Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/447/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали судового провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції )
захисників адвоката ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції ) , -
у с т а н о в и л а:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів до 16 березня 2021 року о 12-30 годин;
Приймаючи таке рішення , суд послався та існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання прокурора не зменшились.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали
Не погодившись з вказаним рішенням суду , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , подали апеляційні скарги (адвокат ОСОБА_7 з доповненнями), в яких просять відмовити у задоволенні клопотання про тримання під вартою та обрати інший більш м`який запобіжний захід, який не буде пов`язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг, їх автори посилаються на те, що ухвала є незаконною, оскільки постановлена незаконним складом суду. При цьому зазначають , що відвід колегії суддів не був розглянутий у належний спосіб. Вказують , що тримання обвинуваченого ОСОБА_6 тривалий час під вартою порушує його права на свободу , що закріплені Конституцією України , ЄКПЛ та відсутність доведення ризиків на які посилається суд першої інстанції.
Автори апеляції також вказують на невинуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину. В обгрунтування доводів надали численні матеріали.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , апеляційні скарги з доповненнями підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.
Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту за безпідставністю.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги , обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів , в провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області перебувають на розгляді матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.4 ст.27 , ч.2 ст.377 , ч.3 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження , суд врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, є підстави вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, на які посилається сторона обвинувачення, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Правильним вважає колегія суддів висновки суду щодо продовження існування ризиків , на які посилається орган досудового розслідування і які на даний час не зменшилися.
Зокрема , ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників , пов`язаних з характером особи , її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом , сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною , в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того , що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії , «Гарицька проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» , «Ілійков проти Болгарії» ) , а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того , що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», « Мацнеттер проти Австрії»).
Враховуючи наявність у ОСОБА_6 значних фінансових ресурсів , ризик втечі є досить вірогідним.
Ризик того , що ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні , продовжує існувати , оскільки станом на час постановлення оскарженої ухвали , суд не розпочинав допиту свідків.
Також , колегія суддів враховує ту обставину , що на час перегляду ухвали в апеляційному суді , підсудність кримінального провадження змінена , що передбачає початок його розгляду , а тому ризик впливати на свідків , інших учасників кримінального провадження та на його хід , на даний є особливо актуальним.
Ризик пливати на свідків , інших співучасників злочинів , підтверджується конкретним фактом впливу .
Так , під час судового розгляду даного кримінального провадження має бути додатково допитаний як свідок ОСОБА_10 , з яким укладено угоду про визнання винуватості від 09.10.2019 у даному кримінальному провадження. ОСОБА_10 неодноразово заявляв щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених.
Прокурор на переконання наявності ризиків , зокрема ризику впливу на свідків , інших учасників процесу чи перешкоджання іншим чином кримінального провадження , і в апеляційній скарзі , і в суді апеляційної інстанції наголошував на тому , що міжособистісне спілкування між обвинуваченим та іншими учасниками процесу , свідчить про вірогідність тиску з метою зміни свідчень.
Вказане кримінальне провадження неодноразово змінювало підсудність , зокрема через неможливість створити суд присяжних. Це є ще однією обставиною на підтвердження високої вірогідності ризику перешкоджання кримінального провадження .
Також , прокурор , на переконання наявності ризиків вказує на затягування розгляду кримінального провадження з боку сторони захисту , що з іншого боку поєднується зі скаргами на надмірне тримання під вартою.
Вказана обставина стороною захисту в суді апеляційної інстанції спростована не була. Так само як і не спростовано фактів порушення з боку ОСОБА_6 режиму перебування в установах попереднього ув`язнення , що вказує на його неналежну процесуальну поведінку.
Та обставина , що останній час розгляд кримінального провадження в Гадяцькому районному суді не здійснювався , а тільки продовжувався ОСОБА_6 запобіжний захід , викликана об`єктивною причиною - тяжкою хворою судді.
Ураховуючи зазначене, доводи , наведені в апеляції про відсутність доказів існування ризиків , передбачених статтею 177 КПК України, на думку колегії суддів , є безпідставними.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Не впливає на висновки суду і численні посилання авторів апеляції на практику Європейського суду щодо питання доведення ризиків , безпідставного тривалого тримання під вартою та ін.
Окрім вказаних висновків , Суд у своїй прецедентній практиці неодноразово наголошував , що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
Так , ОСОБА_6 обвинувачується у причетності до вбивства судді одного з місцевих судів м. Кременчука та мера міста Кременчука. Вказані особи користувалися великою повагою як серед жителів АДРЕСА_1 також опікувався питаннями спорту в регіоні та його втрата є непоправною для спільноти спортсменів. Вбивство судді , що , згідно з обвинуваченням пов`язано з його професійною діяльністю , негативно вплинуло на гарантії незалежності суддів як в Полтавській області так і в Україні в цілому.
Смерть цих осіб , не дивлячись на давність подій , має досить високий суспільний резонанс. А тому вказані обставини у повній мірі превалюють над принципом поваги до свободи особистості.
І при цьому дані про особу обвинуваченого , на які посилаються автори апеляцій , не зменшують існування вказаних ризиків.
Колегія суддів також не вважає обґрунтованими та такими , що впливають на висновки суду , посилання авторів апеляцій щодо відсутності доказів вини ОСОБА_6 в інкримінованому злочині.
В цьому контексті , колегія суддів зазначає, що встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, є завданням подальшого судового провадження в суді першої інстанції, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається та продовжується. Наявність чи відсутність доказів вини обвинуваченого суд першої інстанції може встановити лише за результатами їх дослідження в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції в даному випадку не вправі перебирати на себе ці функції суду першої інстанції та давати оцінку доказам у справі.
Що стосується вимоги ОСОБА_6 про застосування до нього висновків рішення ЄСПЛ у справі «Левченко та інші проти України», яка була об`єднана зі справою «Пасічний проти України», де було встановлено незаконність тримання під вартою ОСОБА_10 з 02 09 2014 року, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки кожне рішення ЄСПЛ має індивідуальний характер та не може автоматично застосовуватись щодо кожного обвинуваченого, який знаходиться під вартою. Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, колегія суддів приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13 06 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення. Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
Не впливають на висновки суду доводи апеляції щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого , оскільки надані стороною захисту медичні документи не свідчать про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
Не може колегія суддів погодитись із доводами авторів апеляцій , що рішення про продовження строку тримання під вартою було прийняте незаконним складом суду через те , що заявлений суддям відвід був розглянутий не колегією суддів , а іншим суддею одноособово.
Так за змістом частин першої , другої , третьої та дванадцятої статті 31 КПК України, кримінальне провадження в суді першої інстанції , крім вищого Антикорупційного суду, здійснюється суддею одноособово, колегіальним судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Як вбачається із матеріалів судового провадження , кримінальне провадження , в межах якого було постановлена ухвала , що є предметом апеляційного перегляду, здійснюється колегіальним складом суду.
Відповідно до ч.1 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу одному , кільком або всім суддям , які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.
Водночас відповідно до п. 205 Перехідних положень , тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
У разі неможливості визначити слідчого суддю у відповідному суді (крім Вищого антикорупційного суду) місцевий суд вносить вмотивоване подання про передачу клопотання, яке має розглядатися слідчим суддею, для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) розглядається питання про передачу клопотання на розгляд до іншого суду, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Питання про передачу на підставі абзацу п`ятого цього пункту клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.
Розгляд питань, віднесених до повноважень слідчого судді, суду (крім розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) за його рішенням, прийнятим з власної ініціативи або за клопотанням сторони кримінального провадження, може бути проведено у режимі відеоконференції, про що повідомляються сторони кримінального провадження у порядку, визначеному статтею 135 цього Кодексу. Слідчий суддя, суд не має права прийняти рішення про проведення судового засідання щодо розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою у режимі відеоконференції, в якому поза межами приміщення суду перебуває підозрюваний (обвинувачений), якщо він проти цього заперечує.
Проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у тому числі під час судового провадження, здійснюється на умовах, визначених абзацом сьомим цього пункту, з дотриманням правил, передбачених частинами третьою - дев`ятою статті 336 цього Кодексу.
Участь захисника у судовому засіданні забезпечується відповідно до вимог цього Кодексу.
Питання продовження тримання під вартою у вказаному провадженні було вирішено суддею (головуючим) одноособово і відвід відповідно був розглянутий суддею одноособово.
Вести за таких обставин мову про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства через те , що заявлений у справі відвід був розглянутий іншим суддею , колегія суддів підстав не знаходить.
Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду щодо ОСОБА_6 є правильним та тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку повинуваченого та доводи апеляцій обвинуваченого та адвоката жодним чином не спростовують вказаних висновків суду.
Істотних порушень норм КПК України , які могли б поставити під сумнів висновки суду щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою, колегією суддів не встановлено.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування та , відповідно , задоволення апеляції - відсутні.
Керуючись ст.ст.376,422-1 КПК України , колегія суддів Полтавського апеляційного суду , -
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями залишити без задоволення, а ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без змін;
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
