Справа №532/308/15-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Номер провадження 11-кп/816/453/21 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 Категорія - Умисне вбивство
УХВАЛА
Іменем України
31 травня 2021 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 532/308/15-к за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.11.2020, якою
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , раніше не судимому
продовжений строк тримання під вартою,
учасників судового провадження :
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_9 ,
установила:
В поданих апеляційних скаргах:
- обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою, змінивши йому запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки він незаконно утримується під вартою без вироку суду більше 6 років, є непричетним до вчинення інкримінованих злочинів. Суд кожного разу автоматично продовжує йому найсуворіший запобіжний захід, не перевіряючи підстави для такого продовження, існування ризиків, не враховуючи рішення ЄСПЛ, що фактично є тиском на нього та його близьких, інших учасників процесу;
- захисник ОСОБА_9 також просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу, якою відмовити у продовженні строку тримання під вартою, змінивши ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, оскільки дослідженими письмовими доказами не підтверджується причетність обвинуваченого до вчинення злочинів, попередні судові рішення про продовження тримання під вартою ухвалені незаконним складом суду, кримінальне провадження тривалий час розглядається в різних судах Полтавської області, де на суд чинить тиск сторона обвинувачення та органи місцевого самоврядування, внаслідок чого його підзахисний більше 6 років незаконно тримається під вартою. Прокурор в черговий раз не довів існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, наявності ризиків перешкоджання провадженню, переховування від суду, знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, а суд взагалі не з`ясовував можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Кожного разу суд формально підходить до розгляду клопотань прокурора, обгрунтовуючи своє рішення, в тому числі, тяжкістю покарання, що загрожує ОСОБА_7 , що є неприпустимим з огляду на рішення ЄСПЛ. Крім цього, стороною обвинувачення знищено ряд доказів, що доводили невинуватість ОСОБА_7 , який має сім`ю, роботу, є учасником ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, потребує постійного лікування, перебуваючи під домашнім арештом, його умови не порушував.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27, п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.11.2020 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13-00 год 17.01.2021. Своє рішення суд першої інстанції умотивував наявністю ризиків переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та незаконного впливу на свідків, потерпілих, інших учасників провадження, які на час розгляду клопотання не зменшилися, а також неможливістю запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали свої апеляційні скарги, просили скасувати ухвалу суду та змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення ухвали суду без змін, а апеляційні скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно ч. 2 ст. 331 КПК, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, а згідно ч. 4 ст. 199 (глава 18) КПК суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
В провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27, п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК, який своєю ухвалою від 19.11.2020 задовольнив клопотання прокурора та продовжив ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13-00 год 17.01.2021.
Ухваливши рішення щодо продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов такого висновку, оскільки при вирішенні зазначеного питання у повній мірі дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183, 194, 197, 199 і 331 КПК, а саме з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, зокрема те, що судове провадження не завершене до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також неможливості застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.
ОСОБА_7 є особою, яка має у кримінальному провадженні процесуальний статус обвинуваченого, і обґрунтованість пред`явленого обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку чи іншого рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а тому колегія суддів не уповноважена надавати оцінку дослідженим судом першої інстанції доказам у справі як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, вирішувати наперед питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих діянь та може з`ясовувати і встановлювати тільки наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду кримінального провадження, а також передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків та необхідності (доцільності) тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання. У свою чергу доцільність продовження застосування запобіжного заходу повинна відповідати ризикам та обставинам, що передбачені ст. 177-178 КПК, у їх співвідношенні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
Так, згідно ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого тощо у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. При цьому відповідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також судової практики ЄСПЛ обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення у справі «Летельє проти Франції»).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання встановленим судом першої інстанції ризикам, що є виправданим та необхідним елементом і визначає потребу в триманні обвинуваченого під вартою. При цьому, вирішуючи питання про ув`язнення ОСОБА_7 , колегія суддів враховує і наявність об`єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Щодо розумності строку тримання під вартою, то колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02), де констатовано, що «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в конкретному випадку залежності від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості».
Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, а більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на теперішній час не зможе запобігти перерахованим вище ризикам, оскільки ОСОБА_7 матиме змогу вільно пересуватися та чинити тиск на учасників судового провадження.
Зокрема, оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує вимоги кримінального процесуального закону щодо порядку отримання показань цих осіб на різних стадіях кримінального провадження, тобто ризик такого впливу з боку обвинуваченого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та їх дослідження і оцінки у визначений законом спосіб.
Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що у контексті вказаного вище кримінального провадження існує висока ймовірність того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, зокрема, переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, а тому доводи апеляційних скарг ОСОБА_7 та його захисника в цій частині є необґрунтованими і не заслуговують на увагу.
Зважаючи на наявність ризиків переховування ОСОБА_7 від суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження (у тому числі потерпілих, свідків), перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, необхідність забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілих від злочину привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою без вироку суду, страждає на певні захворювання, потребує постійного лікування, має сім`ю, роботу, хоча і мають місце, але в цілому не зменшують встановлені судом ризики і повинні враховуватися з усіма іншими обставинами кримінального провадження у їх сукупності, тому колегія суддів не може прийняти їх до уваги, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває і наведені вище ризики продовжують існувати.
На підставі викладеного, ухвалу суду про продовження відносно ОСОБА_7 строку тримання під вартою, колегія суддів вважає законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого і його без задоволення.
Керуючись ст. 404, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.11.2020 відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_9 на цю ухвалу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
