532/308/15-к
1-кп/532/1/2016
Ухвала
15 лютого 2016 р. Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого –судді - Омельченко І.І.,
з участю прокурорів - Москаленка Д.В., Реви В.С.,
представника потерпілої ОСОБА_1 – адвоката - ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
його захисників - адвокатів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7,
захисника обвинуваченого ОСОБА_8 – адвоката ОСОБА_9,
з участю секретаря - Логвиненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 379, п.п.6,11,12,13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 342 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України, -
Встановив:
В провадженні Кобеляцького районного суду Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 377, ч.3 ст. 27, п.п.6,11,12 ч.2 ст. 115 КК України та інших.
Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 17.12.2015 року обвинуваченому ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у виді взяття під варту до 17 лютого 2016 року.
В судовому засіданні головуючим поставлено питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, так як строк тримання під вартою закінчується.
Прокурор Москаленко Д.В. вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому, оскільки на даний час ризики, які були підставою при обранні запобіжного заходу не відпали, а більш м’який запобіжний захід не може запобігти цим ризикам. Так, головною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, однак при перевірці камери, в якій тримається ОСОБА_3 виявлено предмети, заборонені для використання в місцях попереднього ув’язнення, що свідчить про те, що лише тримання під вартою може забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м’який, не пов'язаний з позбавленням волі та у задоволенні заяв про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистої поруки прохав відмовити.
Представник потерпілої ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, підтримав думку прокурора щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, та прохав змінити йому обраний запобіжний захід на інший, не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисники ОСОБА_3, адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечили проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та прохали змінити обраний ОСОБА_3 запобіжний захід на інший, не пов'язаний із позбавленням волі, зокрема на домашній арешт. Також при вирішення питання про запобіжний захід ОСОБА_3, прохали врахувати, що прокурором не доведено мотивів та мети скоєння ОСОБА_3 інкримінованих йому злочинів, не надано доказів існування ризиків переховуватися від суду, та навпаки, обвинувачений має міцні соціальні зв’язки, постійне місце мешкання, родину, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, потребує постійного догляду лікаря та лікування.
Крім цього, депутат Кременчуцької міської ради Полтавської області ОСОБА_11 в судовому засіданні заявив клопотання про передачу ОСОБА_3 під його особисту поруку, пояснивши, що він поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та зобов'язується за першою вимогою доставляти його до суду та що йому зрозуміло у вчиненні яких кримінальних правопорушень обвинувачується ОСОБА_3 та передбачене законом покарання за їх вчинення.
ОСОБА_11 судом роз'яснено обов'язки поручителя та наслідки їх невиконання, передбачені п.4 ч. 5 ст.180 КПК України, право на відмову від прийнятих на себе зобов'язань.
Також, до суду від народного депутата України ОСОБА_12 надійшла заява, в якій останній прохає обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистої поруки.
Захисники обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_8, адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підтримали заявлене клопотання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_3 та заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Розглянувши подані клопотання, заслухавши учасників його розгляду, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу та щодо можливості його зміни на більш м`який, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування (рішення ЄСПЛ «Смірнови проти Росії» (п. 60).
Так, відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином ; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»), а оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у організації (замові) умисного заподіяння судді тілесних ушкоджень у зв'язку з діяльністю останнього, пов’язаного із здійсненням правосуддя вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також в організації (замові) умисного вбивства, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, мера міста Кременчука Полтавської області, що є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, об’єктом якого є життя людини, а тому існує певний суспільний інтерес до даної справи і звільнення обвинуваченого може потягти хвилювання громадськості, тобто порушити публічний порядок.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді тримання під вартою на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Суворість покарання за кримінальними правопорушеннями, за якими обвинувачується ОСОБА_3 не є співрозмірною терміну перебування останнього під вартою з моменту затримання і по даний час.
Вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду.
Суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.
Разом з тим, суд враховує, що ні тяжкість обвинувачення, ні серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків, на що неодноразово вказує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини» тощо).
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у п. 60 рішення від 6.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду, з огляду на його матеріальні можливості ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не зникли та не зменшились.
Дослідивши надані суду заяви про особисту поруку відносно обвинуваченого суд дійшов до таких висновків.
Так, згідно ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Дослідивши заяву ОСОБА_11 суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_11 є депутатом Кременчуцької міської ради, а отже є таким, що заслуговує на особливу довіру, однак враховуючи тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3, суд вважає запобіжний захід у виді особистої поруки таким, що не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Крім цього, ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що має з обвинуваченим дружні стосунки, та фактично надав правову оцінку щодо відсутності в обвинуваченого вини ( яка належить виключно до компетенції суду).
Крім цього, враховуючи, що заява про особисту поруку народного депутата України ОСОБА_12 надіслана до суду поштою, а не надана самим заявником, суд вважає, що в її задоволенні слід відмовити, оскільки суд не має змоги виконати вимоги ст. 180 КПК України. Крім цього, суд звертає увагу на те, що аналогічні заяви від ОСОБА_12 вже неодноразово подавалися суду через захисників обвинуваченого, яким було роз’яснено обов’язок особисто подавати подібні заяви, однак такі вимоги закону не виконуються, через зайнятість народного депутата України.
З урахуванням вище наведеного, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3, який не пов'язаний з позбавленням волі, та заяв ОСОБА_13 і ОСОБА_12 про застосування ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистої поруки, та вважає за необхідне продовжити ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 на більш м`який в зв`язку із станом його здоров`я, оскільки суду не надано доказів щодо погіршення стану здоров`я та не можливості отримати належну медичну допомогу в місцях попереднього ув’язнення.
Суд також не приймає до уваги посилання прокурора щодо неналежної поведінки ОСОБА_3 в установі виконання покарань, що виразилось у зберіганні недозволених предметів, оскільки суду не надано доказівпро належність даних предметів обвинуваченому ОСОБА_3
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час проведено допит лише частини свідків, та проводиться дослідження письмових доказів по справі, судом вживаються всі необхідні дії для розгляду справи в розумні строки, зокрема на це вказує і періодичність та кількість проведених судових засідань по справі, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч.3 ст.331, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Постановив:
В задоволенні клопотання адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_3 із тримання під вартою на більш м`який, не пов'язаний з позбавлення волі, відмовити.
В задоволенні заяв ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистої поруки - відмовити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, тобто до 15 квітня 2016 року (включно) щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
Ухвала оскарженню не підлягає .
Суддя:
