Єдиний державний реєстр судових рішень
532/308/15-к
1-кп/532/41/2015
Ухвала
20.08.2015 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
представника потерпілої ОСОБА_3 , адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
його захисників- адвокатів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
його захисника- адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
його захисника адвоката ОСОБА_13 ,
з участю секретаря ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 22.08.2015 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , так як строк тримання під вартою закінчується.
Прокурор ОСОБА_2 вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам.
Представник потерпілої ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 , підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, адвокат ОСОБА_9 заперечували проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прохали застосувати більш мякий запобіжний захід, в тому числі домашній арешт із цілодобовим носінням браслету та забороною покидати житло.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , а також їх захисники, адвокати, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 заперечували проти продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_15 та прохали змінити обраний запобіжний захід на більш м`який.
Суд, заслухавши учасників даного кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який, окрім іншого, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Обвинувачений ОСОБА_8 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд вважає, що з урахуванням тяжкості та підвищеної суспільної небезпеки вчинених злочинів, особи винного, який обвинувачується в організації умисного заподіяння тілесних ушкоджень судді в зв`язку із його професійною діяльністю, вчинене за попередньою змовою групою осіб та в організації умисного вбивства міського голови м. Кременчука Полтавської області вчиненого на замовлення, а оскільки він є колишнім працівником правоохоронних органів, володіє знаннями і навичками оперативної роботи, а тому може використовувати їх, щоб перешкоджати провадженню та змінити місце проживання, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження.
Також судом врахована позиція Європейського суд з прав людини, а саме рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» .
Так, суд враховує, що дана справа містить конкретний суспільний інстерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, адже забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я є головним завданням держави.
З урахуванням вище наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 , у виді домашнього арешту із цілодобовим носінням електронного браслету та забороною покидати житло та вважає за необхідне продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, дослідження письмових доказів лише розпочато, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 із тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 20 жовтня 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
