1 інстанція
Справа № 2-9/2011
№ 2/2702/13/12
Категорія № 45
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2012 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого- судді Лугвіщик А.М.,
при секретарі Зикіній К.М., Драчук К.М., Гуменюк К.П.,
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у подружньому майні, виділ частки з спадкової маси, поділ майна,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання за нею право власності на подружнє майно у вигляді ? частки житлового будинку та ? частки земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 719 700,50 грн.; про визнання права власності на ? частку житлового будинку та ? частку земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; про визнання за нею право власності на грошові кошти в сумі 237 262 грн., що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 та депозитному рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди; право власності на гараж в ГБК «Юпітер», що є ? часткою подружнього майна; в рахунок розподілу майна стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості ? частки житлового будинку та ? частки земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 719 700,50 грн., залишивши їх у власності відповідача; майно у вигляді гаражу в ГБК «Гавань», автомобілю марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_3, причеп автомобільний, гараж розташований по вул. 5-а Бастіонна визнати спадковим майном та залишити у власності відповідача в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6; стягнення з відповідача на її користь різницю в вартості подружнього майна в сумі 40 923 грн., а також ?? частку грошових коштів в сумі 237 262 грн., що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 та депозитному рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди; стягнення з відповідача судові витрати, мотивуючи тим, що вищезазначене майно було придбано в період шлюбу її з ОСОБА_6, який помер 02.07.2010 року. За заповітом спадкоємцем всього належного ОСОБА_6 майна є відповідач у справі.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач та його представники з позовом не згідні і пояснили суду, що на момент припинення сімейних відносин спірне домоволодіння не було здано в експлуатацію і не було зареєстровано право власності на це домоволодіння, у зв»язку з чим позивач не вправі просити визнання за нею право власності на ? частку домоволодіння, вправі пред»явити позов про стягнення вартості будівельних матеріалів на будівництво домоволодіння. Земельна ділянка була приватизована на ім»я ОСОБА_6 і не являється спільним майном подружжя. Судом не можуть бути прийняті до уваги витяги з поточного рахунку та депозитного рахунку в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»в Голландії, які зазначають рух грошових коштів з поточного рахунку на депозитний рахунок в розмірі 85 941,84 голландських гульденів, що еквівалентно 390 767 грн., оскільки в ньому не міститься печатки та підпису уповноваженої особи іноземного банку. Крім цього, відсутні дані про наявність їх на сьогоднішній день і дата відкриття рахунку. Не надані докази того, що під час подружнього життя було набуто інше майно вказане у позовній заяві, а саме гараж в ГБК «Юпітер», гараж в ГБК «Гавань». Виключенню з поділу майна підлягає транспортний засіб марки «Мерседес», державний номер НОМЕР_3, зареєстрований за ОСОБА_7, та гараж АДРЕСА_2, який зареєстрований за ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі розпорядження Ленінської райміськадміністрації №1302 від 12.11.1997 року, при цьому відповідно до дозволу відділу по справам будівництва та архітектури СМР у 1974 р. ОСОБА_6 в обмін належного йому гаражу в кооперативі «Океан»було дозволено добудувати гараж розташований по АДРЕСА_2 для зберігання належного йому автомобілю, будівництво якого і було закінчено в 1974 р.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 лютого 1988 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений шлюб, про що зроблений відповідний актовий запис за № 106, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу (серія НОМЕР_4) (а.с.7 т.1). Відповідно до рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 30.11.2006 року ( а.с. 135 т.1 ) у справі №2-1389/06 вбачається, що шлюб між позивачем та ОСОБА_6 розірваний, вказане рішення набуло чинності 11.12.2006 року. Згідно рішення подружжя сумісно не проживає з вересня 2004 року, фактичні подружні відносини з цього часу вони припинили, що не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судом безперечно встановлено, що подружні відносини між позивачем та ОСОБА_6 припинені у вересні 2004 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_5) вбачається, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей 03 липня 2010 року зроблений відповідний актовий запис №770 (а.с.204 т.2). Згідно з заповітом від 05 листопада 2009 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрованим в реєстрі № 1-3154, вбачається, що ОСОБА_6 заповів все своє майно, на яке він на день смерті матиме право відповідачу ОСОБА_3 (а.с.205 т.2).
Згідно довідки про належність житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.251 т.3), вбачається, що вказаний житловий будинок належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 01.02.2008 року, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради на підставі рішення сесії СМР №339 від 12.11.2002 року, наказу Фонду комунального майна СМР №59 від 03.03.2006 року, акту прийомки, затвердженого розпорядженням №29-р від 30.01.2008 року. Як вбачається з технічного паспорту на спірний житловий будинок (а.с.181-189 т.2), складеного 19.07.2007 року рік побудови житлового будинку визначений як 2007 р. Згідно з свідоцтвом про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 01.02.2008 року вбачається, що вказаний житловий будинок був введений до експлуатації 30.01.2008 року, а право власності зареєстровано за ОСОБА_6 в КП «БТІ та ДРОНМ» 18.03.2008 року .
Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України (в редакції 14.06.2007 року, яка діяла на час виникнення права власності на спірний житловий будинок) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до вимог ч.1 ст. 182 ЦК України (в редакції 14.06.2007 року, яка діяла на час виникнення права власності на спірний житловий будинок) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було визначено у відповідності до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243, і підлягає підтвердженню державними приймальними комісіями. Датою введення в експлуатацію новозбудованого об`єкта є дата затвердження акту державної приймальної комісії органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію.
Отже, до прийняття об»єкту новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.
До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч. 3 ст. 331 ЦК України).
Отже, як було раніше зазначено, подружні стосунки між позивачем та ОСОБА_6 припинені у вересні 2004 року, а право власності ОСОБА_6 на спірне домоволодіння виникло 18.03.2008 року, тобто після фактичного припинення шлюбних відносин та розірвання між ними шлюбу.
На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на ? частку житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості ? частки цього житлового будинку, залишивши його у власності відповідача, не підлягають задоволенню з вищезазначених підстав.
Відповідно до положень ст.40 ЗК України (1990 р.), Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі ділянок у приватну власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України у земельних ресурсах від 12 лютого 1993 року № 10 та ст.28 КпШС України земельна ділянка, одержана громадянином у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку їх господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Аналогічні положення викладені в п.18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 06.04.2004р. за №7.
У даному випадку Державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 0,0503 га по АДРЕСА_1 був виданий на ім»я ОСОБА_6 07.07.1995 року.
Таким чином, вимоги позивача про визнання права власності на ? частку земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, стягнення з відповідача на її користь грошової компенсації вартості ?? частки цієї земельної ділянки, залишивши її у власності відповідача, не підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про визнання права власності на ? частку житлового будинку та ? частку земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки позивач не має права заявляти вимоги, що не зачіпають його права та інтереси, тобто є неналежним позивачем при пред'явленні вказаних вимог. Згідно ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Щодо вимог про визнання за позивачем права власності на грошові кошти в сумі 237 262 грн., що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 та депозитному рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди, суд зазначає наступне.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ст. 60, 69 СК України, ч.2, 3 ст. 325, ч. 3 ст. 368 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
За правилами ст.10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу суду надані Витяги з поточного рахунку НОМЕР_1 та депозитного рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN-AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди, які зазначають рух грошових коштів з поточного рахунку НОМЕР_1 на депозитний рахунок НОМЕР_2 (від 02.06.2000 року, 20.10.2000 року, 01.06.2001 року, 28.06.2001 року (а.с.214-228 т.1) в розмірі 85 941,84 голландських гульденів, що еквівалентно 390 767 грн. Вказані рахунки не містять печатки та підпису уповноваженої особи іноземного банку, які посвідчують законність та правдивість виданого документу. При цьому, суд вважає за необхідне прийняти до уваги пояснення ОСОБА_6 про наявність у нього вказаних рахунків в іноземному банку «ABN-AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди, ОСОБА_6 оспорювалась тільки сума грошових коштів на вказаних рахунках.
Відповідно до вимог ст. 131 ЦПК України судом позивачу неодноразово надавався строк для надання суду доказів в підтвердження вимог щодо визнання права власності на грошові кошти в іноземному банку та стягнення цих грошових коштів. Так, судом за клопотанням представників позивача 31.01.2008 року до УЮ м. Севастополя було надіслано судове доручення про витребування відомостей з «ABN- AMRO Банк», який знаходиться в Королівстві Нідерланди. 11.02.2008 року вказане судове доручення було повернуто для доопрацювання: судове доручення повинно супроводжуватись засвідченим у встановленому порядку перекладом на мову запитуваної держави або на одну з офіційних мов (англійську чи французьку) відповідно до вимог ст. 4 Гаазької Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах 1970 року.
