1/604/2/13
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2013 року смт. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого - судді Сташківа Н.Б.
за участю
секретаря судового засідання Стадніцької З.О.
державного обвинувача Марцуна А.В.
захисника - адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Підволочиську Тернопільської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 151 КК України,
В С Т А Н О В И В :
Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 151 КК України, вчинених за наступних обставин :
Так , ОСОБА_2, працюючи з 1978 року лікарем-хірургом денного хірургічного стаціонару Скалатської комунальної районної лікарні м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області, виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки та, будучи внаслідок цього службовою особою, умисно скоїв злочин, середньої тяжкості, - перевищення службових повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3, та злочини, невеликої тяжкості, - службове підроблення та незаконне поміщення в психіатричний заклад. 08 червня 2007 року лікар - хірург Скалатської районної лікарні ОСОБА_2, всупереч вимогам ст. ст. 3, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги», без згоди хворого, і за відсутності медичних показників для примусової госпіталізації, умисно склав та видав завідомо неправдивий документ - направлення ОСОБА_3, 1970 року народження, на стаціонарне лікування у Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню, самовільно встановивши йому у цьому направленні діагноз - «маніакально-депресивний синдром», чим скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, тобто службове підроблення - умисне складання і видача службовою особою завідомо неправдивого документу.
На момент складання та видачі ОСОБА_2 направлення на стаціонарне лікування, ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря - психіатра з приводу психіатричного захворювання не перебував.
На підставі вищевказаного направлення, яке суперечило вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001 р., ОСОБА_3 було госпіталізовано на стаціонарне лікування у 7-ий психіатричний відділ ТОККПНЛ, де він знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні закритого типу із 08 червня 2007 р. до 12 червня 2007 р.
Внаслідок незаконних дій лікаря - хірурга Скалатської районної лікарні № 2 ОСОБА_2 охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3 було заподіяно істотну шкоду у вигляді незаконного поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що є спеціальним видом незаконного позбавлення волі.
Лікар - хірург Скалатської районної лікарні ОСОБА_2, виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки та, будучи внаслідок цього службовою особою, своїми діями, які явно виходять за межі наданих йому ст. ст. 77, 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ст. ст. 3, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги» повноважень, вчиненими 08 червня 2007 року, всупереч інтересам держави, умисно, без згоди хворого і за відсутності медичних показників для примусової госпіталізації, самовільно, встановивши ОСОБА_3 психіатричний діагноз - «маніакально-депресивний синдром», направив на стаціонарне лікування у Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню завідомо психічно - здорову особу - ОСОБА_3, чим заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_3, чим скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 365 КК України, тобто перевищення службових повноважень - умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй повноважень, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.
Крім того, лікар - хірург Скалатської районної лікарні ОСОБА_2, всупереч вимог ст. ст. 77, 78 Основ законодавства України про охорону здоров'я, ст. ст. 3, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги», 08 червня 2007 року, умисно, без згоди хворого і за відсутності медичних показників для примусової госпіталізації, самовільно встановивши ОСОБА_3 психіатричний діагноз - «маніакально-депресивний синдром», направив на стаціонарне лікування у Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню завідомо психічно - здорову особу - ОСОБА_3, чим своїми умисними діями лікар - хірург Скалатської районної лікарні ОСОБА_2 скоїв злочин, передбачений ч.1 ст.151 КК України, тобто поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи.
Водночас , під час розгляду кримінальної справи в суді, пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1 ст.151, ч.1 ст.365 КК України не знайшло свого підтвердження.
У зв'язку з цим прокурором Підволочиського району із обвинувачення ОСОБА_2 виключив ч.1 ст.151 та ч.1 ст.365 КК України та виклав обвинувачення в наступній редакції :
Підсудний ОСОБА_2 08 червня 2007 року, будучи ургентним лікарем-хірургом Скалатської районної лікарні №2, з метою вирішення сімейних проблем своєї дочки, прибув до місця основної роботи та, в порушення вимог ст.ст.3, 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», наказу Міністерства охорони здоров'я України №204 від 24.07.2001 року «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги», умисно склав, виписав та видав завідомо неправдивий документ - направлення своєму зятеві ОСОБА_3, 1970 року народження, на стаціонарне лікування у психіатричне відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні, самовільно встановивши йому діагноз: «маніакально-депресивний синдром», хоча останній на обліку в лікаря-психіатра не перебував та психічними захворюваннями не страждав.
В направленні ОСОБА_2 поставив штамп Скалатської районної лікарні №2, відмітку про дату його складання та завірив своїм підписом, надавши йому статус офіційного документа, що тягне за собою певні правові наслідки і тим самим свідчить про наявність в діях лікаря повноважень організаційно-розпорядчого характеру, чим своїми умисними діями ОСОБА_2 вчинив службове підроблення, а саме умисне складання і видача службовою особою завідомо неправдивого документа, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.
Проте захисник потерпілого ОСОБА_3 заперечив проти зміненого державним обвинувачем обвинувачення, вимагає продовження розгляду справи та підтримує обвинувачення підсудному ОСОБА_2 з раніше пред'явленим обвинуваченням за ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 151 КК України.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з підстав пред'явлення йому неконкретного, противоречивого обвинувачення через неповноту досудового слідства, котра не може бути усунена в судовому засіданні, зокрема органами досудового слідства не досліджений суб'єкт вчинення злочину передбачений ч.1 ст. 366 КК України, оскільки на час вчинення злочину він був лише ургентним лікарем і його функціональні обов'язки не пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, а відтак і не може бути службовою особою та суб'єктом вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. Також не конкретно розкрито зміст ч.1 ст. 365 КК України, а саме : в чому полягає перевищення влади або службових повноважень, позаяк він діяв згідно своєї посадової інструкції лікаря - хірурга, відповідно до якої він у разі неможливості встановлення точного діагнозу видає направлення у лікарню вищестоящого рівня, а також вправі у разі ургентного стану хворого приймати самостійні рішення щодо його госпіталізації. Крім того, він лише виписав направлення, яке не є підставою для поміщення ОСОБА_3 до психіатричного закладу, оскільки для цього потрібна згода самого ОСОБА_3 і заключення лікаря-психіатра, тому у його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст. 151 КК України. Враховуючи вказані порушення та неповноту досудового слідства, просить кримінальну справу направити прокурору Підволочиського району для організації додаткового розслідування.
Суд , заслухавши клопотання підсудного, захисника, потерпілого, міркування прокурора, який вважає, що підстав направлення справи на додаткове розслідування немає, вивчивши та проаналізувавши зібрані у справі докази, вважає, що кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 151 КК України слід направити прокурору Підволочиського району для організації проведення додаткового розслідування, виходячи з наступних підстав :
Так, відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення справ на додаткове розслідування» досудове слідство визнається неповним та неконкретним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22 і 64 КПК України не були дослідженні, або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України (в редакції 1961 року) істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний вирок.
У відповідності до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретна за змістом.
Під час судового слідства судом було встановлено, що досудовим слідством були допущені порушення права підсудних на захист, зокрема пред'явлення неконкретного, противоречивого та неповного обвинувачення, яке суперечить вимогам ст. 132 КПК України (в редакції 1961 року), що є безумовною підставою направлення справи на додаткове розслідування.
До таких порушень у відповідності до п.3 ч.2 ст. 370 КПК України (в редакції 1961 року) законодавець відносить порушення прав обвинуваченого на захист - пред'явлення неконкретного обвинувачення, яке є противоречивим та неповним.
Так, при пред'явлені обвинувачення за ч.1 ст. 366 КК України органами досудового слідства не зазначено місце та час вчинення злочину, не конкретизовано, що саме порушив підсудний ОСОБА_2 при видачі ним направлення. Незрозумілим залишається факт, чому орган дізнання дійшов висновку, що видане ОСОБА_2 направлення, тобто відомості котрі у ньому зазначені, є завідомо неправдивими всупереч тому, що не досліджувався психічний стан потерпілого ОСОБА_3 саме на час його огляду ургентним лікарем ОСОБА_2 Не вказано, які ж саме дії повинен був вчинити підсудний по відношенні до потерпілого, котрі б на думку досудового слідства не носили ознак кримінального злочину чи будь-якого дисциплінарного проступку, тобто правовими та відповідними до його посадових обов'язків та положень.
При пред'явленні обвинувачення за ч.1 ст. 365 КК України не розкрито об'єктивну сторону вчиненого злочину, не вказано, у чому саме виразилось перевищення службових обов'язків, не зазначено та не досліджено за яких переконань орган досудового слідства дійшов висновку, що ОСОБА_2, будучи ургентним лікарем, являється службовою особою, тобто тих обставин котрі б розкривали характер повноважень службової особи. Не проведено будь-яких експертиз, котра б могла дати відповідь щодо його правомірності дій у конкретному випадку. Крім того не повною мірою з'ясовано в обвинуваченні, яку ж саме істотну шкоду та наслідки заподіяно інтересам потерпілого ОСОБА_3 підсудним ОСОБА_2 внаслідок видачі ним направлення до психіатричного закладу і чому дані наслідки підпадають під ознаки саме істотної шкоди.
При пред'явленні обвинувачення за ч.1 ст. 151 КК України органами досудового слідства не досліджено об'єктивну сторону даного злочину не з'ясовано та належним чином не перевірено дійсного стану потерпілого ОСОБА_3 на час вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину та правомірності дій ургентного лікаря ОСОБА_2, оскільки з об'єктивної сторони даний злочин полягає у поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи на стаціонарне обстеження або лікування. Крім того не зазначено чому саме підсудний ОСОБА_2 є суб'єктом даного злочину та не вказано, які ж саме дії він вчинив для поміщення потерпілого ОСОБА_4 в психіатричний заклад, незважаючи на те, що при поміщенні ОСОБА_4 його оглядав лікар психіатр Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні, котрий оформив історію хвороби, після чого за згодою та підписом самого ОСОБА_4 направив його у відділення закритого типу. Не зазначено який причинно - наслідковий зв'язок між виданим підсудним ОСОБА_2 направленням та безпосереднім поміщенням у психіатричний заклад на лікування.
Таким чином судом встановлено, що органами досудового слідства під час проведення слідчих дій не виконано вимоги ст. ст. 22, 64 КПК України (в редакції 1961 року), досудове слідство проведено неповно, пред'явлене обвинувачення є неконкретним, а вказані недоліки не можуть бути усунені під час розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України (в редакції 1961 року) суд може повернути справу на додаткове розслідування з мотивів неповноти чи неправильності досудового слідства лише в тому випадку, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
За вказаних обставин, суд вважає такі порушення істотними, такими, що не можуть бути усуненими в судовому засіданні та унеможливлюють прийняття всебічного, повного та об'єктивного рішення по справі, в зв'язку з чим кримінальна справа підлягає поверненню для провадження досудового слідства.
На підставі наведеного, керуючись ст. 431 КПК України (в редакції 1961 року), -
П О С Т А Н О В И В :
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 365, ч.1 ст. 151 КК України, повернути прокурору Підволочиського району для провадження досудового слідства.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом семи діб.
Суддя
