2-9/11
2/465/1239/14
РІШЕННЯ
Іменем України
15 вересня 2014 року Франківський районний суд м. Львова у складі:
Головуючого - судді Кузь В.Я.
при секретарі - Янковській С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Позивачі звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликаються на те, що відповідачі в результаті проведення самовільного будівництва та реконструкції будинку по АДРЕСА_1 , до стану непридатного до проживання . Згідно проведених оглядів та оцінки завданої шкоди, відшкодуванню підлягає сума в розмірі 33960 грн. Крім того, діями відповідачів їм завдано і моральну шкоду, яку вони оцінюють в 10 тис. грн., та яка полягає у тому, що руйнація квартири повністю порушила їх житловий устрій, вони змушені були переїхати в невелику житлову площу їх родички, з боку відповідачів на їх адресу неодноразово лунали погрози та брутальні вислови. Просять стягнути заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
В судових засіданнях позивачі неодноразово змінювали свої позовні вимоги, остаточно визначившись в судовому засіданні від 15.09.2014 року.
Згідно уточнених позовних вимог, позивачі просять зобов'язати відповідачів ОСОБА_3та ОСОБА_5 відшкодувати спричинену шкоду солідарно, шляхом виконання належного ремонту зруйнованої квартири з приведенням її до стану придатного житла, стягнути спричинену моральну шкоду та судові витрати по сплаті державного мита та вартості проведених судових будівельно-технічних експертиз. Від позовних вимог щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовились.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 уточнені позовні вимоги підтримали. Пояснення дали аналогічні викладеним в позовних вимогах та письмових поясненнях.
Відповідач ОСОБА_3, що діє також на підставі довіреності, від імені свого сина ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позову заперечила, пояснила, що немає відношення до руйнації квартири позивачів.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечила. Пояснила, що немає відношення до заподіяної позивачам шкоди, оскільки квартира позивачів ще до реконструкції була визнана непридатною для проживання, а швелер, який просить зняти позивач ОСОБА_1 встановлювався не нею, а працівниками ЛКП. Просить відмовити в задоволенні позову за безпідставністю такого.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені уточнених позовних вимог слід відмовити за безпідставністю таких.
Так, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом на право власності № 217553 виданим 22.03.2000 року Виконкомом Львівської міської ради народних депутатів. ( Т.1 а.с.5)
Згідно довідки № 641 від 30.03.2005 року, виданої ЛКП «Листопадове», в даній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_7. ( т.1 а.с.6)
Отже, в судовому засіданні встановлено та учасниками процесу не спростовано, що позивач ОСОБА_2 не є власником кв. АДРЕСА_1, а тому, будь-які, її права як власника не порушено, відтак вона є неналежним позивачем, і в задоволені її уточнених позовних вимог слід відмовити за безпідставністю таких.
Що стосується уточнених позовних вимог позивача ОСОБА_1, то суд бере до уваги посилання відповідача ОСОБА_5 на рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №592 від 03.11.2000 року про затвердження висновків міжвідомчої комісії при виконкомі про технічний стан квартир і виключення із житлового фонду жилого приміщення та переведення його у нежитлове, відповідно до якого, визнано непридатною для проживання квартиру АДРЕСА_1.( т.1 а.с.32). Тобто, непридатною квартира визначена ще до початку робіт відповідачами.
Згідно листа Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 3-Ко-8644/20 від 10.06.2005 року, інспекцією в ході комісійної перевірки з виходом на місце , було встановлено, усвідомлене руйнування гр.. ОСОБА_1 своєї квартири АДРЕСА_1 , що суттєво вплинуло на погіршення не лише технічного стану його квартири, а й усього будинку АДРЕСА_1. (т.1 а.с.33)
Це ж саме підтверджується і технічними висновками «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» про стан основних конструктивних елементів кв. АДРЕСА_1, відповідно до яких планування квартири АДРЕСА_1 не відповідає будівельним нормам і вимогам БНіП 2.08.01-89 «Житлові будинки» п.п. 2.2., 2.6., 2.7., є непридатною для проживання та вимагає капітального ремонту. (т.1 а.с.37-41)
Згідно із ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Переобладнання або перепланування квартири, що належить громадянинові на праві приватної власності, згідно ст. 152 ЖК України, проводиться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради депутатів.
Пунктом 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.09.2003 № 146, зазначено, що до самовільного відноситься будівництво будинків та господарських будівель, реконструкція та капітальний ремонт, прибудови, надбудови, здійснені без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю.
Твердження позивача та його представника, що руйнація їхньої квартири відбулась в результаті проведення самовільного будівництва та реконструкції по АДРЕСА_1 спростовуються дозволом Інспекції ДАБК № 507/02 від 11.09.2002 року на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 з добудовою до будинку АДРЕСА_1, (т.1 а.с.34), відповіддю виконавчого комітету Львівської міської ради № 3-д-17536/16 від 09.12.2004 року, з посиланням на розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 847 від 13.07.200 року, яким власникам квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 дозволено за власні кошти провести реконструкцію з розширенням та надбудовою їх квартир згідно із поданими проектними пропозиціями. (т.1 а.с.60)
Це саме спростовується і висновками експертиз, призначеними судом за клопотаннями позивачів, а саме: висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1859 від 20.12.2011 року проведеній експертами ЛНДІСЕ , відповідно до якого, квартира позивачів перебуває в незадовільному технічному стані, причиновий зв'язок руйнування квартири АДРЕСА_1 із здійсненою відповідачами добудовою частини будинку та надбудовою - відсутній, проведена реконструкція квартир відповідачами відповідає вимогам Наказу № 273 від 05.12.2000 року Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики «Про затвердження положень про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт» та Постанові Кабінету міністрів України від 22.09.2004 року №1243.
