Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/2046/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційними скаргами із внесеними доповненнями адвоката ОСОБА_10 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_11 захисника в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014170110000192 від 11.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно обвинувачених:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манулівка, Козельщинського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 29 липня 2023 року включно;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , громадянина України,
запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 29 липня 2023 року включно;
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , громадянина України,
запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 29 липня 2023 року включно;
Відмовлено в задоволенні клопотань захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_10 про негайне звільнення з-під варти ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 .
Мотивуючи своє рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, суд присяжних врахував суворість покарання, яке може бути призначено у випадку доведеності вини обвинувачених та серйозність висунутого їм обвинувачення, характер висунутого обвинувачення, яке має значний суспільний інтерес, дає обґрунтовану підставу вважати наявність ризиків того, що обвинувачені можуть переховуватися від суду, а тому жоден із більш м`яких запобіжних заходів, в тому числі і домашній арешт, не буде достатнім для запобігання вищезазначеним ризикам.
На думку суду присяжних, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до обвинувачених, а застосований запобіжний захід - тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які їм інкримінуються, кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а також характером суспільного інтересу.
Також, судом присяжних враховано дані, що характеризують особи обвинувачених, їх вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність родин та утриманців, місця роботи, репутацію та майновий стан, відсутність судимостей у ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , але на думку суду наявність цих обставин не є обставинами, які безумовно виключають чи мінімізують до маловірогідності ймовірність настання ризиків стосовно обвинувачених.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В поданій апеляційній скарзі із внесеними доповненнями адвокат ОСОБА_10 захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить ухвалу районного суду відносно ОСОБА_7 скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою та негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
Вважає ухвалу суду незаконною, посилаючись при цьому на незаконність тримання під вартою його підзахисного, а також незаконність дій Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України та суддів апеляційного суду, упередженість суддів при вирішенні питання про запобіжний захід і під час розгляду провадження.
Вказує, що оскаржена ухвала винесена незаконним складом суду, а саме судом присяжних, а не головуючим суддею у справі.
Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що клопотання прокурора є завідомо незаконним та не надана оцінка письмовим запереченням сторони захисту на клопотання прокурора.
Посилається, що судом не застосовано закон, який підлягає застосуванню, оскільки його підзахисний ОСОБА_7 затриманий 04.09.2014 і утримується під вартою до цього часу, що становить 8 років і 7 місяців, а з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі становить 17 років і 02 місяці. Вважає, що строк попереднього ув`язнення, відбутий ОСОБА_7 , перевищує співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлені волі, передбачений Особливою частиною КПК України для злочинів,у яких він підозрюється , тобто перевищує 15 років.
Стверджує, що під час продовження запобіжного заходу суд залишив поза увагою встановлені рішеннями ЄСПЛ у справі «Бевз проти України» яка об`єднана зі справою «Куник І.А. проти України», «Левченко та інші проти України», яка об`єднана зі справою «Пасічний проти України», порушення державою Україна п.3 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції, що полягають у незаконності тримання під вартою обвинувачених та надмірній тривалості досудового тримання під вартою.
Також вказує, що СУ УМВС України в Полтавській області є неуповноваженим органом проведення досудового розслідування, а слідчі ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , крім того, є і неуповноваженими особами, оскільки керівником не доручалось здійснення досудового розслідування і слідчі не входили до групи слідчих, а тому не мали матеріалів і доступу до кримінального провадження № 12014170090002195 від 26.07.2014. Зазначає, що слідчі не були уповноваженими особами на прийняття процесуальних рішень та проведення процесуальних дій, у зв`язку з чим, на переконання захисника, процесуальні рішення приймались неуповноваженими особами, а тому обвинувачений ОСОБА_7 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, що призвело до незаконного обрання та свавільного тримання ОСОБА_7 під вартою.
Крім того вказує, що висновки тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, на думку сторони захисту, свідчать про втручання у правосуддя та про залякування суддів та судів Полтавської області.
Зазначає про відсутність існування ризиків, про що свідчить відсутність відомостей про вчинення кримінальних правопорушень в період знаходження в Полтавській УВП № 23; відсутні відомості продовження вчинення правопорушень; відсутні відомості щодо можливої підготовки до втечі або намагання чи здійснення спроб втечі з-під варти та переховування від органів досудового розслідування чи суду; відсутні заяви від ОСОБА_9 , ОСОБА_8 і ОСОБА_14 щодо незаконного впливу на них; відсутні відомості про здійснення погроз, тиску, впливу на потерпілих, свідків, спеціалістів, експертів у кримінальному провадженні № 12014170110000192.
Також, на переконання захисника судом не враховано сімейний стан ОСОБА_7 , який має дружину і дітей, місце роботи, є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, внаслідок чого отримав інвалідність 2 групи пов`язану з виконанням обов`язку щодо ліквідації аварії, є інвалідом 2 групи внаслідок війни, має чисельні хвороби, у тому числі серця, про що свідчить висновок експерта, проведений у кримінальній справі. Крім того, ОСОБА_7 неодноразово обирався громадою міста депутатом Кременчуцької міської ради Полтавської області трьох скликань, під час виконання обов`язків депутата отримував заохочення, є членом громадських організацій, а тому користується довірою у друзів, колег по роботі, жителів міста Кременчука, області.
У доповненнях захисник звертав увагу та просив врахувати рішення ЄСПЛ від 22.06.2023 у справі «Комар та інші проти України» із додатком до нього у виді таблиці, де під номером 2 вбачається, що у даній справі об`єднана заява ОСОБА_7 проти України та судом встановлено порушення ст.3 Конвенції щодо неприйнятного лікування та неналежних умов тримання під вартою під час транспортування та ст.5 Конвенції щодо надмірної тривалості судового розгляду над утриманням під вартою у багатьох випадках апеляції заявника розглядаються із затримками.
В поданих апеляційних скаргах із внесеними доповненнями адвокат ОСОБА_11 захисник в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просить ухвалу суду щодо них скасувати та постановити нову, якою звільнити обвинувачених з-під варти негайно.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 застосовано неналежну правову процедуру, оскільки під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене частиною третьою статті 331 КПК України вирішує головуючий, а не інші особи, а ухвала від 31 травня 2023 року винесено повним складом суду присяжних, що законом не передбачено.
Вказує, що судді ОСОБА_1 та суддя ОСОБА_15 фактично змінили власну правову позицію щодо подальшої неможливості перебування під вартою обвинувачених, викладену ними раніше у окремій думці від 17.01.2022, без наведення відповідних мотивів в оскаржуваній ухвалі.
Вказує на недоведеність ризиків та те, що суд не посилається на докази, які б обґрунтовували власні висновки, при цьому зазначає, що твердження про вплив на свідків та потерпілих не мають реального обґрунтування. Жоден зі свідків, допитаних у суді не підтвердив подібні припущення суду. Заяви потерпілих не перевірялися на предмет їх обґрунтованості, чим порушено принцип рівності сторін кримінального провадження шляхом надання невиправданих привілеїв стороні обвинувачення, всупереч вимог закону.
Ставить перед судом питання про повторне дослідження фактичної наявності та обґрунтованості доказів, наведених у клопотанні прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу, а також матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , що спростовують твердження прокурора про наявність зазначених ним ризиків та мають бути враховані судом, у відповідності до вимог ст.178 КПК України.
Вказує про відсутність належного обґрунтування неможливості застосування іншого запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою.
На переконання захисника, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, станом час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_9 відбуде під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу понад 8 років 8 місяців, а ОСОБА_8 відбуде під вартою без постановлення вироку у вигляді запобіжного заходу понад 8 років 8 місяців, що у співвідношенні, визначеному законом, перевищує максимально встановлене покарання - 15 років позбавлення волі, тому вважає, що обвинувачені мають бути негайно звільненими з-під варти.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу із доповненнями, подану в інтересах останнього та просили її задовольнити з наведених у ній підстав. Захисник ОСОБА_11 також підтримав подані ним апеляційні скарги в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та просив їх задовольнити. Додатково вказав на чергове порушення даною колегією суддів строків розгляду апеляційних скарг на оскаржувану ухвалу за відсутності вини сторони захисту. Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 також підтримали апеляційні скарги захисника, які були подані в їхніх інтересах. Прокурор заперечив проти доводів скарг, просив ухвалу суду залишити без змін.
Мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Насамперед колегія суддів звертає увагу на наступне.
Апеляційна скарга захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 31.05.2023 надійшла до Полтавського апеляційного суду 01.06.2023 та цього ж дня відповідно до протоколу авторозподілу була передана судді-доповідачу.
Розгляд даної скарги призначено на наступний день та витребувано матеріали клопотання із суду першої інстанції.
02.06.2023 до Полтавського апеляційного суду надійшли дві апеляційній скарги захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 31.05.2023 та відразу передані судді-доповідачу. Обидві апеляційні скарги містили повідомлення про надання додаткових пояснень після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали.
Отже на момент звернення до суду апеляційної інстанції апелянти не були ознайомлені з повним текстом оскаржуваної ухвали.
Через ненадходження матеріалів клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , розгляд апеляційних скарг було перенесено на 06.07.2023 в межах дії оскаржуваної ухвали суду, про що завчасно повідомлено учасників провадження.
12.06.2023 до апеляційного суду від захисника ОСОБА_10 надійшли доповнення до апеляційної скарги на 27 аркушах.
15.06.2023 до апеляційного суду від захисника ОСОБА_11 надійшли доповнення до обох його апеляційних скарг.
Що вочевидь вказує на отримання стороною захисту повного тексту оскаржуваної ухвали та ознайомлення із нею.
20.06.2023 Полтавський апеляційний суд отримав матеріали клопотання прокурора та ухвали Пирятинського районного суду від 31.05.2023.
23.06.2023 до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_7 про відвід всьому складу колегії суддів.
28.06.2023 до апеляційної інстанції надійшли доповнення від захисника ОСОБА_10 із додатком рішення ЄСПЛ від 22.06.2023 у справі «Комар та інші проти України», а також клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з приміщення Крюківського районного суду м. Кременчука.
30.06.2023 від захисника ОСОБА_11 надійшло клопотання про забезпечення участі під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали Пирятинського районного суду захисників обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 із системи БВДД через перебування захисника ОСОБА_11 у відпустці у період з 1 по 15 липня 2023 року.
Ухвалами Полтавського апеляційного суду від 03.07.3023 вказане клопотання захисника було задоволено та ухвалено рішення про надання доручення Регіональному центру з надання безоплатної правової допомоги у Полтавській області призначити обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_9 захисників для участі в проведенні окремої процесуальної дії.
Відповідно до наданих суду доручень для надання безоплатної вторинної правової допомоги, Центром визначено захисника ОСОБА_16 захищати інтереси обвинуваченого ОСОБА_9 , а захисник ОСОБА_17 мала захищати інтереси обвинуваченого ОСОБА_8 .
05.07.2023 від захисників ОСОБА_17 та ОСОБА_16 надійшли клопотання про надання матеріалів клопотання для ознайомлення, та відразу були ознайомлені.
У судове засідання захисник ОСОБА_17 не з`явилася та по телефону повідомила про необхідність відвезти дитину до лікарні, однак у подальшому не надала підтверджень поважності причин неявки в судове засідання.
Через це, з урахуванням завантаженості колегії суддів та призначеними до розгляду іншими справами, розгляд апеляційних скарг було відкладено на 13.07.2023 тобто через тиждень.
13.07.2023 у судовому засіданні було частково задоволено заяву обвинуваченого ОСОБА_7 про відвід колегії суддів та від участі у справі відведено суддю ОСОБА_18 . Через це справу передано на повторний авторозподіл, а розгляд призначено на 20.07.2023.
18.07.2023 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання захисника ОСОБА_19 , захисника ОСОБА_7 про відкладення судового засідання призначеного на 20.07.2023 через перебування захисника ОСОБА_10 у щорічній відпустці до 23.07.2023 включно та надано довідку Ради адвокатів Полтавської області №108/2-23 від 28.06.2023.
Таким чином, 20.07.2023 судове засідання не відбулося через перебування захисника ОСОБА_10 у відпустці, а розгляд скарг призначено на 27.07.2023.
Наведеною інформацією колегія суддів стверджує, що нею вживалися своєчасні, достатні та дієві заходи для недопущення порушення строків розгляду апеляційних скарг захисників в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Апеляційні скарги розглянуті судом апеляційної інстанції до закінчення терміну дії попередньої ухвали 29.07.2023, а твердження захисника ОСОБА_11 про умисне порушення строків розгляду апеляційних скарг на ухвалу Пирятинського районного суду від 31.05.2023 вважає безпідставними.
Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014170110000192 від 11.02.2014, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 377, ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 6, 11, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.
Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
31.05.2023 ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області клопотання прокурора задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням, адвокат ОСОБА_11 захисник в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_10 захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернулися до апеляційного суду з апеляційними скаргами.
У відповідності до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Так районним судом зазначено, що ризик переховування від суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
При цьому судом присяжних враховано тяжкість покарання, якому можуть бути піддані обвинувачені, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Тяжкість покарання можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі.
Встановлено також ризик впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні, який детально обґрунтований в ухвалі суду, зокрема з наведенням обставин, що потерпілі ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 висловлювали занепокоєння щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу, через можливу загрозу їх життю та членів їх сім`ї яку вони сприймають як реальну.
Такі побоювання потерпілих також не можуть залишатися поза увагою суду.
Існування ризику перешкоджання обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінальному провадженню іншим чином, також належним чином обґрунтовано районним судом з посиланням на те, що родина ОСОБА_7 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною, а останній має тісні зв`язки в органах влади, та зазначені фінансові та статусні можливості ОСОБА_7 в сукупності дають достатні підстави вважати існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, цілком доведеним.
Окрім того, як зазначено судом, ОСОБА_8 у серпні 2022 року написав заяву про відмову від громадянства України, в якій містяться висловлювання про нехтування та зневажливе ставлення як до представників органів державної влади і до держави в цілому, так і до законів України.
