Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 532/308/15-к
1-кп/544/26/2022
Номер рядка звіту 11
У Х В А Л А
05 травня 2022 року м.Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
судді ОСОБА_2 ,
присяжних: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
представника потерпілих ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 про негайне звільнення з-під варти, у кримінальному провадженні за обвинувальним актом відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст.27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України,
в с т а н о в и в:
Прокурор подавклопотання пропродовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходуу видітримання підвартою строкомна 60днів,в обґрунтуванняякого вказавнаступне.Уважає, що ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_8 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377, ч.3 ст. 27 п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначених кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на докази, які ще не досліджені судом. Наразі проведено допит свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , показання яких частково підтверджують обґрунтованість обвинувачення, висунутого ОСОБА_8 . Також судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_8 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_8 до переховування від суду. Родина ОСОБА_8 володіє бізнесом, засобами масової інформації, є заможною, що в сукупності дає фінансові та статусні можливості вчинити обвинуваченому ОСОБА_8 вказані дії. Ризик того, що ОСОБА_8 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих, зокрема, ОСОБА_17 . Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. Також слід враховувати, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019 (справа № 526/2208/19), який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_15 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_22 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_23 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_15 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. Наразі він допитаний як свідок, але відповідно до умов угоди він повинен надати правдиві показання у кримінальному провадженні №12014170110000192 від 11.02.2014 (кримінальна справа №532/308/ 15-к) як свідок також за результатами дослідження судом інших доказів у кримінальному провадженні, а також прийняти участь у проведенні інших процесуальних дій під час судового розгляду, за умови отримання повідомлення про необхідність прийняти участь у їх проведенні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_15 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. Про наявність такого ризику свідчить й поведінка захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_11 , який діє в інтересах підзахисного з попереднім погодженням відповідної позиції, під час допиту як свідка ОСОБА_15 у судових засіданнях 14.03.2022 та 17.03.2022, коли з метою тиску на свідка захисник вдавався до порушення порядку в залі судового засідання. Також слід зазначити, що по справі існують реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі в повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Упродовж усього часу здійснення судового розгляду у даному кримінальному провадженні обвинуваченим ОСОБА_8 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти усіх обвинувачених до ухвалення судового рішення у справі, в тому числі й обвинуваченого ОСОБА_9 , який на досудовому розслідуванні надавав показання щодо замовлення безпосередньо ОСОБА_8 спричинення тілесних ушкоджень судді ОСОБА_22 , а також замовлення вбивства мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_23 та фінансування підготовки до вчинення даного злочину. Про вказані обставини, свідчать, зокрема, неодноразові намагання за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; тиск на суд, присяжних, потерпілих та свідків особисто, через своїх захисників та за допомогою підконтрольних засобів масової інформації шляхом ініціювання відкриття кримінальних проваджень; розповсюдження за місцем проживання свідків, присяжних, потерпілих відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, а також спотвореної інформації щодо обставин справи до надання відповідної оцінки доказам, які ці обставини підтверджують, судом; вплив на потерпілих шляхом переконання у необхідності змінити їх представника; затягування судового розгляду особисто та через своїх захисників, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; вплив на інших обвинувачених. Зазначеним обставинам судом вже була дана оцінка при попередньому розгляді питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою й суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду, який є надмірним, відповідно до рішень ЄСПЛ «Левченко та інші проти України» та «Бевз та інші проти України». Вказані обставини, свідчать про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та відволікання суду від судового розгляду по суті. Така процесуальна поведінка є системною та спостерігається упродовж усього часу судового розгляду, що вказує на те, що такі дії вчиняються з метою перешкоджання здійсненню правосуддя. Не виключенням є й процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 13 відводів. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні.
