Єдиний державний реєстр судових рішень
Сколівський районний суд Львівської області
Справа № 1-104/11
№ провадження 1/1320/7/2012
20.01.2012
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2012 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Микитина В.Я.;
при секретарі Корнуті Т.Б.;
з участю прокурора Коциби Р.Л.;
та адвокатів Горецького О.А., Шепеги В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе справу по обвинуваченню
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, із середньою освітою, розлученого, не працюючого, депутатом не являється, військовозобовязаного, раніше не судимого,
у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 355 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_3 17.05.2011 року близько 08 год. 00 хв. у с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області у людному місці на сільській дорозі, на ґрунті хуліганських спонукань, у присутності малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, грубо порушуючи громадських порядок, умисно вчинив дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю та виразилися у тому, що він підійшов до гр. ОСОБА_6 та, висловлюючись нецензурними словами, умисно схопив його лівою рукою за праву руку, після чого кулаком правої руки наніс один удар в обличчя з лівої сторони. Продовжуючи свої хуліганські дії, підсудний ОСОБА_3 своїми руками схопив гр. ОСОБА_6 спереду за одяг, шарпав його та повалив на землю, де ще наніс йому пять ударів у різні ділянки тіла. Під час вказаних хуліганських дій підсудний ОСОБА_3 спричинив гр. ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи № 130 від 30.05.2011 року синці, садна та подряпини на кінцівках, лобку та грудях, які відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження.
Підсудний ОСОБА_3 17.05.2011 року близько 08 год. 00 хв. у с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області на сільській дорозі, на ґрунті хуліганських спонукань, у присутності малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з метою спонукати гр. ОСОБА_6 повернути 1500 грн., які гр. ОСОБА_6 був йому винен за виконану роботу, підійшов до останнього та, виражаючись нецензурними словами, умисно схопив його лівою рукою за праву руку, почав вимагати повернути борг у вказаній сумі, тобто виконати цивільно-правове зобовязання, що між ними існувало, а коли гр. ОСОБА_6 відмовився від виконання зазначеного зобовязання, то підсудний ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс йому один удар в обличчя з лівої сторони. Потім він своїми руками схопив гр. ОСОБА_6 спереду за одяг, шарпав його та повалив на землю, де ще наніс йому пять ударів у різні ділянки тіла, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 130 від 30.05.2011 року відносяться до категорії легкого тілесного ушкодження.
Підсудний ОСОБА_3 у судовому засіданні винним себе визнав частково та пояснив, що він 17.05.2011 року близько 08 год. 00 хв. у с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області йшов по сільській дорозі і зустрів гр. ОСОБА_6, який йшов із двома своїми малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Останній уникав зустрічей із ним, так як не віддав гроші у розмірі 1500 грн.. Він дійсно, виражаючись нецензурними словами і на підвищених тонах спитав гр. ОСОБА_6, чому той не дає йому зароблені ним же 1500 грн., на що гр. ОСОБА_6 зазначив, що він повинен про це спитати у свого брата, який був винен гр. ОСОБА_6 200 доларів США. Тоді він зазначив, що це порахунки гр. ОСОБА_6 з його братом, а не з ним і нехай повертає йому чесно зароблені за усною угодою гроші. Гр. ОСОБА_6 на це ніяк не відреагував і почав йти геть, а діти у цей час були вже попереду. Тоді він схопив гр. ОСОБА_6 лівою рукою за його ліву руку і з правої сторони наніс останньому один удар правою рукою в обличчя. Вони почали шарпатись, під час чого гр. ОСОБА_6 також йому наносив удари, один з яких був каменем у голову і у нього з голови потекла кров. Оскільки гр. ОСОБА_6 продовжував кричати, що грошей йому не віддасть, то він повалив гр. ОСОБА_6 на землю і наніс ще декілька ударів руками по різних ділянках тіла. Він від удару у голову на деякий час втратив свідомість, а гр. ОСОБА_6 разом із дітьми пішов геть. Потім його сусід поїхав з ним у лікарню у смт. Славське Сколівського району, звідки його скерували у лікарню у м. Сколе, де він пролежав десять днів. Також зазначив, що він звертався у правоохоронні органи за вказаним фактом 23.05.2011 року, його скерували до експерта, де було зазначено, що у