Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 2-9/11
Провадження № 2/499/5/13
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
"22" липня 2013 р. смт. Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Погорєлова І.В. при секретарі Іваницькій І.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення та по зустрічному позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, про визнання права власності на майно , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення, посилаючись на наступні обставини.
Позивачка є власницею житлового будинку , що розташований в АДРЕСА_1.
У зазначеному будинку проживають на правах тимчасових мешканців відповідачі по справі, договір найму не укладений.
На прохання позивачки щодо звільнення з житлового будинку відповідачі відмовились, тому позивачка звертається до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном виселивши відповідачів по справі.
В свою чергу відповідачі по справі заперечували проти задоволення даного позову зазначивши, що вони проживають у зазначеному будинку оскільки між позивачкою та ними було погоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу цього будинку. Позивачка отримала від відповідачів грошові кошти в сумі 5000 гривень та надала дозвіл відповідачам на вселення в будинок, але ухилялася від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, порушуючи права відповідачів. Доказів на підтвердження підстав для виселення відповідачів позивачка не зазначила та не надала.
Крім того відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, про визнання права власності на майно зазначаючи, що у серпні 2005 року між ними та ОСОБА_1 відбулась домовленість за усіма істотними умовами щодо укладання договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_1
Істотна умова щодо ціни житлового будинку була погоджена та складала 1000 доларів США, що тоді становила 5000 гривень.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають , що відповідачка отримала грошові кошти в повному обсязі та з її дозволу вони поселилися в житловий будинок, постійно там проживають, здійснюють ремонт будинку та сплачують витрати на комунальні послуги, тому відповідачі вважають , що вони домовились щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу предмету та ціни та відбулось повне виконання договору купівлі-продажу, тому просять визнати договір купівлі-продажу дійсним та визнати за ними право власності на зазначений будинок.
Позивачка та її представник підтримали свої позовні вимоги, проти зустрічного позову заперечувала та не визнала його зазначивши , що вона отримувала грошові кошти але це була не вся сума за житловий будинок , а лише аванс, який вона витратила на оформлення будинку, тому вважати, що відбувся договір купівлі-продажу житлового будинку не можна..
Відповідачі по справі позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення не визнали, заперечував проти його задоволення посилаючись на безпідставність позовних вимог та наполягали на задоволенні зустрічного позову..
Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказі в сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а тому на запитання суду про надання інших доказів, крім наданих, чи неможливості їх витребування і необхідність цієї дії судом, встановлено, що всі докази надані, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступного.
Стосовно позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення , суд прийшов до висновку що задоволенню даний позов не підлягає , на підставі нижченаведеного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку , що розташований в АДРЕСА_1.
В зазначеному будинку проживають відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх повнолітні та неповнолітні діти , що підтверджується довідкою Іванівської селищної ради Іванівського району Одеської області.
Як зазначають відповідачі по справі та не заперечує позивачка, підставою для дозволу на проживання в даному будинку була домовленість між сторонами. Позивачка ОСОБА_1 дозволила відповідачам проживати в даному будинку оскільки між ними була домовленість про купівлю-продаж зазначеного будинку.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами доказуванню не підлягають.
Отже судом встановлено, що позивачка добровільно вселила відповідачів до свого житлового будинку для проживання в ньому.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають систематично пошкоджують або псують житлове приміщення, або використовують його не за призначенням або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ним в одні квартирі або будинку, а міри попередження і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого житлового приміщення.
Отже нормою закону передбачені обставини та підстави , в результаті яких можливе виселення.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонам та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рушення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Крім того, згідно з ч.І ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів.
У відповідності до ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці фактичні дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачі по справі не є власниками даного житлового будинку та проживають на правах квартирантів.
Проте слід зазначити, що належних та допустимих доказів та обґрунтованих підстав для виселення відповідачів позивачка не надала та не зазначила.
Крім того до участі у справі , оскільки предметом спору є виселення відповідачів по справі , разом з якими проживають неповнолітні діти, судом було залучено прокурора Іванівського районного суду Одеської області та службу у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області.
При цьому представником служби у справах дітей Іванівської районної державної адміністрації Одеської області надано суду висновок щодо доцільності виселення відповідачів та їх дітей , згідно якого служба у справах дітей вважає за недоцільне виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1, оскільки з ними проживають неповнолітні діти.
Крім того представник прокуратури Іванівського району Одеської області також заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, оскільки задоволення даного позову суперечить інтересам неповнолітніх дітей.
Враховуючи вищевикладене суд підстав для задоволення позовної вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення не вбачає , оскільки посилання позивачки безпідставні та необґрунтовані та такі , що суперечать один одному.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, про визнання права власності на майно, то суд хоче зазначити наступне.
В судовому засіданні дійсно було встановлено та підтвердилось сторонами , що між ними була домовленість про продаж житлового будинку , що розташований в АДРЕСА_1.
Але як заперечує позивачка по справі відповідачі не розрахувалися за нього в повному розмірі , а заплатили лише аванс, та відмовляються сплачувати повну ціну даного житлового будинку.
Хоч відповідачі по справі і заперечують цей факт, але доказів вони не надали, посилання свої не підтвердили в судовому засіданні.
Стаття 203 ЦК України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема у ч.4 вказується, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року, викладених в п. 13 Постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідачі не надали суду ніяких письмових доказів, які б свідчили про досягнення ними домовленості про купівлю-продаж спірного будинку, суттєві умови договору та про передачу грошей, а тому посилання відповідчів на положення ч. 2 ст. 220 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги.
Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, про визнання права власності на майно.
Керуючись ст. 14, 57, 60, 130,174, 212, 213, ЦПК України, 116 ЖК України, ст.ст.16, 218, 220, 328,334,638 ЦК України суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном, шляхом виселення - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі - продажу дійсним, про визнання права власності на майно - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя
І. В. Погорєлов
