Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 1-104/11
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2011 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Соколовської Т.О.
при секретарі Годованюк І.Л.
з участю прокурора Мазура Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шаргороді справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Пеньківка, жительки АДРЕСА_1,українки, громадянки України, з базовою середньою освітою, непрацюючої, розлученої, раніше не судимої, не депутат, позапартійної,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Суд визнав доведеним, що підсудна ОСОБА_1 вчинила злісне невиконання, встановлених законом обовязків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки.
Злочин вчинено за наступних обставин.
Підсудна ОСОБА_1, будучи матірю двох малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5, протягом 2009 2010 років, отримуючи щомісячно грошову допомогу на дітей від держави, умисно не забезпечувала дітям належних побутових умов проживання та харчування, нехтуючи своїми батьківськими обовязками щодо піклування за здоровям своїх дітей, відмовлялась від огляду дітей медичними працівниками та від проведення відповідного лікування в амбулаторних та стаціонарних умовах, допустила спільне проживання дітей разом з хворим на відкриту форму туберкульозу легень родичем.
Так, в листопаді 2010 року підсудна ОСОБА_4 протягом 4 днів взагалі не зявлялась вдома та не цікавилась дітьми, за цей період ОСОБА_2 важко хворів на двобічне запалення легенів, його доглядала прабабуся ОСОБА_5, котра доставила дитину до лікарні, а ОСОБА_1 зявилася до лікарні лише на другий день. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 часто бувають залишені матір'ю на прабабусю ОСОБА_5
Також, з вересня 2010 року сільський голова с. Юхимівка ОСОБА_6 пропонувала ОСОБА_1, відвезти дітей на безкоштовне лікування, проте ОСОБА_1 відмовилась від надання дітям медичної допомоги, виправдовуючись тим, що в неї немає грошей, в той час як таке лікування було безкоштовним. В листопаді 2010 року швидкою допомогою ОСОБА_1 та її малолітніх дітей було госпіталізовано, по проханню сільського голови с. Юхимівка в Шаргородську ЦРЛ, оскільки діти були хворі і потребували лікування. ОСОБА_1 в черговий раз відмовилась від лікування і поїхала з хворими дітьми додому. В грудні 2010 р. ОСОБА_1 разом з дітьми, по ініціативі медпрацівників, було госпіталізовано в обласну дитячу клінічну лікарню м. Вінниці, оскільки діти потребували кваліфікованої медичної допомоги, проте ОСОБА_1 знову відмовилась від лікування і повернулась з дітьми в с. Юхимівка. В березні 2011 року службою в справах сімї, дітей та молоді Шаргородської РДА, діти були госпіталізовані в Вінницьку обласну дитячу клінічну лікарню, де їм було надано необхідну медичну допомогу. В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було переведено на лікування до Вінницького протитуберкульозного обласного диспансеру.
Згідно висновків комісійних судово-медичних експертиз № 55-к та № 57-к від 26.05.11р., внаслідок недостатнього догляду за дітьми, перешкоджання лікуванню з боку матері ОСОБА_1 та нераціонального харчування, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, набув двосторонню не госпітальну пневмонію вірусно-бактеріальної етіології, гострий перебіг, дихальну недостатність 2 ступеню, атопічний дерматит, рахіт 1 ступеню, первинний туберкульозний комплекс верхньої частки правої легені ускладнений ателектазом з вогнищами відсіву S1-S2 лівої легені, туберкульозний контакт, категорії 5.2..
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, внаслідок недостатнього догляду за дітьми, перешкоджання лікуванню з боку матері ОСОБА_1 та нераціонального харчування набув гостру респіраторну вірусну інфекцію, гострий ринофарингіт, гострий бронхіт, алергічний дерматит, полімфоаденопатію, дефіцитну анемію 2 ступеня, неспецифічний шийний лімфаденіт та туберкульозний контакт.
Згідно наказу МОЗ України №133 від 19.07.1995 року «Про затвердження переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитичних хвороб людини та носійство збудників цих хвороб» туберкульоз відноситься до особливо небезпечних інфекційних хвороб. Таким чином ОСОБА_1 злісно, не виконуючи свої обовязки по догляду за дітьми, допустила їх тяжке захворювання.
Зазначені наслідки, тобто захворювання малолітніх дітей особливо небезпечною інфекційною хворобою, а також захворювання на анемію, рахіт та інші набуті хвороби перебувають у причинному звязку з діями ОСОБА_1, які полягають у умисному не забезпеченні своїх малолітніх дітей належним харчуванням, доглядом, матеріально - побутовими умовами, використанні державної допомоги на дітей для власних потреб, нехтуванні своїми батьківськими обовязками щодо піклування за здоровям дітей, відмові від огляду дітей медичними працівниками та від проведення відповідного лікування в амбулаторних та стаціонарних умовах.
Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винуватою себе визнала повністю, показала, що вчинила злочин, за обставин викладених вище, розкаялася у скоєному, просила її суворо не карати.
Крім признання підсудної винуватість її у вчиненні злочину підтверджується доказами наведеними в обвинувальному висновку.
Відповідно до вимог ст.299 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд зясував, чи правильно підсудна розуміє зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності її позиції у суду не має. Суд також розяснив підсудній, що при таких обставинах вона позбавляється права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином суд прийшов до висновку, що дії підсудної ОСОБА_1, які виразилися у злісному невиконанні встановлених законом обовязків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки, органами досудового слідства кваліфіковані вірно, винуватість її доведена і вона повинна нести кримінальну відповідальність за скоєне за ст.166 КК України.
При призначенні міри покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_1 розкаялась у скоєному, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Ці обставини суд враховує як помякшуючі покарання підсудної.
Обставин, що обтяжують покарання підсудної ОСОБА_1 суд не вбачає.
З урахуванням цих обставин суд вважає, що необхідним й достатнім для виправлення підсудної та попередження нових злочинів є покарання у виді обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд
З А С У Д И В :
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України і засудити до покарання у виді обмеження волі строком на три роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину.
На підставі ст.76 КК України зобовязати засуджену ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу інспекції кримінально - виконавчої системи, повідомляти інспекцію КВС про зміну місця проживання, роботи та систематично зявлятися для реєстрації в інспекцію КВС.
Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Суддя
