ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №532/308/15-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1781/20 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: ч.3 ст.27,ч.2 ст.28, ч2 ст.377, ч.3 ст.27,
п.п.6,11,12, ч.2 ст.115 КК України
УХВАЛА
Іменем України
11 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.12.2019 стосовно ОСОБА_9 ,-
ВСТАНОВИЛА:
Вищевказаною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 год.30 хв. 14.02.2020.
Суд першої інстанції враховав, що ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.27,ч.2 ст.28, ч2 ст.377, ч.3 ст.27, п.п.6,11,12, ч.2 ст.115 КК України, за вчинення яких, у разі визнання його винуватим, може бути призначене покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, Крім того, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких даних про зменшення ризиків, які б давали підстави для застосування ОСОБА_9 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою судом не встановлено. Ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу районного суду скасувати ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.12.2019 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 . В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник вказує на те, що рішення суду першої інстанції незаконне, необґрунтоване, не вмотивоване, не містить наявності встановлених судом фактичних обставин із посиланням на відповідні докази та не містить мотивів неврахування доказів, наведених захистом. Крім того, рішення суду першої інстанції ухвалене в супереч практики ЄСПЛ, Конвенції про захист прав людини і зазначив, що суд не звернув увагу на формальність тверджень прокурора щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_9 та відсутність доказів про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також суд не аналізував обставини, через які ці ризики нібито не зменшилися або з`явилися нові ризики. Також, суд першої інстанції не надав оцінку того, що ОСОБА_9 потребує стаціонарного лікування, в зв`язку з кардіологічним захворюванням., немає негативних характеристик, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки з родиною, а його дружина, будучи інвалідом, знаходиться на утриманні обвинуваченого за рахунок пенсії останнього.
Вислухавши доповідь судді, думку сторони захисту, які вважали рішення суду не правомірним але просили провадження закрити при цьому не відмовлялись від апеляційної скарги, а також думку прокурора, який вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження прокурор у кримінальному провадження звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , яке підтримав представник потерпілої, зазначивши, що стороною захисту затягується розгляд кримінального провадження з метою переконати суд в надмірній тривалості судового розгляду та змінити запобіжний захід обвинуваченим на більш м`який, зокрема домашній арешт, в той час, як обвинувачений та його захисники проти задоволення клопотання прокурора заперечували, у зв`язку з його необґрунтованістю та наявністю численних документів, які свідчать про погіршення стану здоров`я ОСОБА_9 (т.1 а.с.5-6).
Зі змісту ч.1 ст.183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим цього Кодексу.
Як випливає з положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При цьому, п.1 ч.4 ст.183 КПК України наділяє суд правом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 цього Кодексу, не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Отже, з наведених норм колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції розглядав клопотання прокурора у межах своїх повноважень з урахуванням чинного законодавства.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_9 обвинувачується увчиненні тяжкихта особливотяжких злочинів,за якіможе бутипризначене покаранняу виглядідовічного позбавленняволі зконфіскацією майна і продовжив цей строк до 17 год. 30 хв. 14.02.2020. Також, суд першої інстанції зазначив, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, в тому числі ОСОБА_10 , потерпілих, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів ОСОБА_9 буде недостатнім.
Посилання сторони захисту на порушення розумності строків розгляду справи на думку колегії суддів не є однозначним з огляду на наступне.
Так, з цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що усі загальні засади кримінального провадження до яких згідно п.21 ч.1 ст.7 КПК України входить і розумність строків, на які посилається сторона захисту, є рівноважними, а тому жоден зі зазначених у наведеній нормі закону принципів не є вирішальним.
Крім того, питання про дотримання розумності строків оцінюються колегією суддів, з огляду на наведене у ч.1 ст.28 КПК України визначення, згідно яким розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, а критерії наведені у ч.3 цієї ж норми.
Таким чином, виходячи зі складності даного кримінального провадження, поведінки учасників кримінального провадження констатованої прокурором проте, що саме стороною захисту затягується розгляд кримінального провадження, а також приймаючи до уваги спосіб здійснення судом своїх повноважень, колегія суддів вважає, що на даний час, виходячи з наявних доказів, відсутні підстави для твердження про порушення Гадяцьким районним судом Полтавської області розумності строків кримінального провадження.
Решта доводів апелянтів, пов`язаних з триманням обвинуваченого під вартою та умовами лікування, з урахуванням ч.6 ст.9 КПК України, згідно ч.9 ст.539 КПК України здійснюється в порядку адміністративного судочинства тобто виходять за межі цього провадження.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, приймаючи до уваги, що висновки суду підтверджуються дослідженими у суду доказами, колегія суддів, приходить до переконання про відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення суду першої інстанції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 409,419 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 17.12.2019 стосовно ОСОБА_9 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
