Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 532/308/15-к
1-кп/544/26/2022
Номер рядка звіту 11
У Х В А Л А
14 грудня 2022 року м.Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
представника потерпілих ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 про негайне звільнення з-під варти, клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_12 про негайне звільнення з-під варти, у кримінальному провадженні за обвинувальним актом від 28.07.2022 відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.27 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.п.6, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України,
в с т а н о в и в:
Прокурор подавклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, в обґрунтування якого вказав наступне. Ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились. Про високу ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, свідчать наступні обставини. Упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_8 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню. Вони полягають, зокрема, у затягуванні судового розгляду, відволіканні суду від дослідження доказів з метою забезпечення звільнення з-під варти усіх обвинувачених до ухвалення судового рішення у справі. Суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду. Також під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих, зокрема, ОСОБА_15 . Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Зверталась увага суду також на обставини, які відбувались у ході судового засідання 14.06.2022, що з високою ймовірністю свідчать про те, що з боку сторони захисту відбувся незаконний вплив на свідка ОСОБА_20 . Окрім цього, під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, до відома суду доводились обставини, які вказували на можливість останнього перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з використанням тісних зв`язків в органах влади, тобто про існування додаткового ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Наразі ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились з огляду на наступне. За результатами дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення та частини письмових доказів зі сторони обвинувачення підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_8 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_8 до переховування від суду. Також продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Наразі судом закінчено дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення, водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.358 КПК України, не виключається додатковий виклик вже допитаних свідків після дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення. Так, наразі судом має бути додатково допитана свідок ОСОБА_21 , показання якої мають значення для визначення можливості використання як доказу документу, в якому зафіксовані відомості, що можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Так само може бути додатково допитаний як свідок ОСОБА_22 . Про ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження з боку обвинуваченого ОСОБА_8 свідчать також обставини, які мали місце на стадії досудового розслідування та пов`язані із наданням підозрюваним ОСОБА_9 викривальних показань стосовно причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень стосовно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Так, у зв`язку із побоюванням за своє життя та здоров`я через надання зазначених показань ОСОБА_9 04.09.2014 було написано заяву про застосування до нього заходів безпеки, зокрема, під час перебування його в Полтавському слідчому ізоляторі. Отже, ризик можливого незаконного впливу на свідків у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. Родина ОСОБА_8 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною. ОСОБА_8 має тісні зв`язки корупційного характеру з особами з числа працівників центральних органів виконавчої влади, що підтверджується змістом протоколу №6/2-2138т за результатами проведення аудіо контролю особи відносно нього, які були досліджені під час попереднього вирішення питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою. Зазначені обставини в сукупності дають фінансові та статусні можливості вчинити обвинуваченому ОСОБА_8 дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Причинами неможливості завершення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є як об`єктивні обставини, так і дії сторони захисту. Наразі кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення по епізоду вчинення кримінального правопорушення відносно мера міста Кременчука ОСОБА_24 . Відповідно до порядку дослідження доказів, встановленого судом, мають бути ще досліджені речові докази зі сторони обвинувачення по двох епізодах та докази зі сторони захисту. Отже, з урахуванням наявності ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнення вказаних завдань кримінального провадження можливе лише у випадку продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У даному кримінальному провадженні має місце підвищений суспільний інтерес з огляду на високий ступінь та характер суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, вчинених відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні.
Захисник ОСОБА_13 подав заперечення на клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , в яких він просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Захисник в своїх запереченнях зазначає, що перешкоджанням правосуддю прокурор називає обстоювання стороною захисту в суді своєї правової позиції відносно очевидно недопустимих доказів. Такий підхід є свідомим намаганням обмежити конституційне право на захист та викривленням поняття «перешкоджання правосуддю». Вплив ОСОБА_8 на потерпілу ОСОБА_15 вигадана прокурором фікція, оскільки ОСОБА_15 декілька років не приймає особистої участі в процесі, живе постійно за кордоном, відмовилась від дачі показань в суді. Прокурором жодного разу не доведено, яким саме способом, з якою метою О. Мельник міг би впливати на ОСОБА_25 , і як саме це могло б перешкодити судовому розгляду. Посилання прокурора на заяви про тиск з боку захисту від потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 відверта брехня, оскільки вони були подані електронною поштою невідомими особами без цифрового підпису, заяви не містили даних про тиск, натомість заявляли лише про «побоювання» у випадку зміни запобіжного заходу всім обвинуваченим, а не конкретно ОСОБА_27 . Крім того, заяви не містили жодних конкретних даних, які б пов`язували «побоювання» з якимись конкретними діями конкретних обвинувачених. Посилання прокурора на необхідність повторного допиту свідків це профанація та відверте визнання узгодженого з судом наміру тримання обвинувачених під вартою до вироку без обмеження часу. Всі свідки вже неодноразово надали показання по суті справи, при цьому жодний зі свідків не заявив про будь-який сторонній тиск протягом всіх років судового розгляду (крім ОСОБА_22 , який протягом 6-ти років заявляв про тиск саме з боку правоохоронних органів). Посилання в 2022 році на заяву ОСОБА_9 , датовану 2014-м роком, про надання заходів безпеки, за наявності особистих показань ОСОБА_9 в суді щодо обставин та причин написання заяви (які не мають жодного відношення до О. Мельника) є перевертанням фактів догори ногами, при цьому відверто недоречним. Заява про тісні корупційні зв`язки О. Мельника в ІТТ в 2014 році є відвертою брехнею і незрозумілою в контексті вирішення питання запобіжного заходу після семи років судового розгляду справи, та після документально підтверджених фактів тиску саме центральних органів влади (ТСК ВР) на суд з метою забезпечення інквізиційного процесу по відношенню до обвинувачених у цій справі, щодо яких політичний соратник відповідних депутатів з фракції ВО «Батьківщина», колишні міністр внутрішні справ ОСОБА_28 оголосив власний обвинувальний вирок ще в 2014 році. Вкотре перекладання на обвинувачених відповідальності за порушення розумних строків судового розгляду цієї справи є зневаженням двох рішень ЄСПЛ, якими встановлено саме провину держави в порушенні ст.6 Конвенції.
Обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що клопотання прокурора є необгрутованим та абсурдним.
Захисник ОСОБА_11 підтримав заперечення захисника ОСОБА_13 , вважає клопотання прокурора незаконним, оскільки до цього часу апеляційним судом не переглянуто законність попередньої ухвали суду І інстанції про тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою. Доводи прокурора про корупційні зв`язки ОСОБА_8 є голослівними та нічим не доведені. Вважає, що Мельник підлягає негайному звільненню з-під варти.
Обвинувачений ОСОБА_9 вважає клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою таким, що не підлягає задоволенню. Доводи клопотання не містять роз`яснення, що таке неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого, доводи щодо тиску на потерпілих є неправдивими.
Захисник ОСОБА_12 важає клопотання прокурора необґрунтованим, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що викладені у ньому аргументи щодо подальшої потреби утримувати обвинувачених під вартою через збільшення ризиків перешкодити кримінальному провадженню прокурор не довів.
Представник потерпілих ОСОБА_14 підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його достатньо обґрунтованим. Інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризику впливу обвинуваченого на судове провадження.
Крім того, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_9 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. Про високу ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_9 може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, свідчать наступні обставини. Упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_9 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Така процесуальна поведінка є системною та спостерігається упродовж усього часу судового розгляду, що вказує на те, що такі дії вчиняються з метою перешкоджання здійсненню правосуддя. Суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду, який є надмірним. Також, під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих та їх представника шляхом повідомлення вигаданих обставин щодо начебто здійснення на нього тиску адвокатом ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту 05.09.2014. Обвинувачений ОСОБА_9 намагався дискредитувати таким чином представника потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_17 - адвоката ОСОБА_14 перед судом та громадськістю (у першу чергу міста Кременчука), оскільки хід судових засідань постійно фіксується представниками ЗМІ. Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Зверталась увага суду також на обставини, які відбувались у ході судового засідання 14.06.2022, що з високою ймовірністю свідчать про те, що з боку сторони захисту відбувся незаконний вплив на свідка ОСОБА_20 . Наразі ризики вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшились з огляду на наступне. За результатами дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення та частини письмових доказів зі сторони обвинувачення підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_9 , у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_9 до переховування від суду. Також продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_9 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Наразі судом закінчено дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення, водночас, з урахуванням положень ч.2 ст.358 КПК України, не виключається додатковий виклик вже допитаних свідків після дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення. Так, наразі судом має бути додатково допитана свідок ОСОБА_21 , показання якої мають значення для визначення можливості використання як доказу документу, в якому зафіксовані відомості, що можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Так само, може бути додатково допитаний як свідок ОСОБА_22 . Також прокурор зазначив, що ОСОБА_22 є чоловіком небоги ОСОБА_9 , а тому, перебуваючи на волі, навіть під домашнім арештом, обвинувачений ОСОБА_9 буде мати можливість, використовуючи родинні зв`язки, впливати на ОСОБА_29 з метою зміни останнім показань, наданих в суді, відповідно до яких саме на пропозицію ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 він приймав участь у вчиненні кримінальних правопорушень відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Обвинувачений ОСОБА_9 упродовж 11 років проходив службу за контрактом за межами України, з 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі на посадах, пов`язаних з оперативною роботою у відділі боротьби з організованою злочинністю. Наявність у ОСОБА_9 навичок оперативної роботи, набутих під час проходження служби в органах внутрішніх справ, можливість використання соціальних зв`язків, що виникли під час тривалого проходження служби за контрактом за межами України, підвищують ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім цього, вже зверталась увага суду на те, що ОСОБА_9 є залежним від ОСОБА_8 у захисті своїх інтересів, а тому може також вживати заходів до перешкоджання кримінальному провадженню на прохання останнього та у спосіб ним визначений. Також не виключається вчинення зазначених дій під тиском ОСОБА_8 через відчуття загрози для свого життя та здоров`я з боку останнього, про що свідчить звернення на стадії досудового розслідування із заявою про застосування до ОСОБА_9 заходів безпеки, зокрема, під час перебування його в Полтавському слідчому ізоляторі, після надання викривальних показань стосовно ОСОБА_8 . Наразі судовий розгляд перебуває на стадії дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення по епізоду вчинення кримінального правопорушення відносно мера міста Кременчука ОСОБА_24 . Відповідно до порядку дослідження доказів, встановленого судом, мають бути ще дослідженні речові докази зі сторони обвинувачення по двом епізодам та докази зі сторони захисту. Отже, з урахуванням наявності ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 дій, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнення вказаних завдань кримінального провадження можливе лише у випадку продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У даному кримінальному провадженні має місце підвищений суспільний інтерес з огляду на високий ступінь та характер суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, вчинених відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_9 не свідчать про неможливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні незаконного клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання прокурора є суто автоматичним, знову ні про що, без жодного обгрунтування. Його тривале тримання під вартою є знущанням над людиною та катуванням.
Захисник ОСОБА_12 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ці чергові необгрунтовані клопотання є проявом особистої неприязні прокурора до обвинувачених. Надана прокурором постанова про забезпечення безпеки обвинуваченого Крижановського в умовах СІЗО була винесена з метою тиску на підозрюваного оперативними працівниками УБОЗу, які стверджували, що сім`ї ОСОБА_9 загрожує небезпека, щоб домогтися його визнавальних показань. Заяви прокурора, у тому числі щодо тиску на потерпілих, є голослівними, жодних фактів, що були ознаки тиску, не наведено.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_11 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке, на їх думку, є завідомо незаконним та невмотивованим. Захисник ОСОБА_13 зазначив, що відбувається свідоме тримання обвинувачених під вартою в очікуванні вироку суду, що є грубим порушенням ст.5 Конвенції з прав людини. Наведений прокурором ризик того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений матиме необмежене коло спілкування, не може бути ризиком перешкоджання судовому розгляду. Закон не забороняє такого спілкування обвинуваченим.
Представник потерпілих ОСОБА_14 підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його обґрунтованим.
Прокурор також подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати. Про високу ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, свідчать наступні обставини. Упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_10 безпосередньо та через свого захисника вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду, який є надмірним. Також, під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою до відома суду доводились обставини, які мали місце у ході судового розгляду даного кримінального провадження та свідчать про те, що ОСОБА_10 притаманні такі негативні риси характеру як нестриманість та агресивність, він постійно демонструє своє зневажливе ставлення до вимог закону, що вказує на підвищений ризик вчинення дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню правосуддя. Неодноразове засудження ОСОБА_10 за вчинення умисних злочинів (вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 13.08.1999 - за ч. 2 ст.188-1 КК України (1960 року), вироком Гайсинського районного суду Винницької області від 06.09.2005 - за ч. 2 ст. 289 КК України (2001 року), вироком Диканського районного суду Полтавської області від 27.05.2005 - за ст. 14, ч. 2 ст. 185 КК України), у тому числі злочину, поєднаного із посяганням на здоров`я працівника правоохоронного органу, дає достатні підстави вважати, що зазначені випадки агресії з боку обвинуваченого ОСОБА_10 не випадкові, а є проявами характеру обвинуваченого. Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Зверталась увага суду також на обставини, які відбувались у ході судового засідання 14.06.2022, що з високою ймовірністю свідчать про те, що з боку сторони захисту відбувся незаконний вплив на свідка ОСОБА_20 . Окрім цього, під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_10 до відома суду доводились обставини, які вказували на можливість останнього перешкоджати кримінальному провадженню іним чином, тобто на існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК (обставини, що стосуються звернення ОСОБА_10 до Президента України із заявою про відмову від громадянства України). За результатами дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення та частини письмових доказів зі сторони обвинувачення підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_10 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_10 до переховування від суду. Також продовжує існувати ризик того, що ОСОБА_10 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні. Наразі судом закінчено дослідження показань свідків зі сторони обвинувачення, водночас, з урахуванням положень ч. 2 ст. 358 КПК України, не виключається додатковий виклик вже допитаних свідків після дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення. Так, наразі судом має бути додатково допитана свідок ОСОБА_21 , показання якої мають значення для визначення можливості використання як доказу документу, в якому зафіксовані відомості, які можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Так само, може бути додатково допитаний як свідок ОСОБА_22 . Також прокурор зазначив, що ОСОБА_22 є хрещеним батьком доньки ОСОБА_10 та довгий час мав з ним спільний бізнес до затримання, а тому, перебуваючи на волі, навіть під домашнім арештом, обвинувачений ОСОБА_10 буде мати можливість, використовуючи родинні зв`язки та спільні з ОСОБА_22 знайомства, впливати на ОСОБА_22 з метою зміни останнім показань, наданих в суді, відповідно до яких санр ме ОСОБА_10 здійснював постріли з вогнепальної зброї в ділянку ніг та спини ОСОБА_23 та в спину ОСОБА_24 . Крім цього вже зверталась увага суду на те, що ОСОБА_10 є залежним від ОСОБА_8 у захисті своїх інтересів, а тому може також вживати заходів до перешкоджання кримінальному провадженню на прохання останнього та у спосіб ним визначений. Отже, з урахуванням наявності ризиків вчинення обвинуваченим ОСОБА_10 дій, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнення вказаних завдань кримінального провадження можливе лише у випадку продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У даному кримінальному провадженні має місце підвищений суспільний інтерес з огляду на високий ступінь та характер суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, вчинених відносно ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою.
Обвинувачений ОСОБА_10 просив відмовити у задоволенні необґрунтованого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо нього у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_12 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що прокурор після більш ніж 8 років тримання обвинуваченого під вартою, заявляє, що з`явилися нові ризики, що виправдовують його тримання під вартою. Вказує, що при продовженні обвинуваченому запобіжного заходу відносно нього застосована неналежна правова процедура. Клопотання прокурора немотивоване, висунута обвинуваченому підозра необгрунтована, доводи про ризики впливу на свідків та потерпілих не доведені.
Обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_13 заперечували щодо задоволення необґрунтованого клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обвинувачені зазначили, що ці клопотання порушують їх права на захист та є «забаганкою» прокурора, що має силу закону.
Захисник ОСОБА_11 доповнив, що ОСОБА_10 взагалі не набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, він не був затриманий, при оголошенні підозри було порушене його право на захист. Допитані свідки надали суду свідчення про тиск на них зі сторони обвинувачення, а не захисту.
Представник потерпілих ОСОБА_14 підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його достатньо обґрунтованим. Вважає, що інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризику впливу обвинуваченого на судове провадження.
Захисник ОСОБА_11 звернувся до суду з клопотанням про негайне звільнення ОСОБА_8 з-під варти з метою недопущення катування в спосіб свавільного утримання особи під вартою за межами будь-яких розумних строків. Зазначає, що ОСОБА_8 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за відсутності належного повідомлення особі про підозру, а як наслідок незаконне і безпідставне його тримання під вартою. Захисник вказує на те, що СУ УМВС України в Полтавській області є неуповноваженим органом, а слідчі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , крім того, є неуповноваженими особами, так як керівником не доручалось здійснення досудового розслідування і слідчі не входили до групи слідчих, а тому не мали матеріалів і доступу до кримінального провадження №12014170090002195від 26.07.2014.Отже,відбулося істотнепорушення правлюдини іосновоположних свободзгідно КонституціїУкраїни,Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свободі КПКУкраїни. Захисник наголошує на тому, що при визначенні строку тримання під вартою в очікуванні суду, відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, період, який слід враховувати, починається в день затримання обвинуваченого і закінчується в день винесення вироку, навіть, якщо його винесено тільки судом першої інстанції. Протягом судового провадження в судах Полтавської області суддями, у тому числі і присяжними, а також і в Пирятинському районному суді суддями неодноразово висловлювались окремі думки щодо незаконності та свавільного тримання ОСОБА_8 під вартою. Натомість ОСОБА_8 продовжують катувати шляхом свавільного тримання під вартою, не надавати медичну допомогу. Згідно завідомо незаконного висунутого обвинувачення на підставі нового обвинувального акта від 28.07.2022 санкцією ч.2 ст.377 КК України передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк до шести років, а санкцією ч.2 ст.115 цього Кодексу - позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. Отже ОСОБА_8 невинувата особа з 04.09.2014 вже відбув покарання за злочини, які не скоював, тобто строк попереднього ув`язнення перевищує максимально можливий строк позбавлення волі у 15 років. Таким чином, адвокат наголошує на тому, що його підзахисний має бути негайно звільнений з-під варти відповідно до Конституції і законодавства України. Про незаконність та свавільність тримання ОСОБА_8 під вартою свідчить міжнародне законодавство та рішення Європейського суду з прав людини, ухвалені у цьому кримінальному провадженні, зокрема, рішенням ЄСПЛ у справі «Левченко та інші проти України» (заява № 46993/13) від 11.04.2019, яка була об`єднана зі справою «Пасічний проти України» (заява обвинуваченого ОСОБА_22 № 19874/18),встановлено порушенняп.3ст.5Конвенції узв`язку знадмірною тривалістюдосудового триманняпід вартоюта п.1ст.6Конвенції.Також,рішенням ЄСПЛу справі«Бевз таінші протиУкраїни» від25.06.2020,яка об`єднаназі справою«Куник протиУкраїни» (заява обвинуваченого ОСОБА_10 № 1838/18), встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції щодо незаконного і надмірного тримання під вартою та п.1 ст.6 Конвенції. Крім того, вже в 2022 році рішенням ЄСПЛ у справі «Горбачов та інші проти України» від 10.02.2022, яка об`єднана з повторною справою «Куник проти України» (повторна заява обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 1442/21), встановлені порушення п.3,4 ст.5 Конвенції. Крім того, 06.10.2022 ЄСПЛ ухвалене рішення у справі «Крижановський та інші проти України» (заява обвинуваченого ОСОБА_9 № 16218/17), яким, зокрема, встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції щодо незаконності тримання під вартою. Ці обставини ще раз свідчать про порушення прав людини відносно ОСОБА_8 . Також, на думку захисника, зі сторони ОСОБА_15 , яка має мільйонні статки за даними ЗМІ, яка будучи депутатом Кременчуцької міської ради, разом зі свідком обвинувачення ОСОБА_32 , колишнім керівником УБОЗу УМВС України в Полтавській області ОСОБА_33 , які знайомі між собою, здійснювався і здійснюється вплив на правосуддя, на формування складу присяжних, на формування громадської думки щодо винуватості ОСОБА_8 і інших шляхом поширення через ЗМІ, Кременчуцьку міську раду, Полтавську обласну раду, Верховну Раду України завідомо неправдивої інформації з порушенням презумпції невинуватості відносно ОСОБА_8 і інших підзахисних. Вказані обставини підтверджуються публікаціями в ЗМІ, повідомленнями судді Київського районного суду м. Полтави, суддів Пирятинського районного суду до Вищої ради правосуддя, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 10.11.2021, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду. Крім того, суд присяжних свідомо не враховує дані про особу, стан здоров`я та відсутність будь-яки х ризиків відносно ОСОБА_8 , зокрема, він заявляє про відсутність бомбосховища в установі, та що в такий спосіб його наражають на небезпеку. Також захисник наголошує на тому, що ОСОБА_8 має місце роботи, сім`янин, має дружину, дітей, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи, пов`язану з виконанням обов`язку щодо ліквідації аварії, має численні хвороби, у тому числі серця. В довідці про інвалідність зазначено, що йому повинно бути забезпечено стаціонарне лікування 1-2 рази на рік. Натомість, лікування за час перебування під вартою не проходив. Такі дії порушують його права на охорону здоров`я як людини і інваліда, передбачені Конституцією України і Конвенцією про права осіб з інвалідністю. Таким чином, ОСОБА_8 , який є невинуватою особою, повинен бути негайно звільнений з-під варти.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_13 підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 про негайне звільнення ОСОБА_8 з-під варти. Захисник ОСОБА_13 закликав суд при вирішенні питання подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою надати оцінку всім доводам захисту, без наведення абстрактних мотивів, з урахуванням позицій ЄСПЛ. В рішенні суду повинно бути зазначено, за які об`єктивні обставини, що унеможливлюють судовий розгляд в короткі терміни, несе відповідальність Мельник. Суд повинен застосувати належну правову процедуру і надати вичерпні пояснення на усі доводи сторін.
Прокурор вважає, що клопотання захисника ОСОБА_11 не підлягає задоволенню, оскільки його доводи вже неодноразово були розглянуті судом при вирішенні питання доцільності подальшого тримання ОСОБА_8 під вартою. Доводи захисту щодо незаконності перегляду питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до перегляду апеляційною інстанцією попередніх ухвал суду, є безпідставними.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_12 підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 , просили суд розглянуті наведені ним у клопотання всі аргументи для вирішення питання подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
Представник потерпілих ОСОБА_14 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_12 звернувся до суду з клопотанням про негайне звільнення особи з-під варти. В обґрунтування клопотання зазначив, що станом на зараз ОСОБА_9 тримається під вартою більше 8 років та 3 місяці як невинувата особа. Обгрунтованість підозри не встановлювалась судом, а стандарти доведення вини поза розумним сумнівом, визначені ст.17 КПК, не дають жодних підстав прокурору стверджувати про обґрунтованість обвинувачення. Натомість, докази, які вже досліджені судом, дають підстави захисту стверджувати про те, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за відсутності належного повідомлення уповноваженою особою йому про підозру, а як наслідок - це призвело до незаконного та безпідставного тримання особи під вартою. Захисник вказує на те, що СУ УМВС України в Полтавській області є неуповноваженим органом досудового розслідування, а слідчі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , крім того, є неуповноваженими особами, оскільки керівником повноважного органу не доручалося здійснення досудового розслідування і ці слідчі не входили до групи слідчих, а тому не повинні були мати доступ до матеріалів та до проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12014170090002195 від 26.07.2014, а також не мали права приймати в ньому будь-які процесуальні рішення. Під час перебування ОСОБА_9 в умовах СІЗО у нього погіршився стан здоров`я, йому встановлена низка діагнозів та він перебуває під диспансерним наглядом в медичній частині установи, але кваліфікованої допомоги йому надати не можуть через брак фахівців і ліків. Таким чином, сам по собі стан здоров`я його підзахисного є для суду цілком достатньою запорукою дотримання ОСОБА_9 покладених на нього законом обов`язків згідно вимог ч.7 ст.42 КПК України та нівелює будь-які вигадувані обвинуваченням та нічим недоведені ризики. Зазначає, що судом, крім іншого, мають бути враховані рішення ЄСПЛ у справах «Левченко проти України» (відносно ОСОБА_22 ) та «Бевз проти України» (відносно ОСОБА_10 ). Також уважає, що положення Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIII вимагають негайного звільнення ОСОБА_9 з-під варти. Крім цього захисник зазначає, що 06 жовтня 2022 року рішенням ЄСПЛ у справі № 16218/17 «Крижановський та інші проти України» встановлено порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції відносно ОСОБА_9 . З огляду на зазначене захисник просить скасувати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та негайно звільнити його з-під варти.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання свого захисника про скасування йому запобіжного заходу та негайне звільнення з-під варти.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника з огляду на відсутність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу. У клопотанні захисника не було наведено нових обставин, що дають підставу для зміни такого запобіжного заходу. Рішення ЄСПЛ щодо ОСОБА_9 не може бути взяте до уваги, оскільки воно стосувалося ухвал щодо тримання обвинуваченого під вартою, що були постановлені іншими судами. Виконання цього рішення полягає у сатисфакції констатовного порушення прав заявника, а не відновлення попереднього юридичного стану заявника як засобу індивідуального характеру.
Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтримали доводи клопотання захисника ОСОБА_12 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу, просили задовольнити.
Представник потерпілих ОСОБА_14 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 як необгрунтоване.
Захисник ОСОБА_12 подав до суду клопотання про негайне звільнення ОСОБА_10 з-під варти. Станом на зараз ОСОБА_10 знаходиться під вартою більше 8 років та 3 місяців як невинувата особа. Обґрунтованість підозри, про яку більше 8 років стверджує прокурор, не встановлювалася Пирятинським районним судом, який розглядає справу по суті, а стандарти доведення вини поза розумним сумнівом, визначені ст.17 КПК України, не дають жодних підстав прокурору стверджувати про обґрунтованість обвинувачення. Натомість, докази, які вже досліджені судом, дають підстави захисту стверджувати про те, що ОСОБА_10 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні за відсутності належного повідомлення уповноваженою особою йому про підозру, а як наслідок - це призвело до незаконного та безпідставного тримання особи під вартою, виходячи з наступних підстав. З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається відсутність рішення керівника органу досудового розслідування начальника СВ Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області про доручення розслідування слідчим СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_30 і ОСОБА_31 або про створення групи слідчих за їх участю. Таке рішення не відкривалось стороні захисту і не було надано суду. Таким чином, СУ УМВС України в Полтавській області є неуповноваженим органом досудового розслідування, а слідчі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , крім того, є не уповноваженими особами, оскільки керівником повноважного органу ним не доручалося здійснення досудового розслідування і ці слідчі не входили до групи слідчих, а тому не повинні були мати доступ до матеріалів та до проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні №12014170090002195 від 26.07.2014 та прийняття в ньому будь-яких процесуальних рішень. 25 червня 2020 року Європейським судом з прав людини було ухвалено остаточне рішення у справі «Бевз та інші проти України» (в тому числі по заяві ОСОБА_10 № 1838/18), в якому констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо певних осіб, зокрема, і ОСОБА_10 , а саме: порушення п. 3 ст. 5 Конвенції щодо невмотивованості рішення про продовження тримання останнього під вартою під час досудового розслідування, п. 1 ст. 6 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального провадження. Таким чином, Європейський суд з прав людини, констатувавши порушення ст. 5 Конвенції, надав оцінку судовим рішенням у кримінальній справі відносно позивача стосовно його тримання під вартою, визнав протиправним тримання ОСОБА_10 під вартою в період з 27.02.2015 по 25.06.2020. 10 лютого 2022 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Горбачов та інші проти України» (заяви номери 14693/20 та інші), в межах якої встановив триваюче порушення права ОСОБА_10 (заява №1442/21) на особисту свободу та недоторканість. Попереднє рішення ЄСПЛ за заявою ОСОБА_10 встановило факти порушення прав ОСОБА_10 , гарантованих ст. 5 Конвенції за період до 25.06.2020. Друге рішення ЄСПЛ за новою заявою ОСОБА_10 встановило порушення прав ОСОБА_10 , гарантованих ст. 5 Конвенції за період з 25.06.2020 по час постановлення рішення ЄСПЛ (10.02.2022). Отже, Європейським судом з прав людини надано змістовну правову оцінку всім доводам попередніх судів, які вирішували питання продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у вказаний період часу, в тому числі всім попереднім доводам та висновкам Пирятинського районного суду Полтавської та Полтавського апеляційного суду. Також захисник зазначає, що ОСОБА_10 має бути негайно звільнений з під-варти, оскільки останній на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIII (так званий закон «Савченко») відбув максимально можливий строк позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав клопотання свого захисника про скасування йому запобіжного заходу та негайне звільнення з-під варти.
Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника з огляду на відсутність підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу. Зазначив, що викладені в ньому доводи вже неодноразово були розглянуті судом при вирішенні питання доцільності подальшого тримання ОСОБА_10 під вартою.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_11 підтримали доводи клопотання захисника ОСОБА_12 про скасування обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу, просили задовольнити.
Представник потерпілих ОСОБА_14 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_12 як необґрунтоване.
Розглянувши вище вказані клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд присяжних зазначає наступне.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді судом клопотань прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотань сторони захисту про негайне звільнення обвинувачених з-під варти на стадії судового розгляду суд не з`ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Також суд приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, передбаченими до ст. 2 КПК України.
Прокурор, обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, посилався на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, перш за все, слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.
На переконаннясуду присяжних,ймовірна можливістьпереховування обвинуваченихвід судупідтверджується тим,що кримінальнеправопорушення,у вчиненніякого вониобвинувачуються,передбачає,зокрема,покарання увиді позбавленняволі настрок віддесяти доп`ятнадцятироків абодовічне позбавленняволі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинувачених переховуватись від суду.
До того ж є важливим та обставина, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 №259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою та нелюдською агресією російської федерації проти України, в обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених.
Отже, наведені обставини у сукупності дають підстави дійти висновку, що обвинувачені, ймовірно, можуть переховуватись від суду.
Перевіряючи наявність ризику впливу обвинуваченими на свідків, суд присяжних враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд уважає, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілих, та дослідження їх судом.
Попри те, що свідки, заявлені стороною обвинувачення, вже були допитані в судовому засіданні, однак відповідно до ч.14 ст.352КПК України свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, зокрема, якщо під час судового розгляду з`ясувалося, що свідок може надати показання стосовно обставин, щодо яких він не допитувався.
Крім цього, відповідно до ч.2 ст.358 КПК України, не виключається додатковий виклик вже допитаних свідків після дослідження письмових доказів зі сторони обвинувачення. Про що також наголошувалось та роз`яснювалось судом під час допиту певних свідків, які брали участь у проведенні слідчих дій та за наслідками яких складались процесуальні документи.
Так, у судовому засіданні 30.11.2022 після дослідження письмового доказу судом прийнято рішення про допит свідка ОСОБА_21 .
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинуваченого як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Також судом присяжних враховується те, що потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у своїх письмових заявах, наданих суду, зазначали про тиск на себе з боку сторони захисту. У цих заявах вони також вказали, що зміна запобіжного заходу призведе до додаткових емоційних хвилювань, оскільки є загроза їх життю та членів їх сім`ї і вони сприймають таку загрозу як реальну.
Зважаючи на усі обставини цього кримінального провадження, наведені вище, суд присяжних переконаний, що прокурор довів наявність достатніх підстав уважати, що існують ризики того, що обвинувачені ймовірно можуть переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих. Тобто прокурором доведено, що заявлені ним раніше ризики не зменшилися.
Про наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто про наявність ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, свідчить наступне.
З доказів, на які посилається прокурор та які містяться у справі, убачається, що родина ОСОБА_8 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною. ОСОБА_8 має тісні зв`язки в органах влади. Зазначені фінансові та статусні можливості ОСОБА_8 в сукупності доводять існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
В діях ОСОБА_10 також існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, встановлено, що у серпні 2022 року обвинувачений ОСОБА_10 написав заяву про відмову від громадянства України. Вказана заява містить в собі такі висловлювання ОСОБА_10 , які свідчать про нехтування та зневажливе ставлення як до представників органів державної влади і до держави в цілому, так і до законів України.
Суд присяжних уважає, що ці обставини вказують на наявність в діях ОСОБА_10 ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК, тобто перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 заходів безпеки у вигляді особистої охорони під час перебування його в Полтавському слідчому ізоляторі та під час проведення слідчих дій (постанова про забезпечення безпеки особи від 04.09.2014) жодним чином не доводять того, що ОСОБА_9 може вживати заходи до перешкоджання кримінальному провадженню під тиском ОСОБА_8 через відчуття загрози для свого життя та здоров`я з боку останнього, а тому такі доводи прокурора не заслуговують на увагу та не приймаються судом.
Ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні матеріалах та поясненнях сторін провадження, суд присяжних бере до уваги, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст.12КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, має значний ступінь суспільної небезпеки та значний резонанс у суспільстві.
Наявність значного публічного інтересу в даному кримінальному провадженні з часом не зникає і полягає в якнайшвидшому вирішенні справи справедливим та неупередженим судом та притягненні винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності.
Також суд враховує обставини, визначені п.3-8 ч.1 ст.178 КПК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_8 має постійне місце проживання в м. Кременчук Полтавської області, сім`ю та місце роботи; з 1995 року обіймав посаду директора Приватного підприємства «Приватна телекомпанія «Візит», з 2003 по 2014 рік - директора ПП «Візит-Сервіс»; неодноразово обирався депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області; є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 2 групи внаслідок війни; є членом ряду громадських організацій; нагороджений почесними грамотами і нагородами; до кримінальної відповідальності раніше не притягувався; має ряд хронічних захворювань, внаслідок чого потребує лікування в амбулаторних умовах.
Обвинувачений ОСОБА_9 одружений,має постійнемісце проживанняв м.КременчукПолтавської області;є пенсіонероморганів внутрішніхсправ;раніше несудимий;за місцемроботи тапроживання характеризувавсяпозитивно;нагороджений почесноюграмотою ЦВК;має рядхронічних захворюваньтаперебуває під динамічним медичним наглядом працівників медичної частини слідчого ізолятора, отримує призначене лікування у відповідності до наявних хронічних захворювань.
Обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце проживання в м. Глобине Полтавської області, сім`ю та неповнолітню дитину; раніше не судимий в силу положень ст.89 КК України. Даних про джерела доходів ОСОБА_10 матеріали справи не містять.
При цьому матеріали кримінального провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою за станом здоров`я, та суду таких доказів не надано.
Водночас, сімейний стан та позитивна репутація обвинувачених не може бути стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки останніх, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження.
Отже, дані про особу обвинувачених не вказують на підстави для зміни вже застосованого запобіжного заходу на більш м`який, оскільки не дають підстав для висновку, що такі дані здатні знизити встановлені судом присяжних ризики.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд присяжних використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, особиста порука та зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Застосування до обвинувачених особистого зобов`язання не може належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку його застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків.
Звернень про взяття обвинувачених на поруки до суду не надходило, що унеможливлює застосування до них вказаного запобіжного заходу.
Застосування до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави є неможливим в силу положень ч.4 ст.183 КПК України, оскільки їм висунуте обвинувачення у скоєнні злочинів, що спричинили загибель людей.
Введення в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану та запровадження у зв`язку з цим тимчасових обмежувальних заходів, передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», відсутність електропостачання та інтернетзв`язку через руйнування об`єктів критичної інфраструктури під час ракетних ударів та атаки БПЛА, унеможливлюють повною мірою виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, які покладаються при застосуванні запобіжного заходу у виді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, а тому до обвинувачених не може бути застосований такий вид запобіжного заходу як домашній арешт.
Застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення виконання ними покладених на них процесуальних обов`язків та для запобігання реалізації ними встановлених ризиків (у ОСОБА_8 та ОСОБА_10 наявні ризики, передбачені п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, у ОСОБА_9 п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України). Ця позиція суду присяжних обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених вище, з урахуванням відомостей про особи обвинувачених.
Суд присяжних також враховує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань, до яких, зокрема, відноситься швидкий судовий розгляд кримінального провадження, чого можливо досягнути лише за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.
Доводи захисників про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повинні бути негайно звільнені з-під варти, оскільки останні не набули статусу підозрюваних, а також досудове розслідування проводилось неуповноваженим органом та неуповноваженими особами, не заслуговують на увагу з огляду на те, що на даній стадії судового розгляду суд не дає оцінки обґрунтованості підозри, статусу особи підозрюваного чи обвинуваченого та не дає відповідної правової оцінки доказам через призму їх належності, допустимості та достовірності, які суд в силу ч.1 ст.89 КПК України повинен вирішувати під час оцінки доказів в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.
Підстави для застосування положень ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII («Закон Савченко»), на застосуванні яких наполягає сторона захисту, відсутні, оскільки такі положення закону можуть бути застосовані лише до особи, стосовно які ухвалено обвинувальний вирок та призначено відповідне покарання.
Щодо посилань сторони захисту в своїх клопотаннях на рішення ЄСПЛ «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України» та «Крижановський та інші проти України» суд присяжних зазначає, що загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цих рішень, а саме: оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у зв`язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що щодо них були допущені такі порушення Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень. У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру.
При цьому у вище вказаних рішеннях ЄСПЛ, присуджуючи ОСОБА_10 та ОСОБА_9 справедливу сатисфакцію у вигляді відшкодування моральної шкоди, не вказував на необхідність застосування до останніх таких додаткових заходів індивідуального характеру як відновлення попереднього юридичного стану.
При цьому слід також звернути увагу, що предметом перегляду у справах «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України», «Крижановський та інші проти України» не були судові рішення Пирятинського районного суду Полтавської області щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 про продовження тримання їх під вартою. ЄСПЛ у вказаних рішеннях констатував порушення Конвенції лише щодо надмірної тривалості досудового ув`язнення (п. 3 ст. 5 Конвенції) та не зробив висновку про порушення конвенційних прав ОСОБА_10 та ОСОБА_9 під час розгляду справи Пирятинським районним судом Полтавської області щодо них по суті.
Щодо інших доводів сторони захисту суд зазначає, що суд неповинен надаватидетальну відповідьна коженаргумент сторін,про щонеодноразово зазначаву своїхрішеннях ЄСПЛ(рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2011 року).
Підсумовуючи все вищевикладене, суд присяжних дійшов висновку, що запобіжний захід обвинуваченим у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, а тому клопотання прокурора слід задовольнити, а клопотання адвоката ОСОБА_11 та адвоката ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Керуючись ст.176-178, 183, 194, 331, 350, 372, 395 КПК України, суд
у х в а л и в:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 лютого 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 про негайне звільнення з-під варти відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Кременчук Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 лютого 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_12 про негайне звільнення з-під варти відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 11 лютого 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_12 про негайне звільнення з-під варти відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 19.12.2022.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
ОСОБА_34 ОСОБА_35
ОСОБА_4
ОСОБА_5
