” травня 2011 р. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Тарасенко О.В.
при секретарі - Балкової В.В.
за участю представників позивача - ОСОБА_1
відповідача - Доценко Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3, представник позивача ОСОБА_1, до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про визнання розпоряджень та наказів не законними, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ,-
ВСТАНОВИВ:
06.07.2005 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про визнання наказів не законними, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
24.11.2005 року ухвалою Тернівського районного суду від 24.11.2005 року провадження по справі було за клопотанням позивача та її представника призупинено до розгляду їхньої касаційної скарги (а.с.20).
09.07.2008 року ухвалою Тернівського районного суду відновлено провадження по даній справі (а.с.24).
20.03.2009 року представник позивача уточнив позовні вимоги, просить визнати розпорядження № 1310 від 24.05.2005 року та № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ»- незаконним, поновити ОСОБА_3 на посаді диспетчера зміни цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського карєру ПАТ «ПівнГЗК»та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71226,76 грн.
26.11.2009 року представник позивача знову уточнив позовні вимоги, просить визнати наказ № 77 від 19.01.2005 року «Про проведення чергової перевірки знань з Правил технічної експлуатації залізничного транспорту Міністерства чорної металургії, розпорядження № 1310 від 24.05.2005 року та № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ»- незаконними, визнати незаконним наказ № 22-к «Про звільнення працівника УЗТ ОСОБА_3.»- не законним, поновити ОСОБА_3 на посаді диспетчера зміни цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського карєру ПАТ «ПівнГЗК»та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71226,76 грн.
20.02.2009 року представник позивача звернувся до суду с позовом до ПАТ «ПівнГЗК»про визнання наказу № 22-к від 21.01.2009 року «Про звільнення працівника УЗТ ОСОБА_3.»- незаконним, поновленні її на посаді диспетчера зміни цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського карєру ПАТ «ПівнГЗК»та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за два місяця перед видачею наказу № 22-к від 21.01.2009 року. Ухвалою Тернівського районного суду від 02.03.2009 року було відкрито провадження за даним позовом.
Ухвалою Тернівського районного суду від 24.11.2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Північний ГЗК»про скасування наказу № 77 19.05.2005 року , розпоряджень № 1310 від 24.05.2005 року , № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ»та стягнення частки заробітної плати за час вимушеного прогул та цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Північний ГЗК»про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, обєднані в одне провадження.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що 19.01.2005 року Генеральним директором ПАТ “ПівнГЗК” був виданий наказ № 77 “Про проведення чергової перевірки знань ПТЕ та інструкцій, що регламентують роботу залізничного транспорту”. Дані правила є недійсними, так як затверджені наказом не існуючого міністерства , не існуючої держави, викладені на іноземній російській мові. Згідно ч.1 Розділу ХУ Перехідних положень Конституції України , передбачено, що Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституції, є чинними у частині, що не суперечать Конституції України. Згідно ст.. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Крім цього в даному наказі не залучені до складу комісії по перевірці знань представники профспілкової організації, а тому вважає наказ № 77 від 19.01.2005 року таким, що підлягає скасуванню. Розпорядженнями № 1310 від 24.05.2005 року та № 1734 від 07.07.2005 року вона була відсторонена від роботи, чим була позбавлена основного джерела для існування. Відповідач в супереч принципам верховенства права, привласнив собі функції суду та передчасно зробив висновки, щодо законності наказу № 77 від 19.01.2005 року та розпоряджень № 1310 від 24.05.2005 року , № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ»та видає наказ «22-к від 21.01.2009 року «Про звільнення працівника УЗТ ОСОБА_3.».Жодних підстав для її звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не має. Окрім того, орган первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників ПАТ «ПівнГЗК» відмовив відповідачу у розірванні трудового договору. Згідно до ст. 236 КЗпП України, в звязку з незаконним відстороненням від роботи, без збереження заробітної плати, а також за час вимушеного прогулу в звязку з незаконним звільненням відповідач повинен сплатити середню заробітну плату в сумі 71226,76 грн.
