Справа № 1-104/11 р.
ПОСТАНОВА
19 жовтня 2011 року Теребовлянський районний суд в складі :
головуючого Малярчука В.В.
при секретарі Зіньковській Н.Д.
з участю прокурора Миронова В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовлі кримінальну справу про обвинувачення :
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, безпартійного, освіта середня спеціальна, працюючого директором ПАП «Конкурент», раніше не судимого, на утриманні перебуває пристаріла мати
за ч. 1 ст.197-1, ч.1 ст. 364-1 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Підсудній ОСОБА_1 будучи засновником та одночасно працюючи на посаді директора ПАП «Конкурент»і маючи відповідно в підпорядкуванні найманих працівників, тобто службовою особою, яка здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, вчинив злочин пов’язаний із самовільним захопленням земельної ділянки та зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми, за наступних обставин:
У відповідності до вимог ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю»передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України „ Про оренду землі ”, оренда землі –це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідної орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Одночасно, ст. 6 вказаного закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбачених Земельним кодексом України, цим законом України і договором оренди землі.
У відповідності до вимог ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється.
Разом з цим, ст. 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
В порушення вказаних вимог як Закону України „Про оренду землі ” так і ст. 125, 126 Земельного кодексу України, власник та директор ПАП „ Конкурент ” ОСОБА_1, зловживаючи своїми повноваженнями як службовою особою юридичної особи приватного права, умисно ігноруючи неодноразові звернення з боку службових осіб Могильницької сільської ради щодо укладення ним договору оренди, самовільно, без правовстановлюючих документів зайняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 89,47 га. та земельну ділянку площею 9,95 га земель запасу сільськогосподарського призначення для обслуговування господарських будівель на території Могильницької сільської ради яку продовж 2010 –2011 років безоплатно використовував для ведення товарного сільськогосподарського виробництва свого приватного агропромислового підприємства.
Як вбачається з розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 99,42 га. проведеного Головним управлінням Держкомзему У Тернопільській області у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, та використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963, розмір шкоди, заподіяний внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 97 618,71 грн.
Таким чином, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та зловживанням службовим становищем, що виразилось в умисному, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб використання директором ПАП „Конкурент” ОСОБА_1 свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, державі завдано матеріальну шкоду на загальну суму 97 618,71 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить справу про обвинувачення його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 197-1, ч.1 ст. 364-1 КК України провадженням закрити та звільнити його від кримінальної відповідальності, оскільки на нього розповсюджується дія п. ”є” ст.1 Закону України “ Про амністію” від 08 липня 2011 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, враховуючи згоду підсудного, вважає, що ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.197-1, ч.1 ст. 364-1 КК України, оскільки він вчинив злочини з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України за відсутності обтяжуючих обставин, на момент набрання чинності Закону України «Про амінстію»(28 липня 2011 року) він має маму, яка досягла 70-річного віку, в якої немає інших працездатних дітей, а тому на нього розповсюджується дія п. ”є” ст. 1 Закону України “ Про амністію” від 08 липня 2011 року.
Керуючись п. «є»ст.1 ст.ст. 6, 8 Закону України “ Про амністію” від 08 липня 2011 року, п. 4 ст.6, ст. 248 КПК України , суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст.197-1, ч.1 ст. 364-1 КК України, а кримінальну справу провадженням закрити.
Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід –підписку про невиїзд, після вступу постанови в законну силу скасувати.
На постанову протягом семи діб може бути подана апеляція до Тернопільського апеляційного суду через Теребовлянський районний суд.
Головуючий:
