Єдиний державний реєстр судових рішень
532/308/15-к
1-кп/532/1/2016
Ухвала
05 серпня 2016 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 адвоката - ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
його захисників - адвокатів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 ,
з участю секретаря - ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08.06.2016 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 08 серпня 2016 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , так як строк тримання під вартою закінчується.
Крім цього, до суду надійшла заява народного депутата України ОСОБА_16 про передачу ОСОБА_7 під його особисту поруку.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисники, адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суду пояснили, що ризики, які були підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні. Крім цього наголосили, що з 01 серпня 2016 року і по даний час порушуються права ОСОБА_17 як людини, а тому оскільки держава Україна не може забезпечувати дотримання прав людини, визначених національним та міжнародним законодавством, то подальше тримання обвинуваченого під вартою є не доцільним, в зв`язку із чим прохали суд змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавленням волі, в тому числі особисту поруку чи домашній арешт.
Прокурор ОСОБА_2 , представник потерпілої ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , вважали необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав думку прокурора.
ОСОБА_16 суду пояснив, що він є народним депутатом України та прохає передати ОСОБА_7 під його особисту поруку, оскільки знає обвинуваченого як порядну людину, йому відомо у вчиненні якого кримінального правопорушення обвинувачується ОСОБА_7 та в подальшому він зможе забезпечити покладені на нього зобов`язання. Крім цього, ОСОБА_16 зобов`язався забезпечити явку обвинуваченого до суду.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду та розглянувши заяву ОСОБА_18 про передачу ОСОБА_7 на особисту поруку, заслухавши поручителя та роз`яснивши обов`язки поручителя і наслідки їх невиконання, передбачені п.4 ч. 5 ст.180 КПК України, право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у організації (замові) умисного заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю останнього, пов`язаного із здійсненням правосуддя вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в організації (замові) умисного вбивства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, мера міста Кременчука Полтавської області, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, об`єктом якого є життя людини, а в даному випадку це є життя публічних людей, і тому суд вважає, що існує певний суспільний інтерес до даної справи, який з часом не зникає, а тому звільнення обвинуваченого може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді тримання під вартою на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_7 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.
Суд також враховує, що відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превуалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я.
Згідно ст. 176 КПК України, у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. При цьому їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості.
Дослідивши подану ОСОБА_16 заяву про передачу обвинуваченого під особисту поруку суд дійшов до таких висновків.
Так, згідно ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуютья за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України зазначив, що при обранні такого запобіжного заходу, як особиста порука, суд має враховувати, що наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо).
Судом встановлено, що ОСОБА_16 є народним депутатом України, а тому є таким, що заслуговує на особливу довіру.
Однак, при вирішенні питання можливості передачі ОСОБА_7 суд враховує, що протягом розгляду даної справи, до суду неодноразово надходили письмові заяви ОСОБА_16 про передачу ОСОБА_7 під його особисту поруку. Судом неодноразово роз`яснено про необхідність особистої участі поручителя при розгляді подібного питання, однак в даному судовому засіданні ОСОБА_16 пояснив, що не мав змоги прибути до суду раніше, оскільки має щільний графік роботи у Верховній Раді України, а враховуючи, що порука полягає у наданні письмового зобов`язання особисто поручителем, а тому останній не зможе особисто забезпечити виконання покладених на нього обов`язків.
Крім цього, суд вважає, що особиста порука є не достатнім запобіжним заходом, який би зміг забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .
Суд також не знаходить можливим змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, за станом здоров`я обвинуваченого, оскільки суду не надано доказів не можливості отримання ОСОБА_7 належної медичної допомоги в межах установи виконання покарань.
Суд враховує також і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Єлоєв проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його достатні матеріальні та технічні засоби для зміни місця знаходження, а також існуючу ситуацію в Україні.
Крім цього, суд враховує, що на даний час по справі проведено допит не всіх свідків та експертів, а тому ризик можливості впливу на таких осіб також існує.
Стосовно заяв обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників, адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про порушення прав людини, яке виразилося у неналежному транспортуванні обвинуваченого ОСОБА_7 та у не забезпеченні останнього належним харчуванням, то під час судового розгляду судом роз`яснено порядок оскарження таких дій та надіслано відповідний лист до установи виконання покарань з проханням забезпечити дотримання прав обвинуваченого, а тому на даний час, при вирішенні питання доцільності продовження тримання ОСОБА_19 під вартою, дана обставина не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
З урахуванням вище наведеного, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_20 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, триває дослідження письмових доказів по справі, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч.3 ст.331, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 05 жовтня 2016 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні заяви ОСОБА_16 про передачу ОСОБА_7 під його особисту поруку відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає .
Суддя:
