Єдиний державний реєстр судових рішень
532/308/15-к
1-кп/532/41/2015
Ухвала
18.12.2015 Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю прокурора - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 , адвоката - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
його захисника- адвоката - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 -
адвоката - ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_11 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_13 ,
з участю секретаря ОСОБА_14 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.2 ст. 28 ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.10.2015 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 19.12.2015 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , так як строк тримання під вартою закінчується.
Прокурор ОСОБА_2 вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам.
Представник потерпілої ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 , підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник, адвокат ОСОБА_7 прохали не продовжувати обраний відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та обрати захід у виді домашнього арешту.
Захисники обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 адвокати ОСОБА_15 та ОСОБА_11 заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Суд, заслухавши учасників даного кримінального провадження, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який, окрім іншого, не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у організації умисного заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку з діяльністю останнього, пов`язаного із здійсненням правосуддя вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в організації умисного вбивства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, мера міста Кременчука Полтавської області, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, об`єктом якого є життя людини, та за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, що є найвищою мірою покарання, передбаченою законодавством України.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд враховує також і практику Євпропейського суду з прав людини.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Суд враховує також і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання (на існування таких ризиків вказує зокрема те, що обвинувачений є колишнім працівником правоохоронних органів, володіє знаннями і навичками оперативної роботи, а тому може використовувати їх, щоб перешкоджати судовому розгляду та змінити місце проживання). При цьому суд також враховує, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не зникли, тому суд вважає, що ОСОБА_6 залишаючись на волі, може ухилятись від слідства та суду, чинити тиск на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини в рішенні «Ноймайстер проти Австрії» наголошує, що ризик утечі зменшується зі спливанням часу, проведеного під вартою. Судом досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не знаходить підстав зміни даного запобіжного заходу на більш м`який, оскільки суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_6 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.
Так, суд враховує, що дана справа містить конкретний суспільний інстерес, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, адже забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров`я є головним завданням держави.
Враховуючи вище викладене, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, в тому числі домашній арешт, та вважає за необхідне продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, та розпочато дослідження письмових доказів по справі, а інші докази не досліджені, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч. 3 ст. 331 , ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_6 із тримання під вартою на домашній арешт відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 18 лютого 2015 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя:
