Справа № 2-9/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" червня 2011 р. Полтавський районний суд Полтавської обл. в складі:
головуючого : судді - Нечволод В.В.
при секретарі - Листопад О.А.
з участю представника позивача адвоката ОСОБА_1 , представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 та представника ПП «Автомир»Костова М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Автомир» про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди .
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Автомир»про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди .
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали навівши обставини аналогічні викладеним в позовній заяві та уточненні до неї .
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , їх представник адвокат ОСОБА_4 позовних вимог не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні за безпідставністю оскільки звернулися із скаргою стосовно дій ОСОБА_2 як посадової особи- працівника органів МВС України з метою захисту своїх прав і ніякої недостовірної інформації в скаргах не викладали в т.ч. у них не було умислу на розповсюдження інформації яка порочить честь чи гідність .
Представник відповідача ПП «Автомир»- Костов М.І. позовних вимог не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні за безпідставністю навівши обставини аналогічні наведеним відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представником адвокатом ОСОБА_4
Суд заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, експерта ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного :
Позивач ОСОБА_6 працює старшим інспектором відділу ОДР УДАІ ГМВСУ в Полтавській області та станом на 22.11.2008 р. мав спеціальне звання "майор міліції".
Відповідачі : ОСОБА_2 працює інженером по безпеці руху та охороні праці , а ОСОБА_3 директором ПП «Автомир».
26.11.2008 директор ПП «Автомир»ОСОБА_3, а 27.11.2008 р. ОСОБА_2 звернулися до УДАІ ГУМВСУ та безпосередньо в ГУМВСУ в Полтавській обл. із скаргами стосовно події затримки 22.11.2008 р. на протязі понад 3 години автобуса при складанні протоколу про адмінправопорушення скоєного водієм ПП «Автомир» ОСОБА_7
За даними зверненнями була проведена службова перевірка за результатами якої порушень законодавства ОСОБА_6 чи перевищення повноважень не встановлено (Т-1 а\с32,33-34 ).
Суд не може прийняти як за доказ заподіяння моральної шкоди позивачу висновок № 796 Судово психологічної експертизи від 14.12.2009 р. ( Т-1 а\с 133-147) так як в основу даного висновку експерта покладена інформація про скоєння відносно позивача ОСОБА_6 відповідачами кримінальних діянь , зокрема інформація в п. 4 Висновку за результатами службової перевірки від 06.12.2008 р. зазначено , що дії ОСОБА_2 мають ознаки злочину , що передбачений ст. 343 КК України - Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (Т-1 а\с 152-156) .
Дана інформація спростовується Постановою старшого слідчого прокуратури ленінського району від 11 квітня 2011 р. в порушенні кримінальної справи за результатами перевірки заяви ОСОБА_6 відносно ОСОБА_2 відмовлено в звязку з відсутністю в його діях складу злочину (Т-2 а\с 88-89).
Окрім того експертом не встановлено і не зазначено яких саме позивачу ОСОБА_6 завдано значних перешкод в життєдіяльності , подолання яких вимагало і вимагає дотепер надлишкових зусиль та дій ( яких саме ?) на межі його психофізичних можливостей .
Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»: - «Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний, перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 р. № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).
Наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обовязок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, позивач ОСОБА_6 не надав суду будь-яких доказів, що підтверджують ті обставини, на які він посилається в своєму позові, а саме не довів суду та не надав доказів того, що фактично метою таких дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як директора ПП «Автомир» було приниження його честі, гідності та ділової репутації, а тому, суд вважає, що заяви відповідачів фактично є зверненням до правоохоронних органів за захистом своїх прав як не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначені вище докази та обставини справи дають підстави суду вважати, що позовні вимоги ОСОБА_6 є безпідставними а тому, до задоволення не підлягають.
На підставі викладеного відповідно до ст. 3, 32, 275,276,280 , 297 ЦК України , п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Автомир»про захист честі та гідності і відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю .
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Полтавський райсуд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:В. В. Нечволод