Відповідно до вимог ст. 86 ЦПК України кошти на оплату послуг перекладача вносяться стороною, яка заявила клопотання про направлення судового доручення про міжнародну правову допомогу.
Однак, тільки 18.06.2012 року після оплати представником позивача послуг перекладача (а.с.120, 124-126 т.4) судом за клопотанням представників позивача було належним чином оформлено Запит про міжнародну правову допомогу (судове доручення) про витребування вищезазначених відомостей відповідно до вимог Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої Державною судовою адміністрацією України за № 1092/5/54 від 27.06.2008 року.
Згідно п. 2.2 Інструкції у разі надіслання судом України доручення для виконання за кордоном цивільна справа, у зв»язку з якою складається доручення, призначається до розгляду з урахуванням розумних строків пересилання документів та виконання направленого доручення за кордоном.
У даному випадку судом був визначений строк для виконання Запиту про міжнародну правову допомогу до 15.08.2012 року. Міністерством юстиції України вказаний Запит був прийнятий і направлений для виконання на адресу Центрального органу Нідерландів. В зазначений строк і станом на 30.11.2012 року Запит не був виконаний. І суд не може прийняти до уваги як проміжні заходи виконання судового доручення компетентним органом Королівства Нідерланди документи на а.с.132-162 (т.4), оскільки вказані документи надійшли не через Міністерство юстиції України в порушення вимог п. 6.9, п. 1.10.2 зазначеної Інструкції, на конверті відсутні штамп проходження конверту через кордон та штамп поштового відділення держави України про його прийняття, відсутнє найменування відправника, що викликає сумнів в викладених відомостях даних документів.
З врахуванням викладеного, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 1\2 частку грошових вкладів на вищезазначених рахунках, у задоволенні вимог щодо визначення права власності на конкретний розмір грошових коштів необхідно відмовити у зв»язку з відсутністю належних доказів.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача ? частки грошових коштів в сумі 237 262 грн., що знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 та депозитному рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»в Королівстві Нідерланди, оскільки доказів того, що спірні грошові кошти увійшли до спадкового майна, прийняті ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 та знаходяться у власності відповідача, не має. І згідно Заповіту від 05.11.2009 року, посвідченого державним нотаріусом 3-ої Севастопольської державної нотаріальної контори ( т. 2 а.с. 205) вбачається, що ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3 все належне йому майно, в тому числі грошові кошти, незалежно від суми, які знаходяться в будь-яких Ощадних та Комерційних Банках УКРАЇНИ. Отже, щодо грошових вкладів в іноземних банках в заповіті не зазначено. Крім цього, діючим законодавством не передбачено одночасно визнати право власності на грошові кошти та стягнути ці грошові кошти з відповідача.
Щодо вирішення позову про визнання спільним сумісним майном та поділ цього майна (причіпу «ММЗ-81024», держномер 7387 ЦС; транспортного засобу марки «Мерседес», держномер НОМЕР_3; гаражу АДРЕСА_2; гаражу в ГБК «Юпітер»; гаражу в ГБК «Гавань»), суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС України частки подружжя у майні, що є спільною сумісною власністю, визнаються рівними.
У даному випадку підлягає поділу причіп «ММЗ-81024», який придбаний подружжям, позивачем у справі і ОСОБА_6, у період їх шлюбу ( 27.11.1992 року), і який на сьогоднішній день знаходиться у користуванні спадкоємця ОСОБА_3, відповідача у справі.
Суд вважає, за доцільне задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь грошову компенсацію ? частки спірного причіпа у розмірі 750 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Мерседес», держномер НОМЕР_3, (серія НОМЕР_6) (а.с.213 т.1) вбачається, що право власності на вказаний транспортний засіб марки зареєстровано за ОСОБА_6 22.05.2002 року, тому відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України та ст. 16 Закону України «Про власність» вважається майном, нажитим подружжям за час шлюбу, та є їх спільною сумісною власністю. Однак, як вбачається з даних УДАІ УМВС України в м. Севастополі та довіреності від 06 вересня 2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим та зареєстрованого в реєстрі за №2157, право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, виданого Севастопольським МРЕВ, і йому привласнений держномер НОМЕР_8.
Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду Украъни № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»від 21.12.2007 року у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 цього ж Кодексу передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Отже, йдеться не про будь-які права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, а лише про ті, існування яких не припиняється смертю певної фізичної особи.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину.
Відповідачем не спростований факт того, що спірний автомобіль був проданий без згоди другого подружжя.
У зв»язку з викладеним і з врахуванням вартості спадкового майна, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію 1/2 частки вартості спірного автомобіля у розмірі 6 804 грн.
Заперечень щодо вартості причіпа та автомобіля не надійшло.
Гараж № 8 в ГБК «Мотор», розташований по АДРЕСА_2, підлягає виключенню з числа спільно набутого подружжя за наступних підстав.
Згідно з реєстраційним посвідченням від 25.02.1998 року вбачається, що право власності на гараж АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі розпорядження Ленінської райміськадміністрації №1302 від 12.11.1997 року та записано в реєстрову книгу №1Г стор.47, реєстр №118.
Відповідно до дозволу відділу у справах будівництва та архітектури СМР від листопада 1974 року (а.с.132 т.1) вбачається, що ОСОБА_6 в обмін на належний йому гараж в кооперативі «Океан»було дозволено добудувати гараж, розташований по АДРЕСА_2, для зберігання належного йому автомобілю. Відповідно до акту обстеження вказаного гаражу, виданого інспекцією ДАБК 18.09.1997 року за №1244 (а.с.133 т.1) встановлено, що будівництво гаражу закінчено в 1974 році.
Згідно з ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Відповідно до ст. 25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Коексу про шлюб та сім»ю України», який втратив чинність з 21 грудня 2007 року, роз»яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювдати обсяг спільно набутого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з»ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до ст. 22, 25, 27-1 КпШС України спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути обєктом права приватної власності (крім майна, набутого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу).
Згідно з п. 11 Закону Украъни «Про державну реєстрацію речових прав
на нерухоме майно та їх обтяжень При вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що:
б) при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі,
гаража чи іншої будівлі.
Оскільки судом безперечно встановлено, що спірний гараж було отримано ОСОБА_6 в порядку обміну на належний йому гараж в кооперативі «Океан» в 1974 році, в якому й було закінчено його будівництво, суд вважає, що він є особистим майном ОСОБА_6 та не підлягає розподілу.
Крім того, позивач не надала жодних доказів своєї особистої грошової або трудової участі в істотному збільшенні вартості спірного гаражу.
Гараж в ГБК «Юпітер», гараж в ГБК «Гавань» підлягають виключенню з числа спільно набутого подружжям майна за наступних підстав.
Згідно даних вказаних кооперативів, БТІ та ДРОНМ у м. Севастополі вбачається, що на спірні гаражі право власності не зареєстровано. Крім цього, в ГБК «Юпітер»позивачу в користування виділена земельна ділянка для розміщення гаражу, даних про право на гараж № 91 немає.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і з врахуванням проведених оплат з позивача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 219 грн., з відповідача - 214 грн. 60 коп.
На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 30, 57, 60, 61, 88, 179, 213-218, 294-296 ЦПК України, ст. 182, 331, 1216, 1217, 1218, 1223, 1231 ЦК України, ст. 22, 24, 25, 28 КпШС України, ст. 60, 69 СК України, суд
Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_5»ю Авксентіївною право власності на ? частку грошових коштів, які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_1 та депозитному рахунку НОМЕР_2 в іноземному банку «ABN- AMRO Банк»Королівства Нідерланди, відкритих на ім»я ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію ? частки вартості автомобіля у розмірі 6 804 грн. і ? частки вартості причіпа у розмірі 750 грн., а всього -7 554 грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 у дохід держави судовий збір у розмірі 3 219 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено в Севастопольський апеляційний суд через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. У разі винесення рішення у відсутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення складено власноручно в єдиному екземплярі.
Головуючий-суддя: підпис
З ОРИГІНАЛОМ ВІРНО: Рішення не набуло чинності.
Суддя Гагарінського районного суду
м. Севастополя А.М.Лугвіщик