За таких обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку.
Суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні також полягає у тому, що вчинені злочини, у яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , набули широкого розголосу серед громадськості через свою жорстокість та зухвалість з огляду на посягання на життя та умисне вбивство публічних осіб, що в свою чергу викликає інтерес у суспільства щодо об`єктивного, неупередженого розгляду даного кримінального провадження.
Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, зокрема ухилення від суду обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченим вчинити спроби ухилитися від суду.
Що стосується доводів апеляційних скарг захисників про не врахування у даному провадженні висновків, викладених у рішеннях ЄСПЛ «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України», а також «Комар та інші проти України» слід зазначити таке.
Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції. Це гарантування відбувається шляхом застосування судами при розгляді справ Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та відповідних процесуальних норм (ст. 8, ст. 9 КПК України).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 46 Конвенції держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Згідно зі ст. 10 цього Закону, з метою забезпечення відновлення порушених прав особи, за заявою якої ЄСПЛ постановлено рішення (стягувача), крім виплати відшкодування, присудженого ЄСПЛ, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру, до яких належить відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutioinintegrum), та інші заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
Враховуючи, що на момент винесення рішень ЄСПЛ у справах «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України», «Горбачов та інші проти України», якими констатовано порушення п.п. 3, 4 ст. 5, п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини в даному кримінальному провадженні, судовий розгляд справи в суді першої інстанції з об`єктивних причин не закінчено, суд присяжних вживає всі можливі заходи щодо розгляду справи у розумні строки, колегія суддів вважає, що обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 підлягає продовженню з метою досягнення захисту особи та суспільства від кримінальних правопорушень, забезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів, як певних осіб, так і суспільства в цілому, а також об`єктивного та неупередженого з`ясування судом всіх обставин кримінального провадження з винесенням одного з рішень, яким завершується судовий розгляд по суті.
Вказані заперечення сторони захисту з цього приводу також уважно були досліджені судом першої інстанції, та надано вичерпні і обґрунтовані доводи з цього приводу.
Зауваження захисників щодо негайного звільнення обвинувачених з-під варти у зв`язку з відбуттям максимально можливого строку покарання 15 років позбавлення волі, не ґрунтуються на вимогах закону. Так положення ст.72 КК України (в ред. ЗУ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII) в даному випадку не підлягають до застосування, оскільки застосовуються до осіб, відносно яких ухвалено обвинувальний вирок та призначено відповідне покарання.
Поміж тим, санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено окрім позбавлення волі на певний строк й інший вид покарання, який може бути застосований судом в разі встановлення винуватості особи в ході судового розгляду,- довічне позбавлення волі.
При цьому настання факту визнання осіб винуватими у інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях та призначення покарання у виді довічного позбавлення волі не є невідворотнім, як вважає сторона захисту, а є ймовірним, тобто такий розвиток подій не виключається за наявності на розгляді суду обвинувального акту за ч. 2 ст. 115 КК України.
Відомості про особу обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , їх сімейний стан, соціальні зв`язки, стан здоров`я також належним чином досліджено районним судом, та сторона захисту жодним чином не переконала колегію суддів, що наведені ними відомості спростовують можливість настання доведених ризиків та такі відомості вказують на відсутність гарантій їм запобігти, в разі застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, відсутні належні докази того, що за станом здоров`я ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 не можуть утримуватися під вартою.
Також є безпідставними доводи захисника ОСОБА_10 про невинуватість ОСОБА_7 за пред`явленим обвинуваченням, щодо допущених порушень вимог процесуального законодавства під досудового розслідування, оскільки такі факти можуть бути встановлені судом лише в ході судового розгляду по суті з дослідженням та оцінкою всіх наявних доказів у справі, та виходить за межі предмету розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи щодо незаконності дій Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України виходять за межі повноважень апеляційного суду та відношення до предмету апеляційного розгляду не мають.
Колегія суддів погоджується із зауваженнями сторони захисту про те, що відповідно до ст. 331 КПК України під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене ч. 3 зазначеної статті, вирішує головуючий.
Однак, на переконання колегії суддів, розгляд питання продовження строку тримання під вартою складом суду, а в даному випадку судом присяжних, утвореним у відповідності до ст. 35 та Глави 30 параграфу 2 КПК України, та який здійснює судовий розгляду у зазначеному вище кримінальному провадженні, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке б згідно ст. 412 КПК України слугувало підставою для скасування судового рішення.
З оглядуна викладене,підстави длязадоволення апеляційнихскарг захисниківвідсутні які відсутніпідстави длязадоволення вимог про негайне звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 з-під варти.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги із внесеними доповненнями адвоката ОСОБА_10 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_11 захисника в інтересах обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Пирятинського районного суду Полтавської області від 31 травня 2023 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
