ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/308/15-к Номер провадження 11-кп/814/426/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали судового провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою ,
за участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції ) , -
у с т а н о в и л а:
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів до 16 березня 2021 року о 12-30 годин;
Приймаючи таке рішення , суд послався на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на момент розгляду клопотання прокурора не зменшились.
Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали
Не погодившись з вказаним рішенням суду , захисник адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_6 подали апеляційні скарги , в якій просять ухвалу Гадацького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та постановити нову , якою відмовити у задоволенні клопотання про тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг , її автори посилаються на те, що прокурором не було надано суду доказів наявності ризиків , визначених у п.п.1 та 3 ч.1 ст.177 КПК України. Вважає , що прокурором не вмотивовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів і в тому числі у виді домашнього арешту. Судом не прийнято до уваги дані щодо особи обвинуваченого, зокрема позитивні характеристики , наявність постійного місця проживання, стан здоров`я. Також , адвокат вказував на ряд порушень , допущених судом , зокрема , не виклик на оголошення повного тексту ухвали , що позбавило можливості знати про мотиви прийнятого рішення , зазначення , що строк оскарження ухвали сім днів , замість п`яти. Крім того , адвокат вказує на тривале безпідставне перебування під вартою
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та в його інтересах адвокат ОСОБА_7 апеляційні скарги підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.
Прокурор просив відмовити у задоволенні апеляцій сторони захисту за безпідставністю.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги , проаналізувавши матеріали судового провадження , перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів апеляційного суду приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183,194, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів , в провадженні Гадяцького районного суду Полтавської області перебувають на розгляді матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.3 ст.27 , ч.2 ст.377 , ч.3 ст.27, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст.183КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження , суд при прийнятті рішення про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою , врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованого ОСОБА_6 , та даних про особу обвинуваченого, та прийшов до висновку про наявність підстав вважати, що жоден більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, на які посилається сторона обвинувачення, а тому обґрунтовано продовжив останньому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Із вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
В контексті доводів апеляційних скарг, апеляційний суд зазначає , що зокрема , ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників , пов`язаних з характером особи , її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом , сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною , в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того , що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії , «Гарицька проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» , «Ілійков проти Болгарії» ) , а наявність судимості може стати підставою для обгрунтування того , що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», « Мацнеттер проти Австрівї»).
Ураховуючи зазначене, доводи , наведені в апеляціях про відсутність доказів існування ризиків , передбачених статтею 177 КПК України, на думку колегії суддів , є безпідставними.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
В цьому контексті колегія суддів наголошує , що згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вже наведено вище ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за вчинення якого, у разі доведення вини, передбачене найсуворіше покарання, довічне позбавлення волі. У кримінальному провадженні продовжується дослідження доказів і в тому числі допит свідків, які зокрема можуть викривати ОСОБА_6 .
Отже доводи апеляцій про недоведеність існування ризиків , передбачених ст.177 КПК , колегія суддів вважає непереконливими.
Також колегія суддів вважає непереконливими доводи автора апеляції , що дані про особу обвинуваченого є такими , що дають всі підстави для застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою. Судом першої інстанції у повній мірі досліджено обставини , за яких до обвинуваченого неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід.
З такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Колегія суддів зокрема не вважає обґрунтованими та такими , що впливають на висновки суду , посилання автора апеляцій щодо відсутності доказів вини ОСОБА_6 в інкримінованому злочині.
В цьому контексті колегія суддів наголошує , що завданням кримінального провадження в суді першої інстанції є встановлення винуватості чи невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення , сприяти якому й покликаний запобіжний захід , що обирається та продовжується. Суд апеляційної інстанції в даному випадку не вправі перебирати на себе ці функції суду першої інстанції.
Не впливають на висновки суду доводи апеляції щодо незадовільного стану здоров`я обвинуваченого , оскільки надані стороною захисту медичні документи не свідчать про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, чи неможливість отримання медичної допомоги в місцях позбавлення волі.
Що стосується доводів апеляції про застосування до обвинуваченого висновків рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії», ,»Летельє проти Франції», колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки кожне рішення ЄСПЛ має індивідуальний характер.
У цьому контексті колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу на інші рішення ЄСПЛ.
Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого може бути виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому , дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Підсумовуючи наведене колегія суддів приходить до висновку , що рішення суду щодо ОСОБА_6 є правильним та тільки запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти існуючим у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та доводи апеляції адвоката і обвинуваченого жодним чином не спростовують вказаних висновків суду.
Істотних порушень норм КПК України , які могли б поставити під сумнів висновки суду щодо доцільності тримання обвинуваченого під вартою, колегією суддів не встановлено.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування та , відповідно , задоволення апеляцій - відсутні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419,422-1 КПК України , колегія суддів Полтавського апеляційного суду , -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 січня 2021 року про продовження обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без змін;
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
