Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/2467/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
з участю: прокурора ОСОБА_6
захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачених: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 з доповненнями, адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненнями на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 вересня 2023 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Продовжено ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 18 листопада 2023 року включно.
Продовжено ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м.Кременчук Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 18 листопада 2023 року включно.
Продовжено ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 18 листопада 2023 року включно.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 про негайне звільнення з-під варти, клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 про негайне звільнення з-під вартої - залишено без розгляду.
Мотивуючи рішення про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував тяжкість вчинених злочинів та покарання, яке може бути призначене обвинуваченим у разі засудження, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особи обвинувачених, відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також зазначив, що інший більш м`який запобіжний захід, з огляду на встановлені ризики, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вказануухвалусуду захисникомадвокатом ОСОБА_13 вінтересах обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_11 подані апеляційніскарги (здоповненнями) , в яких ставиться питання про скасування ухвали суду присяжних про продовження запобіжного заходу ОСОБА_12 , ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою та залишення без розгляду клопотання захисника про негайне звільнення обвинувачених з під варти та постановлення нової хвали, якою ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , звільнити з під варти негайно, обравши щодо обвинувачених інший запобіжний захід , зокрема домашній арешт або особисте зобов`язання.
Винести ухвали на адресу Пирятинського районного суду Полтавської області:
-про недопустимість порушення судом гарантованого державою права на оскарження ОСОБА_12 , ОСОБА_11 процесуальних рішень у встановлені законом строки (ст.24 та 395 КПК України);
-про обов`язок дотримання судом вимог ч.1 ст.2, ч.3 ст.331 КПК України, ч.2 ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо права ОСОБА_12 , ОСОБА_11 на застосування належної правової процедури при розгляді клопотань прокурора про продовження запобіжних заходів.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає про відсутність ризиків, зазначених у клопотанні.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ухвала суду постановлена в порушення вимог ст.ст.177,178, 194 та ст.370 КПК України.
В апеляційнійскарзі (здоповненнями)адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду відносно ОСОБА_10 скасувати та постановити нову ухвалу, якою негайно звільнити ОСОБА_10 з-під варти.
Вважає ухвалу суду незаконною, посилаючись при цьому на те, що судове рішення ухвалено незаконним складом суду
-судом незаконно залишено клопотання про негайне звільнення з-під варти без розгляду
-судом не надано оцінку особі ОСОБА_10 та не враховано досліджені судом докази, характеризуючі його як людину
-судом не зазначено мотивів неврахування наданих стороною захисту доказів про відсутність ризиків.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Позиція учасників судового провадження.
Заслухавши доповідача, вислухавши доводи обвинувачених та їх захисників на підтримку поданих апеляційних скарг, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення принесених апеляційних скарг та прохав залишити ухвалу суду без змін, перевіривши доводи апеляційних скарг та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Мотиви суду.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12014170110000192 за обвинуваченням ОСОБА_10 , за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.3 ст. 27 п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_14 , за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.3 ст. 27 п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_12 за ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, п.6, п.11, п.12 ч.2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні 20 вересня 2023 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 18 листопада 2023 року включно.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежене з огляду на суспільний інтерес.
Згідно з вимогами пунктів 3 і 4ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частиною 1статті 331КПКУкраїни передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Статтею194КПКУкраїни встановлено, що під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.50, п.51 рішення у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року). При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначене в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1ст.194 КПК України, правильно пославшись на обґрунтованість підозри та існування ризиків, передбаченіст.177 КПК України, що були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які не зменшилися.
Також, суд належним чином врахував, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні у співучасті з іншими особами особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи та тяжкого злочину проти правосуддя з мотивів та у спосіб, які свідчать про високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, обґрунтовано звернув увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, з урахуванням складності кримінального провадження, необхідного під час судового розгляду додаткового допиту свідків, зокрема ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , поведінки обвинувачених у судових засіданнях, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам ймовірного переховування від суду та впливу на свідків чи потерпілих.
Також при ухваленні рішення судом враховано, що оскільки родина ОСОБА_10 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною. ОСОБА_10 має тісні зв`язки в органах влади. Зазначені фінансові та статусні можливості ОСОБА_10 в сукупності доводять існування ризику, передбаченого п.4 ч.1ст.177 КПК, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_10 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Про ймовірну можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обвинуваченим ОСОБА_12 свідчить те, що він висловлював бажання відмовитись від громадянства України, про що він особисто у серпні 2022 року написав заяву.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність вищевказаних ризиків для скасування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом не встановлено. Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення існуючих ризиків, суду не надано. Не надано таких і апеляційному суду.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, місцевий суд, всупереч доводам апелянтів, взяв до уваги усі дані про осіб обвинувачених, вік та стан здоров`я, сімейний і майновий стан, те, що матеріали провадження не містять будь-яких відомостей про неможливість утримувати обвинувачених під вартою за станом здоров`я.
Оцінюючи ці обставини, апеляційний суд враховує, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Також необхідно зазначити , що в оскаржуваній ухвалі суд належним чином мотивував і неможливість у даному конкретному випадку застосувати щодо кожного з обвинувачених більш м`які запобіжні заходи.
Разом з цим, необхідно зазначити, що суд на даній стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі щодо їх належності та допустимості.
Доводи апелянтів, що питання продовження строку тримання під вартою в Пирятинському районному суді Полтавської області вирішувалося судом присяжних, а не головуючим, не є істотним порушенням яке тягне за собою скасування ухвали.
Згідно ст.72 КК України в редакції Закону України Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання від 26.11.2015 № 838-VIII в даному випадку не підлягає до застосування, оскільки він застосовується до осіб, щодо яких на момент набрання чинності цим законом набрав законної сили обвинувальний вирок, покарання за яким не відбуте повністю.
З огляду на викладене, висновки суду про продовження тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, колегія суддів,- У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_11 з доповненнями, адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 20 вересня 2023 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про продовження строку тримання під вартою без змін.
Ухвала набираєзаконної силиз моментуїї проголошеннята оскарженнюне підлягає.
С У Д Д І:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
