Справа № 532/308/15-к
Провадження № 1-кп/526/16/2020
У Х В А Л А
іменем України
23 вересня 2020 року колегія суддів Гадяцького районного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
захисників - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадяч в режимі відеоконференції клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 та клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну запобіжного заходу,-
встановила :
У провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч.3 ст. 27, ч.2 ст.377, ч.3 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 звернувся з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою на 60 днів.
Прокурор клопотання мотивує тим, що ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 29.07.2020 року строк тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою продовжено до 26.09.2020 року. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 обвинувачується за ч.3 ст. 27, ч.2 ст.377, ч. 3 ст. 27 п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України. З часу продовження строку тримання під вартою попередньо зазначені ризики не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_10 його процесуальних обов`язків. Судовий розгляд у даному кримінальному провадженні Гадяцьким районним судом Полтавської області здійснюється з 04.07.2018 року, тобто триває два роки та 2 місяці. Наразі досліджено письмові докази по епізоду нападу на суддю Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_16 , письмові докази сторони обвинувачення по епізоду вбивства мера міста Кременчука ОСОБА_17 . Дослідження частини доказів сторони обвинувачення, які мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відкладене до закінчення проведення експертиз, до проведення допиту свідків, прийняття рішення у іншому кримінальному провадженні, розпочатому за заявою обвинуваченого ОСОБА_10 . Також, досліджено речові докази зі сторони обвинувачення по епізоду нападу на суддю Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_16 , триває дослідження речових доказів зі сторони обвинувачення по епізоду вбивства мера м.Кременчука Полтавської області ОСОБА_17 . Відповідно до ухвали від 04.07.2018 суд повинен дослідити також докази зі сторони захисту, висновки експертиз, провести допит свідків по зазначених епізодах, що свідчить про неможливість закінчення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 . Підстав для зміни обвинувачення стосовно ОСОБА_10 не вбачається. Можливість застосування до ОСОБА_10 покарання у вигляді довічного позбавлення волі, у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України свідчить про те, що ризик переховування від суду з часом не зменшився. Існування у межах державного кордону України територій, на яких органи державної влади України не здійснюють своїх повноважень, наявність у ОСОБА_10 навичок оперативної роботи, набутих під час проходження служби в органах внітрішніх справ, можливість використання соціальних зв`язків, що виникли під час тривалого проходження служби за контрактом у Тихоокеанському та Північному флотах збройних сил колишнього Радянського Союзу та після його розпаду на території Російської Федерації, підвищують ризик вчинення таких дій. Ризик того, що ОСОБА_10 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки суд не розпочав допит свідків. Крім цього, на вказаній стадії дослідження доказів має бути додатково допитаний як свідок ОСОБА_18 відповідності до умов угоди про визнання винуватості. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_18 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. Обвинувачений ОСОБА_10 перебуває під впливом обвинуваченого ОСОБА_9 , який вживає заходів до затягування судового розгляду з метою примусити суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в тому числі й ОСОБА_10 . Так, попри скарги на надмірне тримання під вартою, погіршення стану здоров`я, неодноразові виклики в судове засідання бригади екстреної медичної допомоги, ОСОБА_10 активно підтримує клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_9 , намагається дискредитувати представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 перед судом та громадськістю. ОСОБА_10 постійно скаржиться на стан здоров`я та ненадання йому належної медичної допомоги, однак при цьому не надає будь-яких доказів вжиття передбачених законодавством України заходів до відновлення своїх порушених прав щодо отримання медичної допомоги в умовах попереднього ув`язнення. Також, в обвинуваченого ОСОБА_10 під час перебування в камері слідчого ізолятора було виявлено та вилучено мобільний телефон, зарядний пристрій до нього та сім-карта мобільного оператора «МТС», 21.05.2020 року при проведенні обшуку камери № НОМЕР_1 в особистих речах ОСОБА_10 виявлено та вилучено мобільний телефон, машинку для татуювання, МР3- плеєр, електронну книгу, що свідчить про порушення умов режиму. При вирішенні питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, сторона обвинувачення звертає увагу суду на те, що позиція захисту обвинуваченого ОСОБА_10 повністю узгоджена з позицією захисту обвинуваченого ОСОБА_9 , яка спрямована на затягування судового розгляду з метою примусити суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Застосування електронного засобу контролю не зможе запобігти ризику вчинення обвинуваченим дій, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України через його недосконалість, оскільки перевірка причин надходження сигналу потребуватиме значного часу, якщо такі обставини матимуть місце на шляху від м.Кременчук до м.Гадяч, відстань між якими становить понад 200 км.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 звернувся з клопотанням про зміну запобіжного заходу, в якому прохав змінити ОСОБА_10 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. В обґрунтування зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 захисник зазначив, що стороною обвинувачення не наведено жодного об`єктивного доказу з приводу існування спроб ОСОБА_10 ухилитися від покладених на нього процесуальних обов`язків, які визначені п.п.1-5 ч.1 ст.177 КПК України. При вирішенні клопотання суд має виходити з висновків про факти порушення Конвенції з прав людини. Так, рішенням ЄСПЛ у справі "Левченко та інші проти України" суд встановив порушення п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції відносно ОСОБА_18 . Рішенням від 25 червня 2020 в об`єднаній справі "Бевз та інші проти України" зазначено порушення державою України вимог п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції відносно ОСОБА_11 , обвинувачення відносно якого розглядається судами спільно з обвинуваченням ОСОБА_10 в межах однієї кримінальної справи. Обвинувачений ОСОБА_10 має постійне місце проживання у м.Кременчуці, має усталені соціальні зв`язки та не має негативних характеристик. ОСОБА_10 є пенсіонером та фактично за рахунок його пенсії утримується його дружина ОСОБА_19 , яка є інвалідом. Судово-медична експертиза констатувала навність у ОСОБА_10 низки хронічних захворювань, які потребують стаціонарного лікування. У кожне третє судове засідання викликалася швидка медична допомога.
Обвинувачений ОСОБА_10 та захисник обвинуваченого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_14 заперечували проти задоволення клопотання прокурора, оскільки наявність ризиків, які обумовлюють застосування до обвинуваченого найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором не доведено. В той же час, стороною захисту в клопотанні про зміну запобіжного заходу наведено достатні підстави для застосування до ОСОБА_10 більш м`якого запобіжного заходу, а саме - домашній арешт.
Представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 підтримав клопотання прокурора та зазначив, що стороною захисту затягується розгляд кримінального провадження з метою переконати суд в надмірній тривалості судового розгляду та змінити запобіжний захід обвинуваченим на більш м`який, зокрема домашній арешт. Однак, застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити уникнення ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків .
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та захисники ОСОБА_12 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 проти задоволення клопотання прокурора заперечували та просили обрати відносно ОСОБА_10 більш м`який запобіжний захід.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 закінчується 26.09.2020 року.
До закінчення терміну, визначеного ухвалою суду, розгляд кримінального провадження не може бути завершено, враховуючи значну кількість доказів, які судом ще не досліджені.
Згідно з ч.1ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3ст.331 КПК Українипередбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому,КПК Українине вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленогоКПК Українипорядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні зі свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.
Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.
Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, колегія суддів прийшла до висновку, що домашній арешт не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не виключить ризику впливу на свідків та потерпілих, тому такий запобіжний захід колегія суддів вважає недостатнім.
Наявність тих обставин, що обвинувачений має певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, його моральні принципи, сімейний стан, освіта, наявність роботи та засобів до існування хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 має ряд захворювань, які встановлені висновком судово-медичної експертизи, проте відомостей про неможливість його утримання в установі попереднього ув`язнення матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 слід продовжити з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства вцілому.
Керуючись ст.ст. 177,183,331 КПК України, колегія суддів,
постановила :
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 задовольнити.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюобвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 днів.
Строк діїухвали закінчується 21 листопада2020рокуо 15год. 00 хв.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 про зміну ОСОБА_10 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд Полтавської області.
Повний текст ухвали оголошено 28 вересня 2020 року.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
