справа № 1/0301/104/11 Головуючий у 1 інстанції Сеник Р.П.
провадження № 11/0390/643/11 Доповідач Хлапук Л.І.
ч.1 ст.366, ч.1 ст.366 КК України
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
м. Луцьк 11 жовтня 2011року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі : головуючої Хлапук Л.І.,
Суддів Міліщука С.Л., Матата О.В.,
при секретарі Солодусі Ю.В.,
з участю прокурора Кухтей-Хилюк Л.В.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією заступника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Володимир-Волинського міського суду від 5 липня 2011 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сокіл, Рожищенського району, Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, охоронець ПП"Пласт", житель АДРЕСА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 судимий 17. 12.2007 року Чорноморським районним судом АР Крим за ст. 119 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі,03.12.2008 року невідбуту частину покарання замінено на 1 рік 10місяців 21 день виправних робіт, 10.03.2010 рокузвільнений умовнодостроково від 7 місяців 1 дня виправних робіт, -
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч.2 ст. 125 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки: повідомлятиме кримінально-виконавчу систему про зміну свого місця проживання, роботи, періодично зявлятиметься в даний орган на реєстрацію.
За ч.1 ст. 185 КК України ОСОБА_2 виправдано за недоведеністю вчинення ним даного злочину.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2В відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 в користь держави 112 грн. 68 коп. судових витрат.
Вироком вирішено долю речових доказів.
ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те. що 10 лютого 2011 року близько 13 год. перебуваючи в стані алкогольного спяніння, поблизу будинку № 12 на вул. Д. Галицького в м. ВолодимирВолинському, з метою заволодіння чужим майном, проник у салон автомашини "Пежо експерт" р.н.з. НОМЕР_1, звідки намагався таємно викрасти два сувенірних декоративних дзеркала вартістю 200 грн., що належали ОСОБА_5, однак свої дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений і затриманий власником речей.
Він же, 10 лютого 2011 року близько 13 год. перебуваючи в стані алкогольного спяніння, там же та на території ОСОБА_5 Волинського госпрозрахункового ринку після вчинення замаху на таємне викрадення майна ОСОБА_6, з метою уникнення затримання, наніс ряд ударів в обличчя ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В результаті цього умисне заподіяв їм легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоровя.
Крім того даним вироком ОСОБА_2 виправданий за недоведеністю вчинення злочину в тім, що між 14 год. 20 хв. і 14 год. 30 хв. 31 січня 2011 року з автомашини "Деу Сенс" д.р.н НОМЕР_2, що знаходилась на автостоянці на вул. І.Франка м. Володимир-Волинського, таємно викрав належні ОСОБА_3 сумку, гаманець з грішми, талони на бензин, ключі, особисті документи, документи на реєстрацію та державне страхування даної автомашини, банківські картки, дисконтні картки магазинів всього на 8389 грн.
Заступник Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який приймав участь у розгляді справи, в своїй апеляції, не оспорюючи кваліфікації та доведеності дій засудженого по епізоду вчинення замаху на таємну крадіжку належного ОСОБА_6 майна та умисному нанесенні ним легких тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6, не погоджується з його виправданням у таємній крадіжці належних ОСОБА_3 речей, на неповноту судового слідства, не взяття судом до уваги визнавальних показань засудженого на досудовому слідстві, та на призначення йому покарання всупереч вимог закону, надто мякого та такого, що не відповідає характеру вчинених засудженим злочинів та його особі.
Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав доводи апеляції, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, що заперечили проти неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляцію слід задовольнити частково.
Вчинення ОСОБА_2 незакінченого замаху на таємне викрадення належного ОСОБА_6 майна, умисне нанесення ним легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджено зібраними по справі і дослідженими судом доказами та ніким не оспорюється.
Одночасно суд вірно виправдав ОСОБА_2 у вчиненні таємної крадіжки 31 січня 2011 року належного ОСОБА_3 майна за недоведеністю скоєння ним даного злочину.
Як встановлено в ході судового засідання, всі докази, які на думку апелянта безпідставно не взяті судом до уваги, здобуті з порушенням закону, зокрема ст. 3, п.1 ст. 5, п.п. 1,3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, явку із зізнанням в крадіжці речей із автомашини ОСОБА_3, свої визнавальні показання як свідок, підозрюваний, при відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_2 давав будучи арештованим за вигадане правопорушення. Це підтверджено як постановою про притягнення його до адмінвідповідальності за ст. 185 КУпАП України від 10.02. 2011 року, так і протоколами вищевказаних слідчих дій, копією журналу реєстрації виведення адмінарештованих з камер ІТТ. З них вбачається, що відібрання в ОСОБА_2 вищевказаних визнавальних показань прикривалось його виводом з камери на господарські роботи.
Застосування до даного засудженого недозволених методів допиту в процесі вищевказаних слідчих дій стверджено не лише показаннями самого ОСОБА_2, а й висновком судово-медичної експертизи, якою на запястях, обличчі, шиї, тулубі засудженого виявлені тілесні ушкодження, характерні для мордування.
Враховуючи вищенаведене, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, вищевказаної Конвенції, суд вірно визнав недопустимим використання як засобів доказування доказів, здобутих з порушення закону.
А оскільки, інші докази винуватості ОСОБА_2 в крадіжці належного ОСОБА_3 майна відсутні і можливість їх здобуття втрачена, суд правильно виправдав його за ч.1 ст. 185 КК України за недоведеністю вчинення ним даного злочину. В звязкуз виправданням засудженого по даному епізоду обвинувачення, судом правильно відмовлено і в заявленому ОСОБА_3 до засудженого позові про відшкодування завданої злочином шкоди.
Призначене ОСОБА_2 за ч.3ст. 15, ч.1 ст.185 КК України покарання відповідає характеру вчиненого ним злочину, особі винного. Обравши його у виді 1 року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, судом враховано і обтяжуючу покарання обставинускоєння злочину особою в стані алкогольного спяніння.
Разом з тим, всупереч ст. 76 КК України ( в ред. 14.04.2009 р.) суд поклав на засудженого обовязок зявлятись на реєстрацію та повідомляти про зміну місця проживання і роботи неіснуючі установи - органи кримінально-виконавчої системи. В звязку з цим у вирок необхідно внести зміни, зобовязавши ОСОБА_2 регулярно зявлятись на реєстрацію в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти її про зміну місця проживання і роботи.
Перевіряючи справу в порядку ст. 365 КПК України, колегія суддів відмічає, що суд безпідставно засудив ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України.
Згідно ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться лише в межах предявленого підсудному обвинувачення. Справа в частині обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України порушена прокурором. В судовому засіданні він відмовився від даного обвинувачення, потерпілі ОСОБА_6 від даного обвинувачення відмовились, помирившись з засудженим, про що подали відповідну заяву суду. Однак той всупереч вимог ст. 27, п.6 ст. 6 КПК України не взяв цього до уваги, провадження справи не закрив, а засудив ОСОБА_2 та призначив йому покарання за даним законом.
Тому, виходячи з вищенаведеного, вирок в цій частині підлягає до скасування. А справа закриттю провадженням за примиренням потерпілих з підсудним. В звязку з відсутністю сукупності злочинів у засудженого, вирок в частині призначення покарання за ч.1 ст. 70 КК України теж підлягає до скасування.
Керуючись ст. 365-366КПК України, колегія суддів судової палати
у х в а л и л а :
Апеляцію заступника Володимир-Волинського міжрайонного прокурора, який приймав участь у розгляді справи, задовольнити частково.
Залишити без зміни вирок Володимир-Волинського міського суду від 05 липня 2011 року в частині виправдання ОСОБА_2 за ч.1 ст. 185 КК України за недоведеністю вчинення ним даного злочину та в частині засудження його за ч.3 ст.15, ч.1 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 75 КК України до 1 (одного) року позбавлення волі із звільненням від відбування покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обовязки.
Змінити даний вирок в частині застосування ст. 76 КК України, поклавши на ОСОБА_2 обовязки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну свого місця проживання і роботи та періодично зявлятись в дану інспекцію на реєстрацію.
В порядку ст. 365 КПК України вирок в частині засудження ОСОБА_2 за ч.2 ст. 125 КК України скасувати, а справу провадженням закрити згідно п.6 ст. 6 КПК України за примиренням потерпілих з підсудним. Скасувати даний вирок в частині призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України.
В останній частині вирок залишити без зміни.
Головуючий Хлапук Л.І.
Судді Міліщук С.Л.
Матат О.В.
