ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/443/21 Справа № 532/308/15-к Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю:
секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 (в режимі відеоконференці),
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференці),
захисників - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференці), -
В С Т А Н О В И Л А:
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції послався на те, що до закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 який закінчується 26.09.2020, продовжують існувати ризики, які існували при обранні та продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого, а саме він може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, в тому числі й на ОСОБА_9 , тому застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченому буде недостатнім.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу скасувати та змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги обвинувачений посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Разом з цим, обвинувачений звертає увагу на те, що, через тривале застосування до нього такого виду запобіжного заходу стан його здоров`я значно погіршився та він не може отримати належне лікування.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги та просив ухвалу залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи законність судового рішення, прийнятого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Частиною 1 статті 201 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області знаходяться матеріали кримінального провадження, зокрема за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
03.09.2014 ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від було обрано щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався ухвалами судів першої інстанції, в останній раз 29.07.2020 Гадяцьким районним судом Полтавської області.
Разом з цим, 09 вересня 2020 року судом першої інстанції було розглянуто клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, в задоволенні якого було відмовлено, з огляду на відсутність будь-яких об`єктивних підстав, які б свідчили про неможливість застосування такого запобіжного заходу, й недоведеність цього стороною захисту.
Так, під час розгляду клопотання, суд першої інстанції, взявши до уваги, у відповідності до ст. 178 КПК України, всі необхідні обставини, що враховуються при, обранні, продовженні чи зміні запобіжного заходу, зокрема, особу обвинуваченого та його стан здоров`я, встановив відсутність переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування від суду та незаконного впливу на потерпілих, свідків, в тому числі й на ОСОБА_9 .
За таких умов, та беручи до уваги що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, суд дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Отже, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, при розгляді цього клопотання, вислухавши думку учасників провадження, оцінив всі обставини, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу та застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки стороною захисту не були спростовані обставини, які були підставою для обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Твердження обвинуваченого про те, що судом не було враховано його стану здоров`я, який за час тримання під вартою значно погіршився, на переконання апеляційного суду є необгрунтованими, оскільки вони були предметом дослідження суду при вирішення клопотання обвинуваченого і ним надана належна оцінка, з якою погоджується і апеляційний суд. При цьому, матеріали провадження не містять жодних медичних документів, які б вказували на неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, й апеляційному суду таких не надано.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судом не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для зміни або скасування ухвали, при апеляційному розгляді не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу є законним й обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу обвинуваченого слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 09 вересня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт залишення без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
