Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 532/308/15-к
Провадження № 1-кп/545/94/18
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10.04.2018 року. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава з ініціативи головуючого питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Манулівка Козельщинського району Полтавської області, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, -
в с т а н о в и в :
В ході продовження судового засідання по суті провадження 04.04.2018 року головуючим у провадженні з метою виконання своїх обв`язків в порядку ст. 331 ч. 3 та 383 ч. 3 КПК України ініційовано питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому гр. ОСОБА_10 із підстав не завершення судового провадження до спливу продовженого строку обраного запобіжного заходу підсудному та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ст.177 КПК України констатованих в ухвалі колегії суддів Полтавського райсуду від 12.12.2017 року, які на даний час не зникли, не зменшилися і продовжують існувати, а саме : що останній може переховуватись від суду та здійснювати незаконний вплив на потерпілих, свідків, експертів, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу. Так, до даного часу судовий розгляд у провадженні фактично не розпочався через неможливість сформування суду присяжних згідно вимог діючого законодавства за клопотанням підсудних. Тому, існує потреба у продовженні запобіжного заходу з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Крім цього, підсудний своєю процесуальною поведінкою відповідно до обраної лінії захисту, узгодженою його захисником з лінією захисту інших обвинувачених, перешкоджає кримінальному провадженню, про що свідчить тактика узгодженої лінії захисту та не прагнення останнього до здійснення розгляду по суті справи, а має єдину мету звільнення його та інших осіб з під варти. На підтвердження цьому, матеріали провадження містять неодноразові дублюючі клопотання як від підсудного так і від його захисника, які заявлялись раніше та вже вирішені судом, а також численні безпідставні скарги і інших підсудних та їх захисників щодо вчинення дій судом не належних до його компетенції, одночасно постійно наголошує про відсутність доказів його причетності до інкримінованих йому злочинів, що не можливо вирішити без розгляду провадження по суті, свавільного його тримання під вартою за відсутності таких доказів, виказує своєю поведінкою неповагу до суду і правосуддя в цілому, підтримуючи заяви та репліки інших обвинувачених щодо прийнятих рішень, зневажливо ставиться до потерпілого. Вказані обставини є наглядним підтвердженням існування заявлених ризиків та неможливості запобігання їм шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, підсудний обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, де об`єктом є життя людини, а в даному випадку публічної людини, що вказує на існування суспільного інтересу до провадження, який з часом не зникає, бо на кожному судовому засіданні наявні представники різних засобів масової інформації та відбуваються постійні публікації щодо ходу розгляду провадження, також присутні члени ОБСЕ та представники міжнародного товариства з прав людини.
Прокурори : ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримали ініційоване головуючим питання, пославшись на те, що вважають, що за поведінки підсудних в ході судових засідань та узгодженої тактики захисників підсудних із захисником ОСОБА_10 ОСОБА_8 спочатку були дії направлені на слухання провадження саме судом присяжних, але після приведення до присяги присяжних, від останніх з`являлись заяви суду про неможливість прийняття їх подальшої участі в розгляді провадження, тому вони схильні вважати, що на них підсудним ОСОБА_10 за допомогою підконтрольних йому засобів масової інформації здійснюється тиск, про що свідчать свіжі публікації щодо його діяльності як прокурора, який посягає нібито на свободу слова. Також, єдина мета саме всіх підсудних це звільнитися з під варти, якої вони намагаються досягти то шляхом заявлення відводів судам то інших дублюючих клопотань так, щоб не відбувався розгляд справи по суті. Також, враховуючи поведінку підсудних не тільки в судовому засіданні, в тому числі і перекручування фактів, але й поза судовим засіданням в перервах, де лунає лайка на суд та образи потерпілих. Тому, це є додатковим підтвердженням існування ризиків, які не зменшились і не відпали, так як суду підсудні з узгодженою лінію захисту не дали перейти до розгляду провадження по суті, внаслідок чого є доцільним продовження обраного запобіжного захисту і більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного.
Підсудний ОСОБА_10 вказав, що прокурору ОСОБА_3 тільки книжки писати, бо він все перевернув, що винні підсудні, оскільки розсипаються суди, і від того, що вони під вартою виграє тільки прокурор, бо тюрма їм здоров`я не додає. Він вже 4 рік під вартою, тому вважає, що необхідно обрати йому любий запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі. Але, якщо совісті не має, то залишити цей. Дозволяв собі викрики в залі суду під час засідання без дозволу головуючого та не реагував на зауваження головуючого.
Захисник підсудного наполегливо всупереч вимогам закону дізнавався у головуючого про наявність в даному випадку клопотання прокурора про продовження всім підсудним запобіжного заходу. Наголошував, що в разі відсутності такого клопотання це є порушенням головуючого з власної ініціативи розглядати дане питання з огляду на позицію висловлену в рішенні Конституційного Суду України, одночасно наголосив, що від всіх підсудних подано клопотання про відводи складу суду, секретарю, присяжним, бо головуючий у справі і суд присяжних порушує норми КПК України. Бо суд не розглядає клопотання підсудних та їх захисників подані через канцелярію протягом певного часу, а дає тільки письмові відповіді на його адресу та адресу підсудних про неможливість їх розгляду оскільки не сформовано суд присяжних і їх розгляд не можливий. Не виконує ухвалу суду про присутність в залі суду підсудних разом з їх адвокатами, а підсудні тримаються в скляному боксі. Головуючий не могла ініціювати питання продовження розгляду запобіжних заходів підсудним, бо через неможливість утворення суду присяжних повинна справу залишити в канцелярії суду для передачі її голові суду, складення ним подання для визначення подальшої підсудності. Саме тримання під вартою всіх підсудних порушує всі розумні строки тримання їх під вартою. Одночасно вказав, що ризики усім підсудним не доведено прокурором, тому їх не має. А суд не відомо як оцінює ризики, бо не дослідив цих доказів у провадженні. Тому, суд порушує ст. 62 Конституції України та ст. 5, 6 «Конвенції…».
Представник потерпілої ОСОБА_11 ОСОБА_9 підтримав ініційоване питання головуючим, вказавши, що в даному випадку це не лише законні дії головуючого у провадженні, але й є обов`язком головуючого в виниклій ситуації на підставі діючого законодавства, зокрема ст. 331 КПК України. Що стосуються ризиків передбачених ст. 177 КПК України, то вони є доведеними прокурором і ухвалами низки судів. Щодо позицій захисників підсудних та підсудних, то їх позиція є перекрученою, а трактування доказів у провадженні спотвореним, які суд на даному етапі розгляду не може поки досліджувати, та вони посилаються на рішення Конституційного суду, яке визнано неконституційним. Крім цього, поведінка підсудних в залі суду та постійні зухвалі образи потерпілого ОСОБА_12 , який є батьком вбитого судді та особою похилого віку, є саме підтвердженням тому, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку та продовження існуючого запобіжного заходу є доцільним.
Відповідно до ст. 383 ч. 3 КПК України усі питання, пов`язані з судовим розглядом, крім питання, передбаченого ч. 3 ст. 331 цього Кодексу, судді та присяжні вирішують спільно.
Згідно ст. 331 ч. 2, 3 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою….До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши наявність існуючих ризиків на даний час, які були встановлені та підтверджені ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26.10.2017 року, головуючий вважає, що з огляду на тривалість не можливого переходу до розгляду провадження по суті через намагання затягування розгляду провадження підсудними, на наявний та зростаючий у даному провадженні суспільний інтерес до провадження, а також не можливості утворення складу суду присяжних за клопотанням підсудних, на даний час не відпали та не зменшились ризики, зазначені прокурором раніше, які головуючий вважає доведеними прокурором, передбачені п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України, та враховуючи вік, стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан підсудного, оцінюючи сукупність вказаних обставин, а саме : вагомість наявних доказів щодо вчинення кримінального правопорушення та тяжкість правопорушень, в яких він обвинувачується, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст.28, ч.2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п. 6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у вказаних кримінальних правопорушеннях, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому, головуючий вважає за доцільне та необхідне на підставі ч. 1 ст. 197 КПК України продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів. Крім того, практика ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Клоот проти Бельгії», «Мюлер проти Франції», «Ілійков проти Болгарії», «Титаренко проти України» свідчить, що тяжкість обвинувачень не може бути виправданням тривалих періодів попереднього ув`язнення, крім випадку, коли є певні ознаки існування суспільного інтересу, що попри презумпцію невинуватості переважує принцип поваги до особистої свободи. Крім цього, підсудний обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Та з часом перебування під вартою ризик переховування від суду не зменшується.
В зв`язку з цим відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України необхідно визначити дату закінчення дії запобіжного заходу та вважати продовженим до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з дати закінчення його дії - з 11 квітня 2018 року по 09 червня 2018 року включно.
На підставі викладеного та керуючись ст. 27, 176, 177, 183, 194-197, 201, 331 ч. 3, 383 ч. 3 КПК України, головуючий, -
у х в а л и в :
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_10 продовжити на 60 днів - по 09 червня 2018 року включно.
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала надрукована в нарадчій кімнаті та є оригіналом.
Суддя: ОСОБА_1