нього виявлені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя. Що стосується двох малолітніх дітей гр. ОСОБА_6, то такі під час конфлікту були трохи далі на дорозі, однак бачили бійку і один з них плакав. Чи бачили конфлікт ще хтось, йому невідомо, однак місце людне. З приводу 1500 грн., передати які він спонукав гр. ОСОБА_6, то зазначив, що незадовго до вказаного конфлікту він, разом із гр. ОСОБА_6 за усною угодою працювали неофіційно у господаря у м. Львів, зокрема виконували ремонтні роботи у житловому будинку останнього. За вказану роботу, за тією ж усною угодою, господар розраховувався із гр. ОСОБА_6, як з бригадиром грошима у конверті, а потім гр. ОСОБА_6 заздалегідь обумовлену суму за виконану роботу давав йому. Так мало бути і останній раз, зокрема гр. ОСОБА_6 як бригадир мав забрати у господаря 7000 грн. за виконану роботу, 3500 грн. з яких потім мав дати йому, однак дав лише 2000 грн., а за рештою сказав іти до його брата, так як той був винен гр. ОСОБА_6 200 доларів США. Він з такими діями гр. ОСОБА_6 не міг погодитись, у звязку з чим і вчинив бійку на сільській дорозі. Однак, не погоджується із висновками досудового слідства про те, що він вимагав у гр. ОСОБА_6 виконання цивільно-правового зобовязання, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя, так як попередньо із ним про ніщо не домовлявся, а з гр. ОСОБА_6 була домовленість лише щодо передачі йому тих грошей, які він своєю працею чесно заробив у господаря у м. Львів. Тому вважає, що гр. ОСОБА_6 самоправно не віддав йому його ж 1500 грн.. Що стосується предявленого йому обвинувачення у вчиненні хуліганських дій у присутності малолітніх дітей гр. ОСОБА_6, то у вказаному він свою вину визнає у повному обсязі і кається у скоєному, у звязку з чим вже відшкодував матеріальну шкоду і частково погоджується із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди. Просить його за вказані дії суворо не карати, а відносно примушування до виконання цивільно-правового зобовязання, то у цій частині просить його дії перекваліфікувати, так як він не застосовував до потерпілого насильницьких дій.
Окрім визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини частково, його вина у скоєному знайшла своє підтвердження у ході судового засідання, зокрема підтверджується наступними доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими він, разом із двома своїми малолітніми синами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 17.05.2011 року близько 08 год. 00 хв. йшли у с. Ялинкувате Сколівського району Львівської області по сільській дорозі, назустріч їм надійшов підсудний ОСОБА_3, зупинив його і з нецензурними словами та образами почав кричати, де його 1500 грн.. Діти пішли наперед, а він відповів підсудному ОСОБА_3, що за грошима хай той іде до свого брата, який був винен йому 200 доларів США і довший час не віддавав. Тоді підсудний ОСОБА_3 схопив його лівою рукою за його ліву руку і з правої сторони наніс йому один удар правою рукою в обличчя. Вони почали шарпатись, підсудний ОСОБА_3 продовжував його ображати і виражатись нецензурно. Під час шарпанини він виривався, у звязку з чим наніс підсудному ОСОБА_3 рукою декілька ударів по тілу, однак жодних ударів підсудному ОСОБА_3 у голову, у тому числі і каменем, не наносив, а у підсудного ОСОБА_3 до цього була рана на голові, з якої у процесі шарпанини пішла кров. Підсудний ОСОБА_3 продовжував кричати про гроші, повалив його на землю і з кулаками накинувся на нього, продовжуючи наносити удари по різних ділянках тіла. Потім він вирвався, забрав дітей, які стояли неподалік і один з яких плакав, говорячи, щоб краще він повернув гроші та пішов, зазначивши, що звернеться у правоохоронні органи. Також зазначив, що дійсно він із підсудним ОСОБА_3 упродовж весни за усною угодою із господарем проводили у житловому будинку останнього у м. Львів ремонтні роботи. Про обсяг робіт і винагороду домовлявся наперед він як бригадир, а після виконання робіт, господар давав йому гроші у конверті, частину з яких, у залежності від виконаних робіт, вже він безпосередньо давав підсудному ОСОБА_3 як різноробочому. Так мало бути і останнього разу, зокрема він у господаря за виконані роботи взяв 7000 грн., 3500 грн. з яких мав дати підсудному ОСОБА_3, однак приїхавши з м. Львів у с. Ялинкувате Сколівського району, передав для нього сестрі лише 2000 грн., так як брат підсудного ОСОБА_3 був винен йому 200 доларів США. Вказані гроші він не дав підсудному ОСОБА_3 до цього часу і не збирається цього робити.
Допитаний у якості свідка малолітній ОСОБА_4 у судовому засіданні у присутності батька та педагога надав покази, згідно з якими він з своїм батьком ОСОБА_6 та молодшим братом ОСОБА_5 17.05.2011 року зранку йшли по сільській дорозі с. Ялинкувате Сколівського району, так як батько проводжав їх до автобусної зупинки до школи. По дорозі надійшов підсудний ОСОБА_3, якого він знав до цього, зупинив батька і криком спитав, де решта його грошей. Про які гроші говорив підсудний ОСОБА_3, йому невідомо. Батько відповів, що решта грошей хай він забере у свого брата, а від нього відчепиться. Тоді підсудний ОСОБА_3 схопив батька лівою рукою за ліву руку і з правої сторони наніс йому один удар правою рукою в обличчя. Вони почали шарпатись. Чи наносив батько підсудному ОСОБА_3 удари, він не пригадує. Потім підсудний ОСОБА_3 повалив батька на землю і наносив йому удари по тілу, при цьому він виражався поганими словами, кричав і казав, що все рівно отримає свої гроші і що буде бити батька і надалі. Він налякався, а молодший брат почав плакати. Тоді він підбіг до них і просив батька, щоб той дав підсудному ОСОБА_3 гроші. Батько вирвався і вони пішли геть. Підсудний ОСОБА_3 ані йому, ані його молодшому брату ударів не наносив.
Допитаний у якості свідка малолітній ОСОБА_5 у судовому засіданні у присутності батька та педагога надав аналогічні покази.
Пояснення, надані підсудним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 у судовому засіданні, підтверджуються також Протоколами очних ставок між підсудним ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 від 28.05.2011 року (а. с. 25-27 та а. с. 33-34), згідно з якими обоє під час проведення вказаної слідчої дії зазначали, що з кінця лютого 2011 року працювали у господаря у м. Львів за усною домовленістю, за що отримували платню. Бригадиром був ОСОБА_6, а підсудний ОСОБА_3 являвся різноробочим. Платню на руки від господаря отримував потерпілий ОСОБА_6, частину якої згодом давав підсудному ОСОБА_3. Між ними існувала така домовленість. Однак останнього разу потерпілий ОСОБА_6, отримавши у господаря гроші за виконану ним та підсудним ОСОБА_3 роботу і привізши їх у с. Ялинкувате Сколівського району, частину з них у розмірі 1500 грн. підсудному ОСОБА_3 не віддав, а самовільно вирішив залишити їх собі взамін за те, що йому не буде повертати гроші у розмірі 200 доларів США брат підсудного ОСОБА_3.
З висновку експерта № 130 від 28.05.2011 року (а. с. 37-38) вбачається, що у потерпілого ОСОБА_6 було виявлено синці, садна та подряпини на кінцівках, лобку та грудях, які утворилися від дії тупих предметів та тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, котрими могли бути натуральні знаряддя людини руки (кулаки), а також переважаюча площина при падінні на неї, 17.05.2011 року і є легкими тілесними ушкодженнями.
Вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів стверджується також:
-Протоколом огляду місця події від 23.05.2011 року, план-схемою до нього (а. с. 9-10), з яких вбачається місце вчинення підсудним ОСОБА_3 злочинних дій;
-Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2011 року (а. с. 48-49), де потерпілий ОСОБА_6 вказує та показує, як саме підсудним ОСОБА_3 були вчинені злочинні дії.
