Ухвала
25 червня 2020 року
м. Київ
справа №532/308/15-к
провадження № 51 6180 ск 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року,
встановив:
ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на особисте зобов`язання.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 2
ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження у суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Як убачається із матеріалів касаційного провадження, ухвала Гадяцьким районним судом Полтавської області від 23 січня 2020 року постановлена під час судового провадження до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, стосується розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу, а тому окремому оскарженню в апеляційному порядку вона не підлягає.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається особі, що її подала, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Саме цими нормами процесуального закону й керувався апеляційний суд, ухвалюючи рішення від 10 квітня 2020 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд уважає рішення суду апеляційної інстанції від 10 квітня 2020 року таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, та не суперечить рішенню Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
З огляду на викладене, Суд уважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 .
На підставі наведеного та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 10 квітня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
