Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №532/308/15-к Головуючий 1-ї інстанції: Киричко С.А.
Провадження №11кп/818/2939/19 Доповідач: Яковлева В.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - Яковлевої В.С.,
суддів - Курило О.М. та Грошевої О.Ю.,
з секретарем - Авдєєвим А.О.,
за участю:
захисника - адвоката Миронова О.А.,
в режимі відеоконференції прокурора - Москаленко Д.В.,
захисника - адвоката Лазаренко Р.В.,
обвинуваченого - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року про продовження строку запобіжного заходу, обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою,-
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до 01 вересня 2019 року, без визначення розміру застави.
Не погодившись з ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року та постановитинову ухвалу,якою обратийому більшм`який запобіжнийзахід увигляді особистогозобов`язання.Апелянт вказує, що ухвала судді є необґрунтованою, оскільки вважає недоведеним існування ризиків, вказаних у клопотанні, а також судом не вказано чому не можливо обрати більш м`який запобіжний захід. В обґрунтування зазначає про те, що він має родину, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2-ї групи, до затримання працював, є членом громадських організацій, неодноразово обирався громадою м. Кременчука депутатом Кременчуцької міської ради трьох скликань і під час виконання обов`язків неодноразово отримував заохочення, має ряд захворювань та потребує медичної допомоги. Водночас зазначає про відсутність його вини у даному злочині. Посилається на практику Європейського Суду з прав людини в цій справі.
Вислухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисників на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд врахував тяжкість інкримінованого обвинувачення правопорушення, дані про особу обвинуваченого, вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, дані щодо працевлаштування, продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали суду про застосування запобіжного заходу, що виправдовує подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд, не вирішуючи наперед питання доведеності вини обвинуваченого, погоджується з висновком суду першої інстанції, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів у разі обрання його ОСОБА_1 не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 15 років, які мають тяжкі наслідки, пов`язанні з позбавленням життя двох публічних осіб, в зв`язку з чим мають підвищену суспільну небезпечність.
За таких обставини, враховуючи практику ЄСПЛ, викладену у рішенні "Харченко проти України", тримання під вартою в даному випадку є виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання та даними про особу обвинуваченого, спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи обвинуваченого щодо відсутності доказів його вини, які досліджуються судом першої інстанції, не стосуються процесуальної компетенції суду апеляційної інстанції при перегляді ухвали щодо продовження запобіжного заходу. Саме цими доводами обвинувачені обґрунтовують свою незгоду з триманням під вартою, а колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості надати оцінку доводам щодо їх невинуватості.
За повідомленням прокурора, тривалість судового розгляду зумовлена тим, що справа неодноразово передавалася з одного до іншого суду та починався новий розгляд справ. За таких обставин, з урахування складності справи, зазначені строки можуть свідчити лише про дійсно складність розгляду справи у зв*язку з процесуальною поведінкою сторін.
Поряд з цим належить взяти до уваги, що Харківський апеляційний суд, отримавши апеляційні скарги до свого провадження, призначив їх своєчасно до розгляду, дотримуючись вимог ст.ст. 398, 401 КПК України в тому числі стосовно строків призначення справи до розгляду. З метою дотримання ст. 28 КПК України щодо розумності строків судового розгляду неодноразово призначав справу до розгляду в апеляційному порядку. Але на час надходження матеріалів та проведення апеляційного розгляду ухвала суду, що оскаржується втратила свою актуальність внаслідок постановлення нового судового рішення, яким обвинуваченим також було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом першої інстанції.
У зв*язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування практики ЄСПЛ безумовно заслуговують на увагу, проте в даному випадку судова колегія позбавлена процесуальної можливості надати їм оцінку, оскільки строк дії ухвали сплинув. Судова колегія своєю відповідною ухвалою лише звертає увагу на тривалість строків розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 04 липня 2019 року про продовження строку запобіжного заходу, обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді:
