Єдиний державний реєстр судових рішень
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа №532/308/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/3243/19 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: запобіжний захід
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_8 , щодо продовження строків тримання під вартою,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , строком на 60 днів до 12 години 30 хвилин 26 жовтня 2019 року.
Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики, передбачені ч. 1ст.177 КПК України, а саме запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Крім того суд вказав, що злочини які інкримінуються обвинуваченому мають тяжкі наслідки, пов`язані із позбавленням життя двох публічних осіб та мають підвищену суспільну небезпеку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Зазначає, що не погоджується з рішенням суду, вважає його необґрунтованим.
Вказує, що суд не встановив доказів наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність достатніх підстав вважати що існують ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України та не з`ясував обставини можливості застосування інших запобіжних заходів.
Не погоджується з вказівкою суду на суспільний інтерес для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а одна лише тяжкість інкримінованих злочинів не може слугувати підставою для тримання під вартою.
Наголошує, що суд не обґрунтував та не зазначив які саме ризики існують.
Також апелянт стверджує, що стан здоров`я обвинуваченого погіршився, а лікуватися в умовах СІЗО немає можливості, через відсутність відповідних лікарів. Відповідні матеріали знаходяться в матеріалах кримінального провадження.
Крім того обвинувачений перебував під домашнім арештом у 2017 році, умови запобіжного заходу не порушував.
Посилається на практику ЄСПЛ, згідно якої ризики зменшуються за збігом часу, проведеного під вартою.
Також повідомляє, що захисник ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 звернувся до ЄСПЛ із заявою про порушення прав обвинуваченого державою Україна, цій заяві присвоєно номер і вона перебуває у вказаному суді на розгляді.
Крім того зазначає, що ЄСПЛ задовольнив скаргу ОСОБА_10 та встановив необґрунтоване тривале тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції доповнив свою апеляційну скаргу клопотанням про припинення та закриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою, виходячи з того, що строк, на який було продовжено запобіжний захід, сплинув, а тому колегія суддів апеляційного суду не має повноважень згідно положень КПК України розглядати відповідну апеляційну скаргу. При цьому вказував, що сторона захисту не відмовляється від своєї апеляційної скарги.
Положення КПК України передбачають вичерпний перелік підстав для суду апеляційної інстанції, з яких апеляційне провадження може бути закрито.
Відповідно до ч.1 ст. 403 КПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Положення ст. 284 КПК України стосуються закриття кримінального провадження з інших підстав, не наведених захисником у своєму клопотанні.
За таких обставин, колегія суддів не має процесуальних повноважень закрити апеляційне провадження, оскільки сторона захисту не відмовляється від своєї апеляційної скарги, а інші підстави, передбачені положеннями КПК України, не наведені.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.
Із клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою вбачається, що зібрані під час досудового розслідування докази обґрунтовують підозру ОСОБА_8 у вчиненні особливо тяжких злочинів, а саме за ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.2 ст. 27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або у виді довічного позбавлення волі.
При цьому, колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Відповідно до матеріалів провадження, злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 , а саме ч.3 ст. 27 ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 377, ч.2 ст. 27 п.п.6, 11, 12 ч.2 ст. 115 КК України, відносяться до злочинів проти правосуддя та проти життя та здоров`я особи, є особливо тяжкими злочинами. Такі злочини носять підвищену суспільну небезпеку.
Більш того, ОСОБА_8 інкримінується вчинення організації умисного заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв`язку із діяльністю останнього, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та в організації умисного вбивства вчиненого на замовлення групою осіб, з корисливих мотивів, в результаті чого загинуло дві особи, суддя районного суду та міський голова міста Кременчук.
Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 повідомляв суду про здійснення зі сторони інших обвинувачених тиску на нього. Також ОСОБА_10 стверджував, про існування небезпеки з боку інших обвинувачених його життю та здоров`ю.
Прокурор у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції повідомив, що до ОСОБА_10 застосовувалися заходи безпеки.
Такі відомості, поряд з іншими в своїй сукупності, на думку колегії суддів, дають підстави вважати що ризик незаконного впливу зі сторони ОСОБА_8 на ОСОБА_10 існує поза розумним сумнівом.
Що стосується доводів захисника, щодо незгоди з обвинуваченням, колегія суддів позбавлена можливості розглядати такі доводи сторони захисту, оскільки предметом апеляційного перегляду не є розгляд справи по суті, колегія суддів переглядає ухвалу суду першої інстанції лише в частині продовження строку тримання під вартою.
Також захисник стверджує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Левченко та інші проти України встановив порушення строків тримання під вартою ОСОБА_10 ..
Проте, як вбачається з вказаного рішення, Європейський суд з прав людини у справі Пасічний проти України встановив саме порушення розумних строків судового розгляду.
При цьому, справа розглядалася стосовно ОСОБА_10 . Рішення ЄСПЛ стосовно ОСОБА_8 суду апеляційної інстанції не надано.
За таких обставин, вказані доводи захисника не приймаються колегією суддів.
Також, в обґрунтування своєї апеляційної скарги, захисником наданий висновок експерта № 17 від 21 грудня 2018 року.
З його змісту вбачається, що ОСОБА_8 потребує лікування в амбулаторних умовах, що свідчить про відсутність реальної загрози його життю та здоров`ю та про можливість знаходитись в умовах слідчого ізолятора.
З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, які інкримінуютьться ОСОБА_8 , наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також з урахуванням тяжкості злочинів, які інкриінуються обвинуваченому, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
З огляду на значимі для даного провадження обставини, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 серпня 2019 року стосовно ОСОБА_8 , щодо продовження строків тримання під вартою залишити без змін.
Ухвала єостаточною таоскарженню вкасаційному порядкуне підлягає.
Головуючий
Судді