Аналіз вказаних вище зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів безперечно свідчить про те у діях підсудного ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, тобто примушування до виконання цивільно-правового зобовязання, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя особи, оскільки підсудний ОСОБА_3 та потерпілий ОСОБА_6, працюючи за усною угодою у господаря у м. Львів, дійшли взаємної згоди (домовилися) також і між собою про те, що потерпілий ОСОБА_6 буде як бригадир отримувати гроші за виконану роботу у господаря, після чого давати їх підсудному ОСОБА_3 як робочому, а останній, у свою чергу, буде брати ці гроші. Таким чином, між підсудним та потерпілим також існувало зобовязання, яке мало виконуватися належним чином. Наявність у потерпілого ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень є доказом того, що примушування до виконання зобовязання проходило із застосування підсудним ОСОБА_3 насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоровя потерпілого. З огляду на вказане, твердження захисника підсудного у судовому засіданні щодо необхідності перекваліфікації складу злочину з ч. 2 ст. 355 на ч. 1 ст. 355 КК України не знайшли свого підтвердження.
Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 296 КК України хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Його ж дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 355 КК України примушування до виконання цивільно-правового зобовязання, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоровя особи.
Обтяжуючих вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Помякшуючих вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочинів обставин, передбачених ст. 66 КК України, суд не вбачає.
При визначенні міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та сукупність усіх обставин, що їх характеризують, зокрема умисну форму вини, спосіб вчинення злочинів, мотиви злочинів, а також особу підсудного. Так, підсудний ОСОБА_3 частково визнав свою вину, частково відшкодував завдані ним збитки і не заперечує щодо часткового відшкодування завданої моральної шкоди. Підсудний ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання (а. с. 51), на «Д» обліку у психіатричному та наркологічному кабінетах Сколівської центральної районної лікарні не перебуває (а. с. 53), вперше притягається до кримінальної відповідальності (а. с. 54), являється вихідцем із багатодітної сімї, з якими і проживає на даний час (а. с. 52). Суд також бере до уваги ставлення потерпілого ОСОБА_6 до скоєних підсудним ОСОБА_3 злочинів та призначення йому покарання. Так, потерпілий ОСОБА_6 вважає, що умовного покарання підсудному ОСОБА_3 буде достатньо для подальшого виправлення.
З урахуванням наведених обставин суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України під час вирішення питання про обрання міри покарання підсудному ОСОБА_3, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 355 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, а також застосувати до нього ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та згідно ст. 76 КК України покласти на нього певні обовязки.
Суд також дійшов до висновку, що заявлений потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов підлягає до часткового задоволення. Так, що стосується відшкодування матеріальної шкоди, то у цій частині потерпілий ОСОБА_6 та його представник адвокат Шепега В.С. від позовних вимог відмовилися у звязку із добровільним відшкодуванням підсудним ОСОБА_3 матеріальної шкоди, про що безпосередньо зазначили у судовому засіданні. Що стосується відшкодування моральної шкоди, то така частково підлягає відшкодуванню в сумі 1500 грн.. При цьому суд бере до уваги тяжкість тілесних ушкоджень, які заподіяв підсудний ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6, наявність при цьому двох малолітніх дітей потерпілого, а також матеріальний стан підсудного, який ніде не працює і являється вихідцем із багатодітної сімї, з якими на даний час проживає і про яких піклується. Витрати, понесені потерпілим на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню у повному обсязі в сумі 2000 грн., так як такі документально підтверджені. Таким чином, загальна сума, яку повинен відшкодувати підсудний ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 становить 3500 грн..
Суд вважає за необхідне речові докази спортивні штани чорного кольору та куртку сірого кольору, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи, повернути потерпілому ОСОБА_6.
Керуючись ст. ст. 323 324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
Його ж визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Згідно ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 призначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та обрати йому остаточну міру покарання у вигляді 3 (три) роки позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_3 звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.
Згідно ст. 76 ч. 1 п. п. 2, 3, 4 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи та періодично зявлятися у вказані органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 підписку про невиїзд до вступу вироку у законну силу залишити без змін.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_6 3500 (три тисячі пятсот) грн..
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Речові докази: спортивні штани чорного кольору та куртку сірого кольору, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи, повернути ОСОБА_6.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області протягом пятнадцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою.
Суддя В.Я. Микитин
