ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №532/308/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/930/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.27,ч.2 ст.28, ч2 ст.377, ч.3 ст.27,
п.п.6,11,12, ч.2 ст.115 КК України
УХВАЛА
Іменем України
19 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 24.10.2020 стосовно ОСОБА_9 ,-
ВСТАНОВИЛА:
Вищевказаною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 13год. 30хв. 22.12.2020.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27,ч.2 ст.28, ч2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п.6, 11, 12, ч.2 ст.115 КК України, за вчинення яких, у разі визнання його винуватим, може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких даних про зменшення ризиків, які б давали підстави для застосування ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою судом не встановлено. Ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.
В апеляційнійскарзі обвинуваченийпросить ухвалурайонного судускасувати тапостановити новуухвалу провідмову узадоволенні клопотанняпрокурора пропродовження строкутримання підвартою ізмінити йомуміру запобіжногозаходу зтримання підвартою наособисте зобов`язання. В обґрунтування своєї апеляційної скарги обвинувачений вказує на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, ухваленим в супереч практики ЄСПЛ. Своєї вини ОСОБА_9 в інкримінованому йому злочині не визнає і вважає тримання під вартою тиском на нього, його близьких та інших учасників судового розгляду та громадськості. А також зазначив, що стороною обвинувачення так і не було надано суду достовірних доказів щодо ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Вислухавши доповідь судді, думку сторони захисту, які вважали рішення суду не правомірним і просили задовольнити апеляційну скаргу а сам обвинувачений - провадження закрити при цьому не відмовляючись від апеляційної скарги, а також думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурор у кримінальному провадження заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , в той час, як обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, у зв`язку з необґрунтованістю.
Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цього Кодексу.
Як випливає з положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, п.1 ч.4 ст.183 КПК України наділяє суд правом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, з наведених норм колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції розглядав клопотання прокурора у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 обвинувачується увчиненні тяжкихта особливотяжких злочинів,за якіможе бутипризначене покаранняу виглядідовічного позбавленняволі зконфіскацією майна і продовжив цей строк до 13 год.30 хв. 22.12.2019. Також, суд першої інстанції зазначив, що укладання та затвердження судом угоди між прокурором та ОСОБА_10 про визнання винуватості, згідно з умовами якої останній зобов`язався надати показання як свідок, суттєво підвищує ризик незаконного впливу ОСОБА_9 на ОСОБА_10 , з метою зміни або відмови від викривальних показань відносно інших обвинувачених у даній справі.
Доводи захисника ОСОБА_7 , щодо недоведеності пред`явленого ОСОБА_9 обвинувачення, а також на процесуальні порушення допущені органом досудового розслідування виходять, за переконанням колегії суддів, за межі даного апеляційного розгляду і можуть бути вирішені тільки при розгляді кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.
Аргументація сторони захисту щодо тривалого розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення не може бути взято до уваги колегією суддів оскільки під час апеляційного розгляду не встановлені факти умисного затягування цього процесу з боку прокурора чи суду першої інстанції.
Посилання сторонизахисту нате,що необхіднозакрити провадження,у зв`язкуз вичерпаннямдії ухвалисуду,яка оскаржуєтьсятакяк є дві наступні ухвали суду першої інстанції про продовження строкутримання підвартою ОСОБА_9 , а тому ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 24.10.2019 вже втратила чинність не відповідає повноваженням суду апеляційної інстанції передбаченим чинним процесуальним законом.
Так, кримінальне провадження закривається апеляційним судом у випадках передбачених ч.2 ст.403 та ст.417 КПК України, які у даному провадженні не встановлені, а загальні повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги встановлені ст.407 КПК України.
Звідси, враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, приймаючи до уваги, що висновки суду підтверджуються дослідженими у суду доказами, колегія суддів, приходить до переконання про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409,419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуобвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Гадяцькогорайонного судуПолтавської областівід 24.10.2019стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
