Єдиний державний реєстр судових рішень
532/308/15-к
1-кп/532/41/2015
Ухвала
Іменем України
22.06.2015 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
представника потерпілої ОСОБА_3 , адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
його захисників- адвокатів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8
його захисника- адвоката ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
його захисника адвоката ОСОБА_13 ,
з участю секретаря ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
24 лютого 2015 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 у вчиненні вище зазначених кримінальних правопорушень.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 23 квітня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_12 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 23.06.2015 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , так як строк тримання під вартою закінчується 23.06.2015 року.
Прокурор ОСОБА_2 вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам.
Представник потерпілої ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 , підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_12 , та прохав продовжити строк дії запобіжного заходу на два місяці.
Обвинувачений ОСОБА_12 заперечував проти продовження строку тримання його під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_12 , адвокат ОСОБА_13 заперечив проти продовження строку тримання ОСОБА_12 під вартою та прохав застосувати до останнього більш м`який вид запобіжного заходу.
Обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а також їх захисники, адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_9 та ОСОБА_15 підтримали думку адвоката ОСОБА_13 та заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_12 .
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно правових позицій Європейського суду з прав людини, викладеними за розглянутими справами: «Шалімов проти України», «Боротюк проти України», «Харченко проти України», слідує, що:
- відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції по закінченню деякого часу саме тільки наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для тримання під вартою, та судові органи повинні вказати інші підстави для продовження тримання під вартою;
- продовження утримання під вартою може бути виправданим по тій чи іншій справі лише при наявності специфічних ознак того, що цього вимагають справжні вимоги публічного інтересу, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, мають перевагу над правилом поваги до особистої свободи;
- особа, обвинувачувана у правопорушенні, повинна бути звільнена, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого утримання під вартою. Щоб дотримати ці вимоги, судові органи мають дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який, при належному обліку принципу презумпції невинності, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях, за якими вони відмовляють у задоволенні клопотання про звільнення ;
- існування обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину спочатку може виправдовувати утримання під вартою, ... але ... тяжкість звинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів утримання під вартою»;
- при цьому існує презумпція на користь звільнення з - під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризикам ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою інших запобіжних заходів, обвинувачений повинен бути звільнений.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_12 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду і незаконно впливати на потерпілого, свідків і експертів та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вище вказані ризики існують, оскільки ОСОБА_12 обвинувачується в умисному заподіянні тілесних ушкоджень судді в зв`язку із його професійною діяльністю у здійсненні правосуддя, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в умисному вбивстві міського голови м. Кременчука Полтавської області, вчиненого на замовлення, з корисливих мотивів, а тому з урахуванням суспільного резонансу даної справи він може змінити місце проживання з метою переховатися від суду.
Крім того, на даний час по справі допитані не всі свідки, тому обрання обвинуваченому ОСОБА_12 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою може дати змогу останньому здійснити тиск на вище вказаних осіб з метою відмови їх від дачі показань.
Посилання на сукупність характеризуючих особу обвинуваченого обставин не є підставою для висновку про відсутність передбачених ст. 177 КПК України ризиків та зміни даного запобіжного заходу на більш м`який.
На підставі вище викладеного, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_12 строк дії запобіжного заходу.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже в період із 23.04.2015 року по 22.06.2015 року судом проведено допит лише частини свідків, а інші докази по справі не досліджені, а інтереси суспільства та держави в даному випадку привалюють над інтересами особи, її особистої свободи та недоторканості, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на два місяці - максимально можливий строк продовження згідно ч.3 ст.331 КПК України.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 197 , ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 22 серпня 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