Представник позивача ОСОБА_1, у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача, позов не визнала, пояснила, що ОСОБА_3 з 11.01.2005 року працювала диспетчером зміни станції «Вскришна»цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Канівського карєру Управління залізничного транспорту ВАТ «ПівнГЗК». Згідно з посадовою інструкцією , затвердженою 01.12.2003 року , диспетчер зміни повинен знати нормативні акти , що регламентують роботу відомчого транспорту підприємств гірничорудної галузі, а саме «Правила технічної експлуатації залізничного транспорту підприємств системи Міністерства чорної металургії СРСР», «Інструкцію по сигналізації на залізничному транспорті підприємств МЧМ СРСР», «Інструкцію з руху потягів та маневрової роботи на залізничному транспорті системи МЧМ СРСР»та інші. Пунктом 2 ДАК «Укррудпром»(нині Асоціація «Укррудпром», до складу якої входить ПАТ «ПівнГЗК»від 28.04.1999 року № 106 «О введении единой системы безопасности движения поездов и маневровых составов на железнодорожном транспорте»передбачено, що працівники, робота яких безпосередньо повязана з рухом потягів та маневровою роботою, підлягають обовязковій переодичній (раз на два роки) перевірці знань нормативних актів, регламентуючих роботу відомчого залізничного транспорту. У 2005 році чергова перевірка знань зазначених нормативних актів у працівників УЗТ проводилася у період з 15.02.2005 року по 23.05.2005 року на підставі наказу директора комбінату № 77 від 19.01.2005 року. ОСОБА_3 була ознайомлена з даним наказом, у період з 15.02.2005 року по 23.05.2005 року ухилилась від проходження обовязкової перевірки знань та відповідно до ст.. 46 КЗпП України і п. 1.6 «Правил технічної експлуатації…»була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати розпорядженням № 1310 від 24.05.2005 року.
09.06.2005 року ОСОБА_3 звернулася до начальника УЗТ з письмовою заявою про надання можливості складати іспити у присутності профспілкового представника ВПЗ ВАТ «ПівнГЗК», членом якої вона є. Її було допущено до роботи та дозволено складати іспит.
ОСОБА_3 чотири рази : 17.06.2005 року, 07.07.2005 року, 14.07.2005 року та 21.07.2005 року у присутності Голови ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»ОСОБА_1 , а 14.07.2005 року у присутності заступника начальника Дніпропетровської ДГТІ з нагляду у гірничорудній та нерудній промисловості ОСОБА_4 У всіх випадках ОСОБА_3 показала незадовільні знання. Відповідно до вимог п.2 наказу ДАК «Укррудпрому»від 28.04.1999 року № 106 розпорядженням начальника УЗТ від 07.07.2005 року № 1734 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати як така, що витримала повторного іспиту, з 07.07.2005 року до вирішення питання щодо її переведення на роботу, не повязану з рухом потягів та маневровою роботою.
Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення робітника на іншу роботу допускається лише за його згодою. Адміністрацією комбінату було вжито всіх необхідних заходів для вирішення питання про переведення ОСОБА_3 на іншу роботу з урахуванням наявних на комбінаті вакансій. Проте від запропонованих робіт : підсобним робітником дільниці благоустрою ЖГЦ та сторожем дільниці з обслуговування та ремонту парових котелень теплосилового цеху ОСОБА_3 відмовилася . Листами від 03.12.2005 року, 05.12.2005 року, 21.12.2005 року, 23.01.2007 року, 16.10.2007 року, 20.02.2007 року ОСОБА_3 запрошувалася до відділу кадрів для ознайомлення з наявними вакансіями та вирішення питання про переведення на роботу, не повязану з рухом потягів, проте, жодного разу на запрошення не зявилася. 22.02.2007 року ОСОБА_3 звернулася до відділу кадрів за довідкою з місця роботи. Користуючись нагодою, начальник відділу кадрів запропонував їй ознайомитися із вакансіями , наявними на комбінаті станом на 22.02.2007 року, для вирішення питання перепрацевлаштування, проте від ознайомлення з вакансіями ОСОБА_3 відмовилася , про що складено акт.
У 2007 році на підставі наказу генерального директора від 20.02.2007 року № 320 проводилася чергова перевірка знань ПТЕ та інструкцій у працівників УЗТ. ОСОБА_3 була запрошена для складання іспитів, проте отримавши повідомлення до екзаменаційної комісії не зявилася, про що складено акт.
Таким чином, враховуючи, що 17.06.2005 року та 07.07.2005 року ОСОБА_3 показала незадовільне ні результати на знання нормативних актів, регламентуючих роботу відомчого залізничного транспорту, з 07.07.2005 року була відсторонена від роботи диспетчером зміни, відмовилася від переведення на роботу не повязану з рухом потягів і від проходження чергової перевірки знань, що проводилися у 2007 році, трудовий договір з нею підлягав розірванню на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
25.10.2007 року адміністрація ПАТ «ПівнГЗК»звернулася до ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»з поданням для отримання згоди на звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
05.11.2007 року адміністрацією було отримано листа , яким профспілковий комітет ВПЗ ВАТ «ПівнГЗК»повідомив про відмову у дачі згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3
24.11.2008 року ОСОБА_3 було знову запропоновано зявитися до екзаменаційної комісії 02.12.2008 року для складання іспиту, також був запрошений для участі у складі комісії голова ВПЗ ОСОБА_5, але останні у встановлений термін не зявилися.
30.12.2008 року адміністрація повторно звернулася до профспілкового комітету ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»з поданням щодо звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України.
Листом від 05.01.2009 року № 1 голова ВПЗ ОСОБА_5 повідомив про прийняте рішення у відмові дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України.
Рішення профспілкового комітету ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 не містить обґрунтування, тому у відповідності з ч.7 ст. 43 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Не відповідає дійсності і посилання профкому ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»на те, що ОСОБА_3 «має відповідний документ про освіту та 20 років досвіду роботи за відповідним фахом», по перше, не є доказом наявності у неї достатньої кваліфікації, а по друге ОСОБА_3 на посаді диспетчера працює лише з 2005 року.
Підставою для розірвання трудового договору з ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України є її невідповідність займаній посаді внаслідок низької кваліфікації , яка була виявлена під час проведення обовязкової періодичної перевірки знань нормативних актів, регламентуючих роботу відомчого залізничного транспорту, що підтверджується протоколами екзаменаційної комісії від 17.06.2005 року, 07.07.2005 року, 14.07.2005 року та 21.07.2005 року, а тому в позові ОСОБА_3 просить відмовити в повному обсязі.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Сторони перебували у трудових відносинах (а.с.76-78) і їх правовідносини регламентуються КЗпП України.
Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що не підлягають доказуванню обставини, які були встановлені у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 05.07.2010 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «ПівнГЗК»про скасування розпорядження № 1310 від 24.05.2005 року , наказу № 77 від 19.01.2005 року, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в позові відмовлено, розпорядження № 1310 від 24.05.2005 року та наказ № 77 від 19.01.2005 року визнані правомірними. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2010 року зазначене рішення залишено без змін, рішення набрало законної сили (а.с.188-190).
У відповідності до ст.. 46 КЗпП України, відсторонення власником або уповноваженим ним органом допускається зокрема у разі відмови або ухилення від обовязкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.
ОСОБА_3 чотири рази : 17.06.2005 року, 07.07.2005 року, 14.07.2005 року та 21.07.2005 року у присутності Голови ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»ОСОБА_1 , а 14.07.2005 року у присутності заступника начальника Дніпропетровської ДГТІ з нагляду у гірничорудній та нерудній промисловості ОСОБА_4 У всіх випадках ОСОБА_3 показала незадовільні знання, що підтверджується протоколами екзаменаційної комісії від 17.06.2005 року, 07.07.2005 року, 14.07.2005 року та 21.07.2005 року (а.с.125-129).
Відповідно до вимог ст.. 46 КЗпП України та п.2 наказу ДАК «Укррудпрому»від 28.04.1999 року № 106 розпорядженням начальника УЗТ від 07.07.2005 року № 1734 ОСОБА_3 була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати як така, що витримала повторного іспиту, з 07.07.2005 року до вирішення питання щодо її переведення на роботу, не повязану з рухом потягів та маневровою роботою (а.с.130).
Статтею 32 КЗпП України передбачено, що переведення робітника на іншу роботу допускається лише за його згодою. Позивачу було запропоновано переведення на іншу роботу з урахуванням наявних на комбінаті вакансій та з урахуванням її кваліфікації. Проте від запропонованих робіт : підсобним робітником дільниці благоустрою ЖГЦ та сторожем дільниці з обслуговування та ремонту парових котелень теплосилового цеху ОСОБА_3 відмовилася, що підтверджується актами від 13.07.2005 року, 21.07.2005 року, 17.08.2005 року (а.с.131-136).