Також прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризикитого,що обвинуваченийвчинить дії,передбачені п.1,3ч.1ст.177КПК України,не зменшилисьта лишетакий видзапобіжного заходуможе гарантувативиконання обвинуваченим ОСОБА_9 його процесуальнихобов`язків тазапобігти існуючимризикам. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 07.05.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Проведено допит свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , показання яких підтверджують обґрунтованість обвинувачення, висунутого ОСОБА_9 . Також допитано свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Інших доказів по суті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_9 , не досліджено. Отже наразі відсутні підстави вважати, що підозра про вчинення ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, є необґрунтованою. Також наразі судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_9 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27 п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_9 до переховування від суду. Обвинувачений ОСОБА_9 упродовж 11 років проходив службу за контрактом за межами України, з 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі на посадах, пов`язаних з оперативною роботою у відділі боротьби з організованою злочинністю. Наявність у ОСОБА_9 навичок оперативної роботи, набутих під час проходження служби в органах внутрішніх справ, можливість використання соціальних зв`язків, що виникли під час тривалого проходження служби за контрактом за межами України, підвищують ризик переховування обвинуваченого від суду. Ризик того, що ОСОБА_9 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Під час попереднього вирішення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою до відома суду доводились обставини впливу з боку останнього на потерпілих та їх представника шляхом повідомлення вигаданих обставин щодо начебто здійснений на нього тиск адвокатом ОСОБА_14 під час проведення слідчого експерименту 05.09.2014. Обвинувачений ОСОБА_9 намагався дискредитувати таким чином представника потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_19 - адвоката ОСОБА_14 перед судом та громадськістю (у першу чергу міста Кременчука), оскільки хід судових засідань постійно фіксується представниками ЗМІ. Крім того, про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх заявах потерпілі ОСОБА_26 ОСОБА_19 ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , оголошених у судовому засіданні 18.11.2021. При цьому слід враховувати, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_15 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_22 та мера міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_23 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_15 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. Наразі він допитаний як свідок, але відповідно до умов угоди він повинен надати правдиві показання у кримінальному провадженні №12014170110000192 від 11.02.2014 (кримінальна справа №532/308/15-к) як свідок також за результатами дослідження судом інших доказів у кримінальному провадженні, а також прийняти участь у проведенні інших процесуальних дій під час судового розгляду, за умови отримання повідомлення про необхідність прийняти участь у їх проведенні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_15 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. Також слід зазначити, що по справі існують реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі в повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Упродовж усього часу обвинуваченим ОСОБА_9 безпосередньо та через своїх захисників вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; активна підтримка дій обвинуваченого ОСОБА_8 , спрямованих на затягування судового розгляду, вчинення таких дій особисто та через своїх захисників, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою, а також на погіршення стану здоров`я; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; залежність обвинуваченого ОСОБА_9 від обвинуваченого ОСОБА_8 в частині захисту своїх інтересів; вплив на потерпілих у кримінальному провадженні шляхом вжиття заходів до дискредитації їх представника; порушення вимог режиму, невиконання покладених обов`язків, порушення заборон, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України, Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Зазначеним обставинам судом вже була дана оцінка при попередньому розгляді питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою й суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду, який є надмірним, відповідно до рішень ЄСПЛ «Левченко та інші проти України» та «Бевз та інші проти України». Вказані обставини, свідчать про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та відволікання суду від судового розгляду по суті. Така процесуальна поведінка є системною та спостерігається упродовж усього часу судового розгляду, що вказує на те, що такі дії вчиняються з метою перешкоджання здійсненню правосуддя. Не виключенням є і процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, попри заяви про відсутність допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, сторона захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_9 продовжує створювати штучні перепони для здійснення правосуддя, заявляючи відводи п`ятнадцятому складу суду з надуманих підстав. Так, суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 13 відводів. Слід зазначити, що стороною обвинувачення неодноразово зверталась увага суду на узгодженість дій усіх обвинувачених, спрямованих на затягування судового розгляду, відволікання суду від розгляду справи по суті. Вказані обставини не свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не можуть гарантувати виконання ним обов`язків, які покладаються на обвинуваченого при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, з огляду на фактичні дані, викладені у клопотанні.
Крім того прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики того, що обвинувачений вчинить дії, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та лише такий вид запобіжного заходу може гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_10 його процесуальних обов`язків та запобігти існуючим ризикам. У клопотанні зазначає, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого закінчується 07.05.2022. Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була врахована слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 та продовження строку його застосування на стадії досудового розслідування. Наразі здійснюється судове провадження, а тому докази, якими сторони обґрунтовують свої правові позиції, та які стосуються суті обвинувачення, не підлягають дослідженню поза порядком, визначеним главою 28 КПК України, що унеможливлює посилання на матеріали, які підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті. Проведено допит свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , показання яких підтверджують обґрунтованість обвинувачення, висунутого ОСОБА_10 . Також надані показання свідками ОСОБА_24 та ОСОБА_25 . Інших доказів по суті обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_10 , не досліджено. Отже наразі відсутні підстави вважати, що підозра про вчинення ОСОБА_10 інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, викладених в обвинувальному акті, є необґрунтованою. Про високу ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_10 може вчинити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, свідчать наступні обставини. Наразі судовий розгляд лише розпочинається, підстав для зміни обвинувачення в бік пом`якшення не вбачається, а тому суворість покарання, до якого може бути засуджений ОСОБА_10 у разі доведення його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 11, 12 ч. 2 ст.115 КК України, у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_10 до переховування від суду. Дані, які характеризують особу ОСОБА_10 та були доведені до відома суду при попередньому розгляді клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, свідчать про те, що ОСОБА_10 притаманні такі негативні риси характеру як нестриманість та агресивність, він постійно демонструє своє зневажливе ставлення до вимог закону, що вказує на підвищений ризик вчинення дій, спрямованих на перешкоджання здійсненню правосуддя. Ризик того, що ОСОБА_10 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, продовжує існувати, оскільки судовий розгляд має відбуватись з початку. Також слід враховувати, що вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 16.10.2019, який набрав законної сили, затверджено угоду з ОСОБА_15 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, про визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень відносно судді ОСОБА_22 та мера міста Кременчука ОСОБА_23 . Відповідно до умов угоди ОСОБА_15 зобов`язаний надати показання як свідок у даному кримінальному провадженні. Наразі він допитаний як свідок, але відповідно до умов угоди він повинен надати правдиві показання у кримінальному провадженні №12014170110000192 від 11.02.2014 (кримінальна справа №532/308/15-к) як свідок також за результатами дослідження судом інших доказів у кримінальному провадженні, а також прийняти участь у проведенні інших процесуальних дій під час судового розгляду, за умови отримання повідомлення про необхідність прийняти участь у їх проведенні. З урахуванням вказаних обставин, а також попередніх заяв ОСОБА_15 щодо наявності небезпеки для його життя у зв`язку з наданням викривальних показань стосовно інших обвинувачених, ризик можливого незаконного впливу на нього, у разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_10 іншого більш м`якого запобіжного заходу, не зменшився. Також слід зазначити, що по справі існують реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Більш м`які запобіжні заходи (домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не здатні запобігти вказаним ризикам, оскільки вони за своєю суттю в значній мірі залежать від правосвідомості особи, до якої вони застосовуються, та не можуть бути ефективно контрольовані державою. Більш того, здійснення контролю за додержанням обвинуваченим умов зазначених запобіжних заходів наразі в повній мірі неможливе, оскільки відбувається військова агресія проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень. Упродовж усього часу обвинуваченим ОСОБА_10 безпосередньо та через свого захисника вживаються заходи, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, на забезпечення звільнення з-під варти до ухвалення судового рішення у справі. Про вказані обставини свідчать, зокрема, неодноразові намагання ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за відсутності передбачених законом підстав досягти передачі кримінального провадження на розгляд суду в межах територіальної юрисдикції Апеляційного суду Харківської області; активна підтримка дій обвинуваченого ОСОБА_8 , спрямованих на затягування судового розгляду, у поєднанні зі скаргами на порушення розумних строків судового розгляду та надмірне тримання під вартою; вплив на потерпілих у кримінальному провадженні шляхом вжиття заходів до дискредитації їх представника; зловживання стороною захисту правом на відводи, яких лише у Кобеляцькому районному суді Полтавської області було заявлено 24, а в Гадяцькому районному суді Полтавської області - 17; систематичне порушення порядку в залі судових засідань, відверта зневага до загальноприйнятих норм моралі та існуючого в державі правопорядку. Зазначеним обставинам судом вже була дана оцінка при попередньому розгляді питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою й суд погодився із тим, що спосіб реалізації стороною захисту своїх прав впливає на тривалість судового розгляду, який є надмірним, відповідно до рішень ЄСПЛ «Левченко та інші проти України» та «Бевз та інші проти України». Вказані обставини, свідчать про зловживання стороною захисту своїми процесуальними правами та відволікання суду від судового розгляду по суті. Така процесуальна поведінка є системною та спостерігається упродовж усього часу судового розгляду, що вказує на те, що такі дії вчиняються з метою перешкоджання здійсненню правосуддя. Не виключенням є й процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника під час здійснення судового провадження Пирятинським районним судом Полтавської області. Так, попри заяви про відсутність допустимих доказів його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник активно підтримують сторону захисту з боку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які продовжують створювати штучні перепони для здійснення правосуддя, заявляючи відводи п`ятнадцятому складу суду з надуманих підстав. Так, суддям та присяжним Пирятинського районного суду Полтавської області стороною захисту з часу призначення підготовчого судового засідання заявлено вже 13 відводів. Слід зазначити, що стороною обвинувачення неодноразово зверталась увага суду на узгодженість дій усіх обвинувачених, спрямованих на затягування судового розгляду, відволікання суду від розгляду справи по суті. Обвинувачений ОСОБА_10 одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, за останнім місцем проживання у м. Христинівка Черкаської області характеризувався посередньо. Зазначені обставини неодноразово досліджувались судами при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_10 під вартою. Вказані обставини не можуть гарантувати виконання ним обов`язків, які можуть бути покладені на нього при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів, з огляду на фактичні дані, викладені у клопотанні. Таким чином, обставини, які б свідчили про можливість змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_10 з тримання під вартою на інший менш суворий запобіжний захід, наразі відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_8 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу щодо нього у виді тримання під вартою та просив скасувати цей запобіжний захід. Вважає клопотання прокурора необґрунтованим, а його тривале тримання під вартою є катуванням.
Захисник ОСОБА_11 подав заперечення на клопотання прокурора, в яких він зазначив, що ОСОБА_8 незаконно тримається під вартою 7 років і 8 місяців. Натомість прокурор, ігноруючи Конституцію України та рішення ЄСПЛ, знову подає клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою ще на 60 днів. ОСОБА_8 уважає кримінальне провадження відносно нього сфальсифікованим У своєму клопотанні прокурор посилається на допит ОСОБА_15 , але не наводить докази достовірності та правдивості його показів. Незрозумілим є посилання у клопотанні прокурора на покази свідка ОСОБА_16 , допит якого не завершений. Також уважає, що положення Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 №838-VIII вимагають негайного звільнення ОСОБА_8 з-під варти.
Захисник ОСОБА_13 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, в якому знову ігноруються рішення ЄСПЛ. Зазначає недоречним посилання прокурора на пояснення свідка ОСОБА_27 , який давав показання з чужих слів, давав неправдиві показання в питаннях істотного характеру, тому його показання є недопустимим доказом. Показання інших допитаних судом свідків, які не були очевидцями подій та які є упередженими, не можуть бути вагомими доказами винуватості ОСОБА_8 . Звинувачення Мельника носять голослівний характер. Інші доводи прокурора, якими він обґрунтовує клопотання, вже неодноразово спростовані захистом.
Обвинувачений ОСОБА_10 , ОСОБА_9 вважають клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою таким, що не підлягає задоволенню. ОСОБА_9 вважає, що цей документ є повністю недостовірним, містить перекручені показання свідків.
Захисники ОСОБА_28 та ОСОБА_12 вважають клопотання прокурора необґрунтованим, немотивованим, таким, що не узгоджується з практикою ЄСПЛ, просили відмовити у його задоволенні.
Представник потерпілих ОСОБА_14 підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає його достатньо обґрунтованим.
Захисник ОСОБА_12 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що само по собі обвинувачення, висунуте ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо скоєння ряду злочинів після спливу 7 років і 8 місяців перебування під вартою без вироку, не дає суду жодних підстав вважати його обґрунтованим, оскільки це не узгоджується з практикою ЄСПЛ. Прокурор у своєму клопотанні пропонує суду закріпити обґрунтованість підозри оцінкою показань допитаних у суді свідків всупереч тому, що таку оцінку на даний час суд робити не може взагалі, виходячи з положень ст.94 КПК України. Кожні 60 днів прокурор, не дивлячись на очевидну зміну об`єктивних обставин, намагається запевнити суд, що наявність реального суспільного інтересу переважає принцип поваги до особистої свободи. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Твердження прокурора про тяжкість пред`явленого обвинувачення є фактично єдиним беззаперечним доводом прокурора, але пред`явлення обвинувачення не є рівним факту доведеності вини. Замість наведення розумного обґрунтування прокурор закидає ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вживання заходів, які перешкоджають кримінальному провадженню. Всупереч вимог ст.177, 178 та ч.3 ст.199 КПК прокурором не викладені обставини, які б доказово свідчили про наявність або продовження ризиків. Прокурор не може мотивовано довести наявність так званої недосконалості електронних засобів контролю або відсутність повного контролю за особою, до якої подібні заходи застосовуються. 10 лютого 2022 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Горбачов та інші проти України», в межах якого встановив триваюче порушення прав ОСОБА_10 на особисту свободу та недоторканість. Попереднє рішення ЄСПЛ за заявою ОСОБА_10 встановлювало факти порушення прав ОСОБА_10 , гарантованих ст.5 Конвенції за період до 25.06.2020. Друге рішення ЄСПЛ за новою заявою ОСОБА_10 встановлює порушення прав ОСОБА_10 , гарантованих ст.5 Конвенції, за період з 25.06.2020 по час постановлення рішення ЄСПЛ (тобто до 10.02.2022). Захисник зазначає, що прокурор не довів суду те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів (зокрема, домашній арешт) не може запобігти вигаданим ризикам та забезпечити дотримання обвинуваченими ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виконання покладених на нього законом процесуальних обов`язків. Просив суд відмовити у задоволенні клопотань.
Обвинувачений ОСОБА_9 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив скасувати цей запобіжний захід. Вважає, що суд критично має ставитися до обставин, на які посилається прокурор як на підтвердження обґрунтованої підозри, зокрема, усні пояснення у судовому засіданні свідків Пасічного та Холода, показання яких не відповідають дійсності. Незрозуміле йому також посилання прокурора на його процесуальну поведінку як на підставу обрання йому запобіжного заходу та на місце проходження ним військової служби. Вважає, що прокурор не навів жодних ризиків, що він має намір ухилятися від суду та перешкоджати правосуддю.
Захисник ОСОБА_28 вважає клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необґрунтованим, безпідставним. Прокурором проігноровано 3 рішення ЄСПЛ, зокрема і останнє рішення «Горбачов проти України», постановлені щодо цієї справи. Прокурором не наведено вагомих доказів щодо обґрунтованості підозри, не наведено доказів ризику переховуватися обвинуваченими від суду. Кримінальне провадження по факту незаконного затримання ОСОБА_10 взагалі не розслідується. Вважає, що показання свідка ОСОБА_27 не може бути доказом винуватості обвинувачених з огляду на його минулі показання, невідповідність їх обставинам, зазначеним в обвинувальному акті, який розглядає суд. Ризик впливу на цього свідка прокурором не доведено. Просив змінити обраний обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою та негайно звільнити їх з-під варти.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав доводи захисників ОСОБА_12 та ОСОБА_28 .
Обвинувачений ОСОБА_8 , захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_11 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке, на їх думку, є завідомо незаконним, суперечить принципу верховенства права.
Представник потерпілих ОСОБА_14 підтримав клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає їх достатньо обґрунтованими.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_11 подав клопотання про негайне звільнення ОСОБА_8 з-під варти, в якому зазначив наступне. 04 вересня 2014 року ОСОБА_8 незаконно затриманий за місцем свого проживання, а 05.09.2014 року йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. З моменту затримання і до цього часу підзахисний заявляє про свою невинуватість і непричетність до інкримінованих злочинів. Також ОСОБА_8 заявляє про фальсифікацію кримінального провадження, про порушення та не у відповідності до КПК України висунутого обвинувачення з урахуванням порушення порядку підслідності здійснення досудового розслідування. Крім того стороні захисту не були відкриті матеріали досудового розслідування у кількості 105 томів і речових доказів, які не були відкриті після завершення розслідування. До цього часу стороною обвинувачення, незважаючи на судове рішення Хорольського райсуду від 01.11.2021, не відкриті ОСОБА_8 приховані матеріли досудового розслідування, у тому числі речові докази. Уважає, що це свідчить про незаконність висунутого обвинувачення, не набуття ОСОБА_8 статусу обвинуваченого, тобто всупереч вимогам Конституції і КПК України, що унеможливлює судове провадження, та свідчить про відсутність обґрунтованої підозри і обвинувачення. Зазначає, що ОСОБА_8 має бути негайно звільнений з під-варти, оскільки останній на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII (так званий закон «Савченко») відбув максимально можливий строк позбавлення волі 15 років, передбачений ст.115 КК України. Крім цього, про незаконність та свавільність тримання ОСОБА_8 під вартою свідчить міжнародне законодавство та рішення Європейського суду з прав людини. Національні суди мають застосувати як практику суду рішення ЄСПЛ у даній кримінальній справі і відносно ОСОБА_8 , так як тричі ЄСПЛ встановлював порушення п.3 ст.5 Конвенції щодо незаконності тримання під вартою відносно інших обвинувачених, порушення п.4 ст.5 та п.1 ст.6 Конвенції. Так, рішенням ЄСПЛ у справі «Левченко та інші проти України» (заява № 46993/13) від 11.04.2019, яка була об`єднана зі справою «Пасічний проти України» (заява обвинуваченого у цій кримінальній справі ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 19874/18), встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою та п.1 ст.6 Конвенції. Також, рішенням ЄСПЛ у справі «Бевз та інші проти України» від 25.06.2020, яка об`єднана зі справою «Куник проти України» (заява обвинуваченого у цій кримінальній справі ОСОБА_10 , № 1838/18), встановлено порушення п.3 ст.5 Конвенції щодо незаконного і надмірного тримання під вартою та п.1 ст.6 Конвенції. Крім того, вже в 2022 році знову рішенням ЄСПЛ у справі «Горбачов та інші проти України» від 10.02.2022, яка об`єднана з повторною справою «Куник проти України» (повторна заява обвинуваченого у цій кримінальній справі ОСОБА_10 , № 1442/21), встановлені порушення п.3, 4 ст.5 Конвенції, тобто встановлено вкотре незаконність тримання під вартою, де ЄСПЛ констатовано використання національними судами припущень, за відсутності будь-яких доказів щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю; слабкість мотивів, які використовують суди, а також надмірна тривалість судового розгляду тримання під вартою. Отже, ЄСПЛ визнав тримання під вартою обвинувачених у даній кримінальній справі незаконним, що відбувається свавільно, тобто встановлені порушення Конвенції, а як наслідок тримання під вартою відбувається не на підставі і не в порядку, передбаченому КПК, внаслідок чого порушується Конституція України. Таким чином, ОСОБА_8 , який є невинуватою особою, повинен негайно бути звільнений з під варти.
Обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_13 підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 про негайне звільнення ОСОБА_8 з-під варти. Адвокат ОСОБА_13 зазначив, що 12.04.2022 суд не розглянув по суті подане в інтересах обвинуваченого Мельника клопотання про скасування йому запобіжного заходу з урахуванням рішення ЄСПЛ «Горбачов та ін. проти України».
Прокурор вважає, що клопотання захисника ОСОБА_11 не підлягає задоволенню, оскільки це питання вже було розглянуте, наведені у ньому доводи були розглянуті судом 12.04.2022.
Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , захисник ОСОБА_12 підтримали клопотання захисника ОСОБА_11 . Захисник ОСОБА_12 вважає, що суд не повинен бути заручником постановлених попередніх рішень та розглянути ризики подальшого тримання обвинуваченого під вартою.
Представник потерпілих ОСОБА_14 просив відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_11 , оскільки воно подане не в межах КПК.
Розглянувши вище вказані клопотання, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-3 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з`ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з`явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Під час розгляду клопотання встановлено, що відповідно до обвинувального акта ОСОБА_8 , будучи організатором-замовником, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень судді Автозаводського районного суду м. Кременчук ОСОБА_22 у зв`язку з його професійною діяльністю, у кінці грудня 2013 року та на початку січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_9 з метою відшукання осіб для заподіяння ОСОБА_22 тілесних ушкоджень за матеріальну винагороду. ОСОБА_8 , будучи організатором вчинення злочину, в третій декаді січня 2014 року вступив у попередню змову з ОСОБА_9 , який наступного дня вступив у попередню змову з ОСОБА_15 з метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_22 за винагороду. Встановивши та відстеживши щоденний графік руху ОСОБА_22 , ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на замовлення ОСОБА_8 11.02.2014, приблизно о 19 годині відстежили місце перебування ОСОБА_22 , який на власному автомобілі приїхав додому, де ОСОБА_10 , підійшовши ззаду, вистрелив з обрізу по ногам ОСОБА_22 , а ОСОБА_15 з іншого обрізу, реалізуючи умисел на вбивство, вистрелив ОСОБА_22 у спину, після чого потерпілий помер у лікарні.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисна організація (замовлення) заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною із здійсненням правосуддя, за попередньою змовою групою осіб; ОСОБА_9 - за ч.3 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисна з корисливих мотивів організація групи осіб для заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку із його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя; ОСОБА_10 - за ч.2 ст.27 ч.2 ст.28 ч.2 ст.377 КК України як умисне на замовлення, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з його діяльністю, пов`язаною зі здійсненням правосуддя.
Крім цього, в середині лютого 2014 року ОСОБА_8 , будучи організатором-замовником, вступив у попередню змову з ОСОБА_9 , замовивши останньому за матеріальну винагороду відшукати осіб, які б вчинили вбивство Кременчуцького міського голови ОСОБА_23 , підготовку до вчинення злочину та його виконання. У зв`язку з цим у березні 2014 року ОСОБА_8 передав ОСОБА_9 кошти для придбання знаряддя злочину, засобів мобільного зв`язку та автомобіля, а у березні 2014 року ОСОБА_9 , виступаючи організатором, вступив у попередню змову з ОСОБА_29 та ОСОБА_10 за матеріальну винагороду здійснити підготовку до злочину.
26.07.2014 приблизно о 9-50год ОСОБА_15 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , організатором ОСОБА_9 , на замовлення ОСОБА_8 , на автомобілі ВАЗ 2108 д.н.з. НОМЕР_1 , відстежили місце перебування ОСОБА_23 поруч з будинком АДРЕСА_1 . У цей час ОСОБА_15 , керуючи вказаним автомобілем, під`їхав до ОСОБА_23 . ОСОБА_10 , який перебував на задньому пасажирському сидінні, у відчинене праве переднє скло дверей з гладкоствольної вогнепальної зброї «Сайга» здійснив три постріли у спину ОСОБА_23 , після чого разом з ОСОБА_15 на вказаному автомобілі зникли з місця події. Від отриманих ушкоджень ОСОБА_23 помер на місці.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як організація (замовлення) умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів; ОСОБА_9 - за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як організація групи осіб, яка вчинила умисне вбивство, з корисливих мотивів; ОСОБА_10 - за ч.3 ст.27 п.6, 11, 12 ч.2 ст.115 КК України як умисне, на замовлення, за попередньою змовою групою осіб вчинення вбивства.
При цьому суд не з`ясовує обставини вчинення кримінальних правопорушень та не перевіряє їх дослідженням доказів, оскільки вказане є недопустимим на даній стадії судового провадження з огляду на принципи змагальності та диспозитивності кримінального судочинства. Суд лише визначає на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Також суд приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачені обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, про наявність яких зазначає прокурор у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Суд присяжних враховує тяжкість покарання, якому можутьбути підданіобвинувачені,що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Тяжкість покарання можна законно розглядати як таку, що може спонукати до втечі. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинувачених перетнути кордон держави.
Суд присяжних уважає, що є достатня ймовірність того, що при застосуванні обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу або після скасування їм запобіжного заходу взагалі, вони матимуть змогу затягувати судовий розгляд з метою уникнути відповідальності.
Суду не надано достатньо доказів щодо обставин, які свідчать про наявність необґрунтованості обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність підстав вважати, що обвинувачені, залишаючись на волі, не будуть ухилятись від суду.
Також суд присяжних погоджується з доводами прокурора про наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілих у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків підтверджується тим, що на даний час суд знаходиться на стадії допиту свідків, та у судових засіданнях допитано лише декілька свідків, продовжує існувати реальна необхідність допиту ще великого кола свідків. Відтак, на переконання суду присяжних, існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску обвинувачених на свідків, які судом ще не допитані.
При цьому суд не приймає до уваги показання допитаних свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , на які посилається прокурор у своїх клопотаннях, оскільки на даній стадії судового розгляду це є недоречним та вказаним показанням судом буде надана відповідна правова оцінка у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення по справі.
Про тиск на себе з боку сторони захисту заявили у своїх письмових заявах потерпілі ОСОБА_26 , ОСОБА_19 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які вважають, що зміна запобіжного заходу призведе до додаткових емоційних хвилювань, оскільки є загроза їх життю та членів їх сім`ї і вони сприймають таку загрозу як реальну.
Суд присяжних також ураховує запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні як відповідний ризик, який обґрунтовує доцільність застосування до обвинувачених такого запобіжного заходу як тримання під вартою.
При розгляді клопотань прокурора та сторони захисту щодо запобіжного заходу обвинуваченим суд присяжних бере до уваги дані про особи обвинувачених, вік та стан здоров`я, сімейний і майновий стан, їх репутацію.
Водночас, дані про осіб обвинувачених не вказують на підстави для скасування вже застосованого запобіжного заходу, оскільки не дають підстав для висновку, що такі дані здатні знизити встановлені судом присяжних ризики.
Ризики, які встановлені судом, а саме: ризик переховування від суду і ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих, з часом не зменшилися та є актуальними до цього часу.
Наявність значного публічного інтересу в даному кримінальному провадженні з часом не зникає і полягає в якнайшвидшому вирішенні справи справедливим та неупередженим судом та притягненні винних у вбивстві публічних осіб до кримінальної відповідальності.
Крім того, суд присяжних уважає за необхідне зазначити, що процесуальна поведінка обвинувачених не сприяє переконанню того, що останні бажають як найшвидше довести необґрунтованість обвинувачення. Такі їх дії, як неодноразові заявлення безпідставних, однотипних відводів всьому складу суду та інших клопотань, на думку суду присяжних, свідчать про затягування розгляду справи.
Доводи сторони захисту про те, що обвинуваченим слід скасувати запобіжний захід та їх слід негайно звільнити з-під варти, оскільки відповідно до положень ст.72 КК України (в редакції «Закону Савченко») обвинувачені відбули максимально можливий строк покарання 15 років, передбачений ст.115 КК України, не заслуговують на увагу з огляду на те, що положення ст.72 КК України в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 № 838-VIII не підлягають застосуванню в даному випадку, оскільки такі положення закону можуть бути застосовані до особи, стосовно якої ухвалено обвинувальний вирок та призначено відповідне покарання. Крім того слід зазначити, що санкцією частини другої статті 115 КК України передбачено покарання не лише у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років, але й у виді довічного позбавлення волі.
Щодо посилань сторони захисту на рішення ЄСПЛ «Левченко та інші проти України», «Бевз та інші проти України» та «Горбачов та інші проти України» суд присяжних зазначає, що у своїх судових рішеннях від 19.11.2021 та 12.04.2022 суд зазначав, чому до обвинувачених не можуть бути застосовані такі додаткові заходи індивідуального характеру як відновлення попереднього юридичного стану.
Отже, будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для скасування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено, а тому клопотання захисника про скасування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою у зв`язку з необхідністю негайного звільнення особи з-під варти не підлягає задоволенню.
За вище вказаних обставин запобіжний захід обвинуваченим у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити на строк шістдесят днів, зважаючи на складність кримінального провадження, з метою надання достатнього часу для судового розгляду відповідно до вимог ч.2 ст.114 КПК України та виконання вимог ч. 1 ст.197 КПК України, тобто до 03.07.2022 включно, а тому клопотання прокурора слід задовольнити, а клопотання адвоката ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Керуючись ст.176-178, 183, 194, 331, 372, 395 КПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_11 про негайне звільнення з-під варти відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю с.Манулівка Козельщинського району Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 03 липня 2022 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю м.Кременчук Полтавської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 03 липня 2022 року включно.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_10 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю м.Христинівка Черкаської області, громадянину України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 03 липня 2022 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам, прокурору та направити до ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії даної ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 09.05.2022.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
ОСОБА_30 ОСОБА_31
ОСОБА_4
ОСОБА_5