Не погоджуючись з даним висновком експертизи, позивачами 03.08.2012 року було повторно заявлено клопотання про проведення додаткової судово-будівельної експертизи, проведення якої , доручалося іншому експерту ЛНДІСЕ.
Висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2924 від 18.12.2012 року було встановлено, що реконструкцію квартир відповідачів виконано на підставі дозволів на виконання будівельних робіт, отриманими у встановленому законом порядку, додаткові навантаження на фундаменти, а також на суміжну стіну між квартирами АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 виникли внаслідок надбудови, однак встановити чи були причинами тріщин на стелі і на стінах квартири позивачів зумисне пошкодження або додаткове навантаження та перерозподіл ваги матеріалу на несучі конструкції квартири АДРЕСА_1 не видалось можливим, оскільки такі пошкодження могли виникнути і до проведення реконструкції будинку.
25.09.2013 року відповідачем ОСОБА_5 було заявлено клопотання про призначення комісійної експертизи, яке судом було задоволено та в черговий раз скеровано справу до ЛНДІСЕ для проведення такої.
Висновком комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 8395-8398 від 09.04.2014 року встановлено, що в квартирі позивачів протягом тривалого часу не проводились поточні ремонти, а капітальний ремонт не проводився взагалі, рекомендації про приведення квартири до житлового стану виконані не були, прийняття в експлуатацію реконструйованих квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 відбулось згідно вимог чинного законодавства з дотриманням всіх норм і стандартів.
Що стосується посилань позивача ОСОБА_1 на руйнацію його квартири, шляхом встановлення для підсилення несучої конструкції балконної плити із застосуванням двотаврової металевої балки № 12, то даним висновком експертизи встановлено, що така встановлена при проведенні ремонтних робіт балкону загального користування , що веде до квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 з підсиленням його несучих конструкцій та розширення , силами ЛКП «Листопадове». Результатом виконання робіт по монтажу двотаврової балки могли стати поява додаткових тріщин та відпадання штукатурки стелі у житловій кімнаті АДРЕСА_1.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 здійснювали реконструкцію своїх квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з дотриманням всіх встановлених норм та вимог, відтак їх причетність до руйнування квартири позивача відсутня, що вбачається з наведеного вище.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні уточнених позовних вимог до відповідачів слід відмовити за відсутністю на те підстав.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог та на підставі поданих ними доказів.
Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відповідачі здійснювали реконструкцію своїх квартир на підставі недійсного дозволу, оскільки, на момент проведення робіт з реконструкції, дозвіл інспекції Держархбудконтролю був чинним, та не скасованим в судовому порядку.
Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що дії відповідачів щодо майна позивача були правомірними, не суперечили вимогам закону та моральним засадам суспільства.
Загальні правила відшкодування завданої особі шкоди врегульовано положеннями Глави 82 Розділу ІІІ Книги П'ятої ЦК України. Зокрема, за загальним правилом, визначеним ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за цією нормою, необхідним є доведення таких факторів: по-перше, неправомірність поведінки особи, якою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої заподіяно шкоду, якщо її завдавач був уповноважений на такі дії; по-друге, наявність самої шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майнового або немайнового характеру. Шкода в такому випадку, є не лише обов'язковою умовою, але й мірою відповідальності, оскільки за загальним правилом, відображає грошову оцінку майнових та немайнових втрат потерпілого і повинна бути відшкодована в повному обсязі; по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, і по-четверте, обов'язково повинна бути вина завдавача шкоди, яка може виражатись як у формі умислу, так і формі необережності. Наявність всіх перелічених умов в їх сукупності є обов'язковим для ухвалення рішення про відшкодування шкоди, і в силу ст. 60 ЦПК України, обов'язок щодо їх доведення законом покладено на позивача.
На переконання суду, вказані обставини під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, а позивач, в обґрунтування вимоги про стягнення матеріальної шкоди не виконав обов'язку по доведенню як розміру шкоди, так і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та спричиненою шкодою.
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 не довів не тільки розміру матеріальної шкоди, а й того, що спричинена вона діями відповідачів.
Оскільки, судом встановлено, що в результаті дій відповідачів не було порушено права позивача, суд вважає, що вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення, з цих підстав не підлягає задоволенню і моральна шкода.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 3,8, 10, 57-61, 88, 208-210, 212- 215 ЦПК України, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю таких.
В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, та ОСОБА_5 про зобов'язання солідарно відшкодувати причинену шкоду шляхом виконання належного ремонту квартири АДРЕСА_1 з приведенням квартири до стану придатного до життя, зобов'язання ОСОБА_3 демонтувати швелер та стягнення судових витрат, відмовити за відсутністю на те підстав.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу його проголошення до апеляційного суду Львівської області через суд, що ухвалив рішення.
Суддя В. Кузь
