Справа № 1-104/11
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2011 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Зейкана І.Ю.
при секретарі судового засідання Бірюк Л.М.
за участю
прокурора Поліщука О.В.
потерпілого ОСОБА_1
законних представників потерпілого ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області кримінальну справу за обвинуваченням:
- ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кузнецовська Рівненської області, українця, громадянина України, учня ПТУ №12 м.Кузнецовська, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого за ч.1 ст.185 КК України;
- ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Кузнецовська, Рівненської області, українця, громадянина України, учня ПТУ №12 м.Кузнецовська, не одруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не судимого за ст.198 КК України,-
В С Т А Н О В И В:
10 березня 2011 року о 14 годині 30 хвилин ОСОБА_4, зайшовши до кабінету спецтехнології №312 в учбовому корпусі ПТУ №12 ВП РАЕС міста Кузнецовськ, на першій парті в крайньому лівому ряду виявив мобільний телефон марки «Нокіа 5130», вартістю 673 грн. 31 коп., разом із карткою стартового пакету фірми «Ді-джус»вартістю 25 грн. на телефонному рахунку якої знаходилось 3 грн. 50 коп., карткою пам’яті розміром 2 Гб, вартістю 70 грн., та навушниками вартістю 25 грн., що належить ОСОБА_1 ОСОБА_4 Скориставшись відсутністю власника, переконавшись, що його дій ніхто не помічає, заволодів телефоном, після чого вимкнув його та переховав за горщик з вазоном на підвіконнику. Після закінчення уроку ОСОБА_4 вийшов з кабінету, зателефонував до свого одногрупника ОСОБА_5 повідомивши йому, що на підвіконні кабінету спецтехнології №312 в учбовому корпусі ПТУ ВП РАЕС знаходиться викрадений мобільний телефон ОСОБА_1 та запропонував винести зазначений мобільний телефон з метою подальшого його збуту.
Погодившись на пропозицію ОСОБА_4 ОСОБА_5, перебуваючи в кабінеті спецтехнології ПТУ-12 ВП РАЕС, переконавшись, що його дій ніхто не бачить, взяв викрадений мобільний телефон «Нокіа 5130». В подальшому ОСОБА_5, завідомо усвідомлюючи, що вказаний мобільний телефон одержаний злочинним шляхом, тобто викрадений ОСОБА_4 у неповнолітнього ОСОБА_1, отримав його, винісши з приміщення ПТУ ВП РАЕС та зберігав його у себе за місцем проживання по АДРЕСА_2, близько трьох днів, після чого збув ОСОБА_6 за 100 грн. Картку пам’яті розміром 2 Гб, вартістю 70 грн. ОСОБА_5 зберігав у себе за місцем проживання.
Під час судового слідства підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_1, його законні представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 та прокурор просили суд не досліджувати зібраних у справі доказів, стосовно фактичних обставин справи щодо умисного викрадення чужого майна ОСОБА_4 та заздалегідь не обіцяного ОСОБА_5 отримання, зберігання та збуту майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, оскільки ці обставини сторонами не оспорюються. Просили обмежитись лише допитом підсудних, потерпілого та дослідити характеризуючи матеріали щодо підсудних.
Судом з’ясовано, що підсудні, потерпілий, його законні представники та прокурор правильно розуміють зміст обставин справи, які не оспорюються ними. Вбачається, також, добровільність та істинність їх позицій в поданні такого клопотання про недоцільність дослідження інших доказів щодо фактичних обставин справи. Судом роз’яснено, що у такому разі сторони будуть позбавленні права оспорювати визнані фактичні обставини у апеляційному порядку.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що 10 березня 2011 року о 14 год. 30 хв. він прийшов на черговий урок в ПТУ -12. Цей урок проходив в кабінеті спецтехнології. Попередній урок там мала інша група учнів. Коли він зайшов в клас, то на першій парті в крайньому лівому ряді побачив чийсь мобільний телефон марки «Нокіа 5130». Він зрозумів, що його залишив на парті учень із іншої групи, який на попередньому уроці сидів за цією партою. Так як в кабінеті вже була його група, він зрозумів, що власника телефону в класі немає, вирішив скористатись цим і викрасти цей мобільний телефон. Переконавшись, що на нього ніхто з присутніх не звертає уваги, він вимкнув цей телефон і поклав його на підвіконня за горщик з вазоном, щоб потім, після уроку, непомітно забрати.
Коли розпочався урок, до класу зайшов ОСОБА_1 і почав шукати свій мобільний телефон. Але він не повернув йому телефон.
Після цього він побоявся сам забирати телефон. Тому після закінчення уроку, о 15 год. 10 хв. залишив телефон в кабінеті і вийшов на вулицю. По дорозі він побачив іншого одногрупника, ОСОБА_5, який ішов в кабінет спецтехнології здавати заліки. Він вирішив попросити його забрати телефон з класу. Зателефонував до ОСОБА_5, та повідомив, що в кабінеті спецтехнології на підвіконнику заховав викрадений ним телефон та попросив ОСОБА_5 забрати цей телефон та продати, а гроші отримані від продажу розділити. ОСОБА_5 на пропозицію погодився.
Підсудний ОСОБА_5 у судовому засіданні вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та показав, що 10 березня 2011 року о 14 год. 30 хв. він мав урок спецтехнології, в кабінеті, що на 3-му поверсі учбового корпусу. Після того, як почався урок, до класу зайшов ОСОБА_1 і почав шукати свій мобільний телефон, не знайшов телефон, і вийшов з кабінету
Як показав ОСОБА_5, після уроку він побіг додому, щоб взяти шпаргалки для здачі заліку зі спецтехнології. По дорозі назад йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_4, і сказав, що це він викрав, вимкнув і заховав в кабінеті спецтехнології мобільний телефон ОСОБА_1, та попросив забрати телефон з класу, пояснивши, що поклав його останньому підвіконні за вазоном. ОСОБА_4 запропонував йому разом продати цей телефон і поділити між собою гроші. Він погодився, але сказав, що забере телефон із підвіконня, і продасть його сам, а вже потім поділиться грошима із ОСОБА_4 На цьому вони й домовились.
Після того, як він здав залік в кабінеті спецтехнології, він почекав, доки всі вийдуть з класу, переконався, що його ніхто не бачить, підійшов до вказаного ОСОБА_4 вікна і дійсно за вазоном знайшов там вимкнений мобільний телефон «Нокіа 5130». Він забрав цей телефон і вийшов з кабінету.
Пізніше він продав телефон своєму знайомому, ОСОБА_6, за 100 грн. біля магазину «Вікна - двері», що навпроти громадського центру по м-ну Будівельників м.Кузнецовська.
До телефону, якого він викрав, на час крадіжки були приєднані навушники. В телефоні знаходилась картка пам’яті на 2 Гб, та картка стартового пакету фірми «Ді-джус». Навушники він згубив, картку стартового пакету викинув відразу після крадіжки. А картку пам’яті зберігав в себе вдома.
Допитаний як потерпілий ОСОБА_1 показав, що 10 березня 2011 року він був на останньому, 8-му уроці, в кабінеті «спецтехнології». Під час уроку поклав свій мобільний телефон марки «Нокіа 5130»на першу парту крайнього лівого ряду, що розташований біля вікон. Після закінчення уроку, біля 14 год. 30 хв., він вийшов на 5 хвилин із класу, а коли повернувся, то телефону вже не було. В класі вже знаходилась група ТУ -1. Він почав шукати телефону, запитував, чи ніхто його не брав, але ніхто не зізнався. Після цього він зрозумів, що телефон викрадений. Просив не призначати суворе покарання підсудним, оскільки вони повністю відшкодували завдані збитки. Майнових претензій до них не має.
Показання підсудних, дані у суді відповідають фактичним обставинам справи, тому суд вважає їх достовірними.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України –умисне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Довідками ДЗ СМСЧ №3 від 30.05.11 підтверджується, що ОСОБА_4 на диспансерному обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Із характеристики за місцем проживання підсудного виданої ЖЕД №2 м.Кузнецовська, не вбачається позитивних чи негативних рис, що були б властиві йому. Із характеристики за місцем навчання підсудний характеризується позитивно, захищає честь училища на спортивних змаганнях. ОСОБА_4 проживає разом з батьком, матір’ю та братом. Вимогою про судимість підтверджено, що підсудний не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив злочин середньої тяжкості проти відносин власності, не працює, не судимий.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного відповідно до ст.67 КК України не виявлено.
При призначенні покарання суд враховує обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом’якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Сукупність пом’якшуючих обставин дає суду можливість призначити покарання за ч.1 ст. 185 КК України у межах санкції ближче до мінімальної межі покарання у виді штрафу.
Органами досудового слідства дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ст.198 КК України –заздалегідь не обіцяне отримання, зберігання та збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.
Довідками ДЗ СМСЧ №3 від 30.05.11 підтверджується, що ОСОБА_5 на диспансерному обліках лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Із характеристики за місцем проживання підсудного виданої ЖЕД №3 м.Кузнецовська, не вбачається позитивних чи негативних рис, що були б властиві йому. Проживає без реєстрації. Вимогою про судимість підтверджено, що підсудний не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше.
Обираючи вид та міру покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив злочин середньої тяжкості проти відносин власності, не працює, не судимий.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного відповідно до ст.67 КК України не виявлено.
При призначенні покарання суд враховує обставини, що відповідно до ст.66 КК України, пом’якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.
Також, суд визнає обставиною, що пом’якшує покарання підсудного його статус як інваліда ІІІ групи інвалідності.
Суд вважає, що обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості злочину і впливають на пом’якшення покарання, слід визнати те, що підсудний вперше вчинив злочин.
Сукупність декількох пом’якшуючих обставин та обставини, що істотно зменшує ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного, дає суду можливість перейти до іншого більш м’якого основного покарання, не зазначеного в санкції ст.198 КК України, а саме до штрафу.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на день винесення вироку становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.
До вступу вироку у законну силу обраний щодо ОСОБА_4 запобіжний захід підписку про невиїзд залишити без змін.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України і призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на день винесення вироку становить 850 (вісімсот п’ятдесят) грн.
До вступу вироку у законну силу обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід підписку про невиїзд залишити без змін.
Речовий доказ у справі –мобільний телефон марки «Нокіа 5130»повернути потерпілому ОСОБА_1
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Рівненської області протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, що перебуває під вартою – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляції через Кузнецовський міський суд Рівненської області.
Головуючий суддя І.Зейкан
