Єдиний державний реєстр судових рішень
532/308/15-к
1-кп/532/41/2015
Ухвала
19.10.2015
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілої - ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_3 , адвоката - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5
його захисника- адвоката ОСОБА_6 ,
захисників обвинуваченого ОСОБА_7 -
адвокатів - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 ,
з участю секретаря ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 серпня 2015 року обвинуваченому ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 20.10.2015 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , так як строк тримання під вартою закінчується.
Прокурор ОСОБА_2 вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам, а тому в задоволені клопотання адвоката ОСОБА_6 слід відмовити.
Потерпіла ОСОБА_3 та її адвокат ОСОБА_4 , підтримали думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та відмові в задоволення клопотання адвоката ОСОБА_15 .
Обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від висловлювання своєї думки щодо доцільності продовження строку тримання його під вартою та зміни запобіжного заходу на домашній арешт, посилаючись на поганий стан свого здоров`я .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 заперечував проти продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прохав застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт.
Захисники обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 адвокати ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 підтримали клопотання адвоката ОСОБА_6 та заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 .
Суд, заслухавши учасників даного кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який, окрім іншого, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд вважає, що з урахуванням тяжкості та підвищеної суспільної небезпеки вчинених злочинів, особи винного, який обвинувачується в організації умисного заподіяння тілесних ушкоджень судді в зв`язку із його професійною діяльністю, вчинене за попередньою змовою групою осіб та в організації умисного вбивства міського голови м. Кременчука Полтавської області вчиненого на замовлення, а оскільки він є колишнім працівником правоохоронних органів, володіє знаннями і навичками оперативної роботи, а тому може використовувати їх, щоб перешкоджати провадженню та змінити місце проживання, що унеможливлює застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження.
Також судом врахована позиція Європейського суд з прав людини, а саме рішення «Шалімов проти України» від 04.04.2010, відповідно до якого «таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи» .
Так, суд враховує, що дана справа містить конкретний суспільний інстерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, адже забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я є головним завданням держави.
Суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу в зв`язку із станом здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , на які посилається адвокат ОСОБА_6 , оскільки суду не надано доказів щодо потреби обвинуваченого у постійному нагляді лікарів з вузької спеціалізації, яку не можливо забезпечити в межах слідчого ізолятора та відмови в наданні такої допомоги.
З урахуванням вище наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 , у виді домашнього арешту та вважає за необхідне продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, проводиться дослідження письмових доказів, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 із тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 19 грудня 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
