532/308/15-к
1-кп/532/1/2016
Ухвала
08 червня 2016 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката - ОСОБА_7 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_8 , адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - адвоката ОСОБА_14 ,
секретаря - ОСОБА_15 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 квітня 2016 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 14 червня 2016 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , так як строк тримання під вартою закінчується.
Прокурор ОСОБА_2 вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`які запобіжні заходи не можуть запобігти цим ризикам.
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також представник останньої, адвокат ОСОБА_5 , підтримали думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 прохали не продовжувати обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, в тому числі і домашній арешт.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_6 обвинувачується в умисному заподіянні судді тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю останнього, пов`язаного із здійсненням правосуддя вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному вбивстві, вчинене на замовлення групою осіб, з корисливих мотивів, мера міста Кременчука Полтавської області, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, об`єктом якого є життя людини, а в даному випадку це ще й життя публічних людей, який з часом не зникає ( на вказане зокрема вказує наявність на кожному судовому засіданні засобів масової інформації), а тому існує певний суспільний інтерес до даної справи і звільнення обвинуваченого може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді тримання під вартою на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_6 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час, при цьому розумні терміни розгляду справи судом не порушуються.
Крім цього, суд враховує, що на даний час по справі проведено допит не всіх свідків та експертів, а тому ризик можливості впливу на таких осіб також існує.
На даний ризик також вказує і поведінка обвинуваченого ОСОБА_6 під час судового розгляду, якому неодноразово робились попередження про дотримання належної поведінки.
З урахування вище викладеного, суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Суд також враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання (на існування таких ризиків вказує зокрема те, що обвинувачений ОСОБА_6 , який зареєстрований за одним місцем проживання, фактично проживає за іншим, а також ситуація в Україні, і тому ОСОБА_16 може ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення).
Посилання адвоката ОСОБА_7 на те, що обвинувачений ОСОБА_6 має сім`ю та міцні соціальні зв`язки, як на підставу зміни запобіжного заходу, в тому числі і домашній арешт, не заслуговують на увагу, оскільки суду не надано доказів того, що дані особи до моменту затримання обвинуваченого були на його утриманні та на даний час потребують допомоги з боку ОСОБА_6 .
Крім цього, суд вважає не можливим застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки останній проживає в іншій місцевості, що може ускладнити виконання такого виду запобіжного заходу.
Враховуючи, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не зменшились, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, та вважає за необхідне продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, та розпочато дослідження письмових доказів по справі, а інші докази не досліджені, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_17 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 08 серпня 2016 року ( включно) щодо обвинувченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає .
Суддя:
