Справа № 532/308/15-к
Провадження № 1-кп/526/115/2018
У Х В А Л А
іменем України
01 серпня 2018 року колегія суддів Гадяцького районного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
захисників - ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань № 12014170110000192 у залі суду в м. Гадяч клопотання прокурора про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу ,-
встановила:
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою.
Прокурор ОСОБА_5 клопотання мотивує тим, що на підставі ухвали Гадяцького районного суду від 08.06.2018 року обвинувачений перебуває під вартою. Строк дії ухвали закінчується 06.08.2018 року. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.З ст.27ч.2ст.28ч.2ст.377,ч.З ст.27,п.п.6,11,12ч.2ст.115КК України.Підставами обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні вище вказаних кримінальних правопорушень є обставини, викладені в обвинувальному акті, які підтверджуються зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: показаннями потерпілих, свідків, матеріалами цивільних справ, ініційованих представниками комунального підприємства "Кременчуцька міська телерадіокомпанія", депутатом Автозаводської районної ради м.Кременчука ОСОБА_18 , які розглядалися суддями Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , під час перебування ОСОБА_21 на посаді голови виконкому Кременчуцької міської ради, результатами негласних слідчих дій (розшукових) проведених відносно ОСОБА_10 , слідчими експериментами, проведеними за участю останнього та ОСОБА_11 , психологічними експертизами відео-звукозаписів зазначених слідчих дій, інформації операторів мобільного зв`язку, щодо з`єднань абонентських номерів, якими користувались ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . З часу продовження строку тримання під вартою попередньо зазначені ризики не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу, вказуючи в ній про свою невинуватість і непричетність до вказаних злочинів, а також про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою.
До суду надійшло письмове клопотання потерпілих ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 в якому вони заперечували проти зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, мотивуючи тим, що вказані раніше прокурором ризики не зменшилися і не відпали.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 та його захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_25 заперечували проти заявленого прокурором клопотання та просили звільнити його з під варти, застосувавши до нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, а саме домашній арешт.
Прокурори ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та представник потерпілої ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали заявлене клопотання та просили продовжити ОСОБА_9 термін тримання під вартою. Проти задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу заперечували, мотивуючи тим, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисники в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та підтримали клопотання ОСОБА_9 та його захисників про зміну йому запобіжного заходу.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою. має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Відповідно до п.1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17.07.1997 р. № 475/97ВР, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків та відповідно до процедури, встановленої законом.
Також, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання осіб під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання осіб під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При розгляді питання про доцільність тримання осіб під вартою судовий орган повинен брати до уваги факти, які можуть мати відношення до справи: характер, обставини і тяжкість передбачуваного злочину, обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання яке можливо буде призначене в результаті засудження, характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.
Аналогічні відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
Також, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
До висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених під вартою, колегія суддів приходить оцінюючи наявність у справі значної кількості потерпілих, права яких також повинні бути захищені відповідно до вимог кримінально процесуального законодавства, у тому числі запобіганням ризику щодо незаконного впливу на них, особливі ознаки даного кримінального провадження, до яких відносить тяжкість інкримінованих обвинуваченому діянь, які відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів та одночасної потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального провадження.
Щодо розумності строків перебування обвинуваченого під вартою, на що посилаються сам обвинувачений та його захисники, то колегія суддів вважає, що вони не виходять за межі розумних строків, із врахуванням обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, об`єму доказів, зазначених у реєстрі доданому до обвинувального акту, які підлягають дослідженню у судовому засіданні, для чого необхідний значний проміжок часу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ризики, які стали підставою для застосування та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, не змінилися, не відпали та продовжують існувати на даний час.
Вік, стан здоров`я, відсутність судимості та позитивні характеристики обвинуваченого не можуть превалювати при вирішенні питання щодо продовження йому такого запобіжного заходу, як тримання під вартою з огляду на те, що йому інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, які мають підвищену суспільну небезпечність та наявний суспільний інтерес.
Інші, більш м`які запобіжні заходи, які просить застосувати обвинувачений і його захисники, не зможуть запобігти даним ризикам, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебувати у місцях попереднього ув`язнення, оскільки ні обвинуваченим, ні його захисниками не надано суду медичного висновку щодо неможливості його перебування під вартою, тому колегія суддів приходить до висновку про можливість продовження строку обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисників про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.27, 176, 177, 183, 194, 196-197,201, 331 КПК України, колегія суддів ,-
ухвалила:
Клопотання прокурора, який бере участь у провадженні - ОСОБА_5 про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відноснообвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 днів - по 29вересня2018 рокувключно.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Ухвалащодопродовження строку триманняпід вартоюпідлягаєнегайному виконаннюпісляїї проголошення.
Копію ухвали направити учасникам судового провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2