Листами від 03.12.2005 року, 05.12.2005 року, 21.12.2005 року, 23.01.2007 року, 16.10.2007 року, 20.02.2007 року ОСОБА_3 запрошувалася до відділу кадрів для ознайомлення з наявними вакансіями та вирішення питання про переведення на роботу, не повязану з рухом потягів, проте, в зазначені строку у відділ кадрів не зявилася (а.с.137-142).
22.02.2007 року ОСОБА_3 знову було запропоновано ознайомитися із вакансіями, наявними на комбінаті станом на 22.02.2007 року, для вирішення питання перепрацевлаштування, проте від ознайомлення з вакансіями ОСОБА_3 відмовилася , що підтверджується актом від 22.02.2007 року (а.с.149).
Наказом генерального директора від 20.02.2007 року № 320 була призначена чергова перевірка знань ПТЕ та інструкцій у працівників УЗТ. (а.с.154).
ОСОБА_3 листами адміністрації ПАТ «ПівнГЗК»від 26.02.2007 року та 10.04.2007 року була запрошена для складання іспитів, які згідно поштових повідомлень отримала особисто, проте до екзаменаційної комісії не зявилася (а.с.157-168).
В звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації ОСОБА_3 та її відмовою від перепрацевлаштування, 25.10.2007 року адміністрація ПАТ «ПівнГЗК»звернулася до ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК», членом якої є позивач, з поданням для отримання згоди на її звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с.176).
05.11.2007 року адміністрацією було отримано листа , яким профспілковий комітет ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»повідомив про відмову у дачі згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 (а.с.177-179).
24.11.2008 року ОСОБА_3 було знову запропоновано зявитися до екзаменаційної комісії 02.12.2008 року для складання іспиту, також був запрошений для участі у складі комісії голова ВПЗ ОСОБА_5, але останні у встановлений термін не зявилися.(а.с.172).
30.12.2008 року адміністрація повторно звернулася до профспілкового комітету ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК»з поданням щодо звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України.(а.с.180-181) .
Листом від 05.01.2009 року № 1 голова ВПЗ ОСОБА_5 повідомив про прийняте рішення у відмові дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 за п.2 ст. 40 КЗпП України. (а.с.182-183)
Частиною 7 ст. 43 КЗпП України, передбачено, що рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі , якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Профспілковим органом у розгляді подання було відмовлено та повернуто відповідачу з підстав незаконності наказу № 77 від 19.01.2005 року, який суперечить Конституції України та який на даний час ОСОБА_3 оскаржує в суді, відсутність у складі комісії по іспитам представника ВПЗ ПАТ «ПівнГЗК», а тому вона є не легітимною, але рішення профспілкового органу не містило в собі обґрунтованої відповіді про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 в звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмовою від перепрацевлаштування , крім того сама відмова в дачі згоди на звільнення ОСОБА_3 містить у собі не етичні та образливі вислови на адресу працівників адміністрації ПАТ «ПівнГЗК»(а.с.182-183), що надає відповідачу право на звільнення позивача без згоди профспілкового органу.
Дослідженні в судовому засіданні обставини відсторонення від роботи та звільнення ОСОБА_3 у звязку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та її відмовою від перепрацевлаштування, дають суду підстави вважати, що відповідачем у відповідності з діючим законодавством були видані розпорядження № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ»та наказ № 22-к «Про звільнення працівника УЗТ ОСОБА_3.», тому суд вважає законним звільнення позивача згідно п.2 ст.40 КЗпП України.
У звязку з вищевикладеним, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення на посаді диспетчера зміни цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського карєру ВАТ «ПівнГЗК»та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71226,76 грн.
На підставі ст. ст.32, 40, 43, 46 КЗпП України, керуючись ст.10,27,31,60,61,209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат»про визнання наказу № 77 від 19.01.2005 року «Про проведення чергової перевірки знань з Правил технічної експлуатації залізничного транспорту Міністерства чорної металургії, розпоряджень № 1310 від 24.05.2005 року та № 1734 від 07.07.2005 року «Про відсторонення від роботи працівників УЗТ», наказу № 22-к «Про звільнення працівника УЗТ ОСОБА_3.»- не законними, поновленні ОСОБА_3 на посаді диспетчера зміни цеху залізничного транспорту по вивезенню гірничої маси з Ганівського карєру ПАТ «ПівнГЗК»та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 71226,76 грн. відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу.
СУДДЯ:
